Якщо ти особа літнього віку, живеш у глибинці, тобі нелегко. Водночас, якщо ти ще й мусиш самоізолюватися в часи пандемії, то почуваєшся ніби на безлюдному острові і на щось чекаєш.

Пенсіонери польського походження в Україні несподівано дочекалися допомоги. Вона приїхала до них із Польщі завдяки волонтерам із місцевих польських організацій.

Може, не всі Читачі усвідомлюють, у яких умовах живуть в Україні літні люди. Коли мешкаєш у великому місті, їздиш на роботу асфальтованою дорогою, йдеш мощеним тротуаром додому, де в тебе є туалет, опалення, тепла вода і пральна машина, може скластися враження, що в тебе є все найнеобхідніше, що повинна мати кожна людина. Проте, від’їхавши якісь 70 км від Рівного, розумієш, що те, що для нас є основою нормального життя, для інших – розкіш.

Канцелярія голови Ради міністрів РП у минулому році виділила з польського бюджету чималі кошти на підтримку поляків за кордоном. Завдяки цьому кілька сотень поляків з України отримали конкретну індивідуальну й абсолютно необхідну допомогу. Все це завдяки проєкту «Ти не сам – програма підтримки літніх поляків в Україні», реалізованого фондом «Свобода і демократія». В Україні його втілювали в життя п’ять польських організацій у Рівненській, Одеській, Вінницькій та Івано-Франківській областях. На Рівненщині це був Українсько-польський союз імені Томаша Падури.

Цей проєкт дуже відрізнявся від реалізованих раніше благодійних програм. Передусім завдяки тому, що він не був занадто формальним. Його скерували до тих поляків, які з різних причин не могли раніше розраховувати на підтримку з боку Польщі, найчастіше через те, що вони не мали відповідних документів, не були здатні самі попросити про допомогу або просто не знали про таку можливість. Крім цього, ця допомога враховувала індивідуальні потреби й ситуацію пенсіонерів польського походження. Із цією метою десять спеціально навчених волонтерів Українсько-польського союзу імені Томаша Падури в Рівному самостійно займалися закріпленою за ними групою літніх поляків із Рівненської і Волинської областей. Їхнє завдання полягало в тому, щоб допомогти своїм підопічним у щоденних справах та надати їм матеріальну підтримку, зокрема ліки, та, за можливості, медичну опіку. Завдяки особистим контактам волонтерів, зустрічам та індивідуальним розмовам особи в найскладнішій ситуації отримали саме те, що було їм найбільш потрібне.

Ізольовані через пандемію самотні поляки одержали також психологічну й моральну підтримку, яка була для них такою ж важливою, як матеріальна. «Польща про вас пам’ятає», – звучить пафосно і занадто піднесено, але саме ця фраза, сказана волонтерами своїм підопічним, зворушувала їх найбільше. Літні люди пам’ятатимуть її ще довго. Вони живуть далеко від Польщі, розмовляють кресовою польською мовою, кожен має свою малу батьківщину вдома, помітну в таких деталях, як фотографія Папи-поляка, польське радіо чи польськомовна Біблія. Вони не чекали на жодну допомогу, тим більше, доставлену прямісінько додому і то ще й із-за кордону. Дуже зворушувало те, що саме найбідніші з них були найбільш вдячні волонтерам за присутність. Спілкування передусім потребували ті, хто живе найдальше і дуже скромно. Важливо те, що матеріальна та фінансова допомога, пакунки та ліки їх трохи збентежили, але вони радо прийняли ці подарунки. Проте найціннішими для них стали відвідини волонтерів та телефонні розмови з ними.

Саме тому цей проєкт – не тільки велика логістично-організаційна акція, що полягає в тому, щоб знайти осіб, які перебувають у найскладнішій ситуації, та підтримати їх. «Ти не сам» – це не тільки дистрибуція матеріальної та фінансової допомоги. Цей проєкт надзвичайно задіює людський чинник, тобто передбачає безпосередню присутність другої особи та її тісний контакт із підопічним. Завдяки цьому між волонтерами та літніми людьми зав’язалися зворушливі стосунки, які виходять за межі проєкту. Невимушені, але природні дружні відносини тривають, хоч проєкт уже закінчився, бо вони базуються на співучасті у вирішенні щоденних справ та проблем (наприклад, таких, як встановлення дверей, реконструкція стіни будівлі, заміна меблів, ремонт крану чи покупка дорогих ліків).

Група добровольців віком від 15 до 55 років, працюючи на засадах рівності й несучи однакову відповідальність, реалізувала складне, але захопливе завдання. Волонтерами були особи, що належали до різних середовищ і поколінь, із польським походженням і без нього. Протягом майже пів року вони підтримували постійний контакт зі своїм підопічними, вибудовуючи з ними тісний зв’язок та дружбу. Волонтерство, попри свою благородність та повчальність, – це все ж часом кропітке і трудомістке заняття. Волонтери витрачали емоції та брали на себе вирішення частини життєвих проблем осіб, яким допомагали. Спільне подолання труднощів, але передусім неминуче співпереживання незручностей, надії, суму – це, мабуть, найцінніший досвід для волонтерів проєкту «Ти не сам».

Програма продемонструвала ще один вимір – найширший і, мабуть, найцінніший. Такі акції дозволяють зміцнювати польську спільноту, що живе за межами Польщі, та відроджувати її національну ідентичність.

Українсько-польський союз імені Томаша Падури в Рівному в рамках проєкту охопив підтримкою 55 осіб із Рівненської та Волинської областей (Рівне, Здолбунів, Корець, Ківерці, Костопіль, Острог). Організація створила базу індивідуальних потреб старших осіб із польським походженням, яка знадобиться, якщо проєкт отримає фінансування у 2021 р. Ми на це дуже сподіваємося, адже допомогу отримали ще не всі, хто її потребує, але точно ті, хто її потребував у першу чергу.

У регіоні й загалом на території України на допомогу чекають інші поляки літнього віку. Нехай цей проєкт навчає нас, поляків, солідарності та підтримки ближнього. Нехай вчить нас допомагати одне одному й нагадує, що не завжди йдеться про те, щоб щось одержати, а й про те, щоб дати щось іншій людині. І нехай допоможе нам усвідомити, що часто найбільша допомога – це помітити інших і прибути до них на їхній пандемічний острів. До того ж, допомагаючи іншим, ми допомагаємо собі. Ну, і найважливіше – ми не самі!

Ева МАНЬКОВСЬКА,
Українсько-польський союз імені Томаша Падури в Рівному
Фото надала авторка

***

Сердечна подяка

Люди похилого віку польського походження, що проживають у Корці на Рівненщині, висловлюють сердечну подяку уряду Республіки Польща, який фінансує програму «Ти не сам – програма підтримки літніх поляків в Україні».

Ми безмірно вдячні за пам’ять про нас, українських поляків. Ваша допомога, шановні волонтери та польські опікуни, зміцнює наші душі та матеріально підтримує нас у наших життєво необхідних потребах. Ми молимося за доброчинців, просячи в Бога благодаті для них, здоров’я, сімейного благополуччя, достатку, натхнення Святого Духа та доброти. Хай Бог усемогутній віддячить усім причетним до цієї доброчинної справи.

Владислава Дуда,  1933 р. н.,
парафіянка костелу Святого Антонія в Корці від імені літніх корчан-поляків