Пандемія COVID-19 та урядові обмеження спричинили шок, який вразив і надалі впливатиме на всі країни Центральної Європи.

Однак ми бачимо кілька причин, чому Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина мають шанс залишитися зоною з економічним зростанням, що перевищує середній рівень в ЄС.

Наші країни – це одні з лідерів зростання міжнародної торгівлі за останні десятиліття. Зараз експорт в окремі країни Вишеградської групи в 7–10 разів більший, ніж у 2000 р. Наш регіон, у якому проживають 64 млн людей (0,8 % світового населення), вносить 1,2 % у світовий ВВП, а у світовій торгівлі перевищує 3,3 %. Ми не маємо значних родовищ природних ресурсів (нафти, природного газу, руд металів), проте всі наші країни мають профіцит торгівлі. Ми пройшли успішну економічну трансформацію в 1990-х і сьогодні пропонуємо високоякісну продукцію за конкурентоспроможними цінами на світовому ринку. Навіть удар, спричинений пандемією COVID-19, не змінив цього – Польща та Чехія наближаються до рекордно позитивного сальдо зовнішньої торгівлі.

Часто підкреслюється, що чеська економіка дуже залежить від Німеччини, оскільки туди надходить третина чеського експорту. Подібна ситуація також у Польщі. Польща та Чехія стали ключовими торговими партнерами Німеччини. Що стосується імпорту, то Польща – партнер номер п’ять для Німеччини, а Чехія посідає сьоме місце. Більше Німеччина імпортує лише з Франції, США, Нідерландів та Китаю. Наприклад, річний оборот зовнішньої торгівлі між Німеччиною та Чехією перевищує 92 млрд євро – це стільки ж, скільки становлять обороти між Німеччиною, Росією та Туреччиною разом.

Польща, Чехія та Угорщина не входять до єврозони, проте вони зміцнюють свої позиції в торгівлі з Німеччиною, чи, можливо, саме тому її і зміцнюють. Власна валюта з ліквідним курсом обміну дозволяє економікам реагувати на зовнішні потрясіння. За останнє десятиліття відбулося їх аж три: світова фінансова криза, криза єврозони та теперішня пандемія COVID-19. Це пояснює той факт, що, хоча Словаччина зафіксувала найвище зростання експорту до Німеччини в регіоні у 2000–2008 рр., але з 2009 р., відколи перебуває в єврозоні, її експорт є найнижчим серед країн V4. Можливість реагувати на знецінення валюти у випадку потрясінь і тим самим полегшити становище експортерів переважає над перевагами фіксованого курсу валют у періоди відносного затишшя. Власні валюти – це перевага для нашого регіону.

Ще одна перевага групи V4 – її макроекономічна стабільність. Хоча Угорщина має найвищий державний борг у нашому регіоні, який становить близько 70 % ВВП (дані на середину 2020 р.), однак навіть це значення є значно нижчим середнього показника в ЄС (88 % ВВП) та в зоні євро (95 % ВВП). Інфляція в країнах V4 останнім часом була дещо вищою, але все ще залишається стабільною – близько 3 %. У Чехії та Польщі рівень безробіття становить приблизно 3 %. Це найкращий результат у цілому Європейському Союзі. В Угорщині рівень безробіття складає близько 4,5 %, що становить приблизно половину середнього показника в єврозоні. Усі країни V4 демонструють профіцит торгівлі. Низький рівень безробіття та відносно низький борг сприяють також хорошому стану фінансового та банківського секторів.

Країни Центральної Європи вступають у наступне десятиліття з кращими перспективами економічного розвитку, ніж більшість європейських країн. Умовами цього будуть консервативна економічна політика, переваги, які дають гнучкий обмінний курс власних валют, та необтяжений надмірними регулятивними нормами бізнес.

Петр СКЛЕНАЖ, головний економіст банку J&T Banka
Павел РИСКА, аналітик банку J&T Banka

Текст публікується одночасно в польському щомісячнику «Wszystko Co Najważniejsze» в рамках проєкту «Десятиліття Центральної Європи», реалізованого спільно з Варшавською фондовою біржою.