Мученики за власним бажанням
Статті

Нещодавно Україна відсвяткувала 22-гу річницю Незалежності. Після відшліфованих промов владців, парадів, концертів, салютів, тостів, країна прокинулася, трохи похмелилась від святкового сп’яніння та повернулася до звичного ритму життя та усталених ролей.

У цій світоглядній схемі влада хвалить себе та звинувачує попередників, а народ намагається звести кінці з кінцями. При цьому народ має давню традицію: зустрічатися на кухнях, за кухлем пива, чаркою горілки чи горнятком кави та жалітися на гірку долю. І, звісно, звинувачувати в цьому владу, олігархів, масонів, і – а як же – «старшого брата». Так вечорами мільйони українців смакують свої невдачі: «нам замало платять», «нас дурять і обдирають», «нас труять хімікатами і ГМО», «нас зомбують телевізори», «нас використовують».

Можливо, Ви помітили закономірність у цих наріканнях? В усіх цих популярних висловах є «хтось поганий», відповідальний за всі невдачі. А на додаток, час, витрачений на аналіз невдач, можна було б використати для покращення власного добробуту, здоров’я, особистого розвитку, врешті – для радикальних методів, якщо влада дійсно така погана. Подібно поводять себе немовлята, залежні від материнської турботи: вони можуть лише плакати та кричати, сподіваючись, що їхні потреби заспокоять. Є лише одна відмінність – для них цей метод значно ефективніший.

Чому ж ми так любимо понарікати, але не беремо життя у свої руки? Чому ходимо на нестерпну роботу, продовжуємо купувати хімічні продукти та дивитися остогидлі ТВ-шоу? Сила звички чи ця пасивність у менталітеті? Навряд: таку поведінку можна пояснити за допомогою психологічного явища, яке стало відомим під назвою «набута безпорадність».

Американський психолог Мартін Селігман, перед своїм захопленням позитивною складовою людської особистості, займався дослідженням механізмів розвитку депресії. Найважливіші експерименти він проводив зі своїм колегою Стівеном Мейєром у 60-х роках на собаках. Піддослідних тварин вчені час від часу били струмом. Собаки з експериментальної групи жодним чином не могли вплинути на удари та їх інтенсивність. Через певний час вони переставали рухатись та реагувати на зовнішні подразники. Такий стан тривав навіть після припинення дії струму. Його можна було б назвати апатичним, байдужим, приреченим. Тварини часто помирали, відмовляючись приймати їжу. Найстрашнішим було те, що навіть тоді, коли тварин переселяли у клітки, з яких можна було б легко втекти, переступивши бар’єр, вони продовжували нерухомо лежати. Навіть, коли експериментатори перекладали собак до виходу, тварини не реагували. Лише незначна частина собак після неконтрольованих ударів струмом продовжувала шукати вихід та тікали із клітки, щойно з’являлася така нагода.

Учені зробили висновок: серія неконтрольованих негативних подій (хвороб, втрат, невдач) у більшості випадків приводить до втрати відчуття контролю та надії, до депресії, апатії, повної відмови від активності. Такий стан називають синдромом набутої безпорадності. У менш вираженій формі синдром набутої безпорадності можна помітити у безпідставних внутрішніх переконаннях на кшталт «у мене все одно нічого не вийде», «мій голос нічого не означає», «вони все одно зроблять по-своєму», «без грошей і зв’язків не проб’єшся», «треба зціпити зуби і терпіти». Безліч подібних висловів глибоко закоренилися у свідомості пересічного українця. Тому цей пересічний українець нарікає на нестерпну роботу, але не відважується її покинути, жартує про свій «пивний мозоль», але не поспішає зайнятися спортом, жаліється на владу, та не йде на вибори.

Можна сказати, що українці теж брали участь у експерименті, подібному до того, що провів Селігман. У нашій національній пам’яті, у нашому архетипі, закріпленому викладом історії у школах, безліч невдач: Україна зображується як поневолена країна, що потерпає від свавілля жорстоких сусідів та сподівається на рятунок від невеликої групки козаків, опришків, стрільців, упівців. А багатьох із тих, хто міг би стати таким рятівником, ми втратили у період червоного терору. Крім того, безпорадністю можна заразитися від оточення – не повітряно-крапельним шляхом, а через закріплення негативних переконань та моделей поведінки. У суспільстві з мазохістичною впертістю культивується образ «мученика». Дітям, батьки яких мають синдром набутої безпорадності, буде складно взяти життя у власні руки.

Однак, навіть це не означає, що в нас немає шансів позбутися набутої безпорадності: в експерименті Селігмана частина тварин продовжувала шукати вихід навіть після тривалої дії струму. У подібних дослідах за участю людей близько 30% учасників не піддавалися та лишалися активними. Це означає, що є стратегії та переконання, несумісні з набутою безпорадністю. Саме вони відрізняють успішних людей від їхніх безпорадних сусідів. Достатньо їх наслідувати: вірити в себе, повторювати позитивні переконання, кусати себе за язик або просто відтискатися, коли виникає бажання понарікати і... братися до роботи попри все.

Олена СЕМЕНЮК

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
«Отче наш» українською від латвійського композитора. В луцькому костелі відбудеться благодійний концерт
Події
У римо-католицькому кафедральному соборі Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку 29 травня, в неділю, о 16.00 відбудеться благодійний концерт «Попри війну. Віра. Надія. Весна». Виступатиме архієрейський хор луцького православного кафедрального собору Святої Трійці «Оранта».
26 травня 2022
Польські фразеологізми: Точка зору
Статті
Генрі Кіссинджер – досить віковий, адже має вже 98 років (що за прекрасний вік!), дуже заслужений колишній радник із питань національної безпеки і державний секретар Сполучених Штатів Америки за каденцій президентів Річарда Ніксона і Джеральда Форда.
26 травня 2022
Візьміть участь в опитуванні щодо мовної ситуації в середовищі мігрантів з України
Події
Мігрантів з України, які прибули до Польщі після 24 лютого 2022 р., просять узяти учать в опитуванні щодо мовної ситуації в їхньому середовищі.
26 травня 2022
Померла Тереза Дуткевич – віцеголова Федерації польських організацій в Україні
Події
Із великим сумом ми сприйняли інформацію про смерть Терези Дуткевич – багаторічної польської діячки в Україні та журналістки.
25 травня 2022
«Підтримка Польщі – неоціненна». До Луцька прибула допомога з Катовіце та Лодзі
Події
Гуманітарна допомога від Польщі не перестає надходити до українських волонтерів. Про останні отримані вантажі розповів Владислав Дорошенко, співкоординатор Єдиного комунікаційного центру в Луцьку.
25 травня 2022
Комунальники впорядкували старий католицький цвинтар у Дубні
Події
Комунальні служби навели лад на старому католицькому кладовищі, що на вулиці Млинівській у Дубні. За гроші, виділені з місцевого бюджету, відремонтували єдиний уцілілий склеп.
24 травня 2022
ABC польської культури: Павел Лозінський – режисер у дорозі
Статті
Павел Лозінський – відомий у Польщі режисер, сценарист і продюсер документальних фільмів. В інтерв’ю для інтернет-радіо «357» на запитання: «Хто ти?» відповів: «Людина в дорозі».
24 травня 2022
Польське товариство навело лад на кладовищах у Любомлі та Римачах
Події
Члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі розпочали цьогорічне впорядкування польських військово-цивільних кладовищ у Любомлі й Римачах.
24 травня 2022