Ян Новак – директор Педагогічного ліцею в Острозі, який потрапив у хвилю арештів, що прокотилися Західною Україною у квітні-травні 1940 р. Вони мали очистити реформовану радянську освітню галузь від «ворожого елементу» – учителів Другої Речі Посполитої.
Народився Ян Новак 29 жовтня 1898 р. у селі Беднари Варшавської губернії. Відомостей про його родину ми не маємо.
У 1927 р. Ян закінчив університет у Варшаві. З його архівно-слідчої справи відомо, що він також закінчив університет у Кракові та здобув ступінь магістра філософії.
В анкеті ув’язненого та протоколах допитів кілька разів зазначено, що Ян Новак не був солдатом строкової служби. Проте в 1928 р. він перебував на тримісячних військових зборах командного складу Війська Польського біля Познані, після яких отримав звання підпоручика резерву.
Педагогічну діяльність герой цього тексту розпочав у Більську-Підляському, де посів посаду вчителя.
У листопаді 1938 р. Ян Новак разом із родиною прибув до Острога, де обійняв посади вчителя Педагогічного ліцею та виконувача обов’язків директора цього навчального закладу.
В Острозі родина Новаків мешкала у власному будинку на вулиці Дзержинського, 102 (станом на 10 квітня 1940 р.). Дружина Яна Аврелія Станіславівна (1904 р. н.) займалася вихованням дітей Анни (1931 р. н.) та Януша-Мацея (1939 р. н.). Разом із Яном та його дружиною мешкали мати Аврелії Анеля Садовська (приблизно 1880 р. н.), сестра Казимира Садовська (1901 р. н.) та племінниця Аврелії Катерина Садовська (1931 р. н.).
Після встановлення радянської влади освітня галузь піддалася радикальним реформам. Яна, як такого, що не володів українською мовою, звільнили з посади директора Педагогічного ліцею.
Втративши роботу, а разом із нею і засоби на утримання немалої сім’ї, в якій він був єдиним годувальником, Ян мав знайти спосіб виживання. Маючи дім, сільськогосподарський інвентар та земельну ділянку 3,5 га в селі неподалік Сохачева (нині Мазовецьке воєводства), Ян Новак почав шукати шляхів виїзду на територію Генерал-губернаторства. Розуміючи, що нелегально перетнути кордон усі семеро членів його родини не зможуть, він вирішив подати документи до комісії з переселення й отримати дозвіл на легальний виїзд. У той час містом почали ширитися чутки, що радянська влада виселяє до віддалених районів СРСР тих поляків, хто подав документи на виїзд. Почергово Ян зустрівся з Лехович, дружиною полковника Корпусу охорони прикордоння, та Пентковською, дружиною полковника 19-го полку уланів, знаючи, що обидві також мали намір покинути територію, окуповану Радянським Союзом. Імена обох жінок нам не відомі. У випадку Пентковської йдеться, швидше за все, про дружину підполковника Юзефа Пентковського, командувача 19-го полку уланів. Пізніше радянські карально-репресивні органи назвуть ці зустрічі проведенням антирадянської діяльності. Щоб краще оцінити ситуацію з виїздом, Ян на два дні їздив до Білостока. В поїзді колишній учитель почув невтішну розмову. Пасажири говорили про те, що радянсько-німецький кордон дуже ретельно охороняється і по порушниках вартові відразу відкривають вогонь.
10 квітня 1940 р. Острозький райвідділ НКВС арештував Яна Новака і доправив до місцевої в’язниці.
Основна лінія обвинувачення будувалася на членстві Яна в «антирадянській партії ОЗН» (укр. Табір національної єдності, пол. Obóz Zjednoczenia Narodowego, OZN, – ред.). Проте в’язню кілька місяців вдавалося категорично заперечувати причетність до цієї проурядової політичної сили, незважаючи на покази свідків та декларацію члена ОЗН, долучену до справи як речовий доказ. Лише на допиті від 10 липня 1940 р. він зізнався, що в березні 1939 р. вступив до цієї партії, але не був її активним членом. На одному з допитів слідчим теж вдалося з’ясувати, що, вже працюючи учителем у Бєльську-Підляському, Ян Новак належав до Союзу резервістів і перебував у рядах Союзу вчителів.
В’язень Станіслав Собецький на допиті від 13 листопада 1939 р. на прохання слідчого назвати осіб, вороже налаштованих до радянської влади, вказав на Яна Новака, як такого, що регулярно зводить наклеп на радянську владу. За його словами, Ян стверджував, що радянська влада скоро звільнить із роботи всіх польських учителів. Аналізуючи діяльність НКВС навесні 1940 р., розуміємо, що Ян Новак спрогнозував долю своїх колег. Витяг із цього допиту долучений до його слідчої справи.
Свідками у справі директора ліцею в Острозі залучили сантехніка та секретаря навчального закладу. Обоє характеризували свого колишнього керівника як людину вкрай жорстоку і важку у спілкуванні, палкого патріота Польщі. Їхні свідчення доповнювали образ «соціально-небезпечного елемента», який чітко вимальовувався, зважаючи на численні «злочини» Яна, в котрих його обвинувачували енкаведисти.
21 травня 1940 р., перебуваючи у в’язниці, Ян Новак зробив спробу вирватися з неволі, написавши заяву начальнику НКВС такого змісту: «В Германии проживает моя сестра, отец умер, мать убита от бомбы германцев. Кроме того, там находится мое имущество. Прошу меня из-под стражи освободить и разрешить мне выехать в Германию. У меня есть племянница, мать которой живет в Варшаве. Сестра моя должна еще учится и иметь мою опеку». Важко сказати, чи бачив цю заяву адресат, оскільки на заяві, наявній в архівно-слідчій справі, жодних резолюцій чи відміток немає.
Слідство завершилося 21 вересня 1940 р. До оголошення вироку Ян Новак ще понад сім місяців перебував у в’язниці. 7 травня 1941 р. Особлива нарада при НКВС засудила його до восьми років виправно-трудових таборів. Місцем його «перевиховання» став «Сєввостлаг».
Заключенням прокуратури Рівненської області від 15 серпня 1989 р. Яна Новака реабілітували. Його подальша доля нам не відома.
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
