Сейм Республіки Польща 2020-й установив Роком Леопольда Тирманда – прозаїка, публіциста і музичного критика. Дійсно, варто ознайомитися з його творами, зокрема з детективом «Злий», «Щоденником 1954» та романом «Життя світське та пристрасне».

Роман «Злий» переносить читача у злочинний світ післявоєнної Варшави. Він розповідає про боротьбу Валентина Новака з бандитським світом польської столиці. Його розпізнавальний знак – білі з гострим блиском очі. Вони означають помсту. Дія роману відбувається в різних локаціях Варшави, його сторінками проходять багато постатей, із якими краще не зустрічатися. Між рядками автор зумів висловити критику післявоєнних порядків у соціалістичній Польщі. На щастя, тодішня цензура не заборонила роман, тож він зміг стати бестселером у ПНР 1950-х рр. За цей твір автор отримав талон на автомобіль, а міліція запросила його на цикл лекцій про бандитизм.

«Щоденник 1954» – це репортаж про перші місяці 1954 р., коли Тирманду заборонили друкувати і він був змушений записувати свої думки в щоденник. Записки охопили період із 1 січня до 2 квітня. Фрагмент щоденника надрукував «Tygodnik Powszechny» у 1956 р., за часів відлиги. Перше видання книги побачило світ лише в 1980 р. у Лондоні. Нотатки стосуються багатьох цивілізаційних та естетичних аспектів, Тирманд нарікає також на бруд, який панував тоді у Варшаві, описує свої любовні походеньки. У щоденнику автор критикує багатьох осіб, які пропагують комунізм і співпрацюють із радянським режимом. Усього він згадує приблизно 500 митців того часу.

В оповіді Тирманда з’являється термін «бікіняж» (український відповідник – «стиляга», – ред.), утворений від зображеного на краватці вибуху атомної бомби на атолі Бікіні в 1946 р. Цей термін стосувався особи, яка не бажала підкорятися тогочасним нормам і демонструвала це своїм екстравагантним виглядом. Тирманда вважали бікіняжем. У 1950-х рр. він був відомий тим, що носив ексцентричні костюми як символ спротиву дійсності.

У романі «Життя світське та пристрасне» творець критикував позицію прозаїків, поетів, журналістів і режисерів, які опинилися на побігеньках у комуністичної держави заради кращого життя. Автор описав занепад моралі, честі й етичної поведінки. Роман у 1967 р. видав Паризький літературний інститут.

Леопольд Тирманд народився 16 травня 1920 р. у Варшаві. Після закінчення гімназії вирушив на навчання до Парижа. Війна застала його в польській столиці, звідки він, як тільки німці окупували місто, втік до Вільна. Батьки потрапили до Майданека – батько загинув, матері вдалося вижити, після війни вона жила в Ізраїлі.

Коли Вільно зайняли радянські війська, Тирманд пішов працювати в газету «Комсомольська правда», яку видавали польською мовою. У ній він публікував фейлетони в рубриці «На злобу дня». В 1941 р. Леопольда Тирманда засудили до восьми років ув’язнення за приналежність до антирадянської організації. Проте він зумів утекти з поїзда, який потрапив під бомбардування німецьких літаків. Згодом добрався до Франції, звідти до Норвегії. Працював у цей період перекладачем, офіціантом, залізничником і моряком. Співпрацював із Міжнародним червоним хрестом, був репортером польської урядової інформаційної агенції «Polpress» і керівником пресбюро польського посольства в Копенгагені.

Після війни повернувся до Польщі, працював у редакціях різних польських газет, зокрема у виданнях «Przekrój» та «Tygodnik Powszechny», а також на Польському радіо. Перед десталінізацією втратив роботу як журналіст, у зв’язку із неофіційною забороною не міг видавати книги. Ситуація змінилася в часи відлиги, коли після видання культового роману «Злий», визнаного одним із провісників змін у польській літератури, Тирманд став упізнаваною в Польщі фігурою та іконою культури 1950-х рр. Був лідером джазового руху в Польщі: проводив фестивалі й концерти, видав монографію «Біля берегів джазу». Цим музичним напрямом він захопився ще під час перебування в Парижі.

Зміна курсу внутрішньої політики призвела до того, що Леопольду Тирманду знову заборонили публікуватися в Польщі. У 1965 р. він виїхав з країни і більше не повернувся на Батьківщину. Мешкав у різних європейських країнах та Ізраїлі, потім оселився у Сполучених Штатах. У цей період співпрацював, зокрема, з паризькою «Культурою» і «The New Yorker».

Помер від інфаркту 19 березня 1985 р. Похований на кладовищі Велвуд у Пайнлоуні в Лонг-Айленді.

Вєслав ПІСАРСЬКИЙ,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG
Фото: Adrian Grycuk, Wikipedia, Wikimedia Commons

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ПОЗАЧАСОВА АГНЄШКА ОСЕЦЬКА

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЯЦЕК КАЧМАРСЬКИЙ – БАРД «СОЛІДАРНОСТІ»

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АНДЖЕЙ ВАЙДА – РЕЖИСЕР-ТРУДОГОЛІК, РЕАЛІЗОВАНИЙ МИТЕЦЬ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЕДВАРД СТАХУРА – КАСКАДЕР ЛІТЕРАТУРИ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: СВІТ ГУСТАВА ГЕРЛІНГА-ГРУДЗІНСЬКОГО

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КШИШТОФ КЕСЛЬОВСЬКИЙ – МАЙСТЕР ФІЛЬМУ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КШИШТОФ МИШКОВСЬКИЙ – БАРД ЗІ ЗЛОЦЄНЦЯ