Цьогоріч минає 20 років харцерському загону «Волинь». Із цієї нагоди 5–19 липня в Костюхнівці на Маневиччині відбулися харцерський табір «Машина часу – 2021» і табір для зухів «Академія малих дослідників».
Недарма табір мав назву «Машина часу», адже його завданням було ознайомити теперішніх харцерів із тим, як колись їхні попередники проводили час, а також організувати інтеграційні заходи для харцерів і зухів.
«Після карантину, спричиненого пандемією, всі скучили один за одним, табором і цією особливою атмосферою», – зазначив Олександр Радіца, керівник харцерського загону «Волинь».
Перебуваючи в Центрі діалогу «Костюхнівка», харцери впорядкували військовий цвинтар у Польському лісі неподалік села і кладовище польських легіонерів у Вовчицьку та вшанували пам’ять полеглих на цих землях. Вони мали також навчання з теренознавства, історії, зв’язку, розбивання табору та надання першої медичної допомоги. Перебуваючи в таборі, харцери здобували бали за чистоту в наметах та активність. Переможцем став застемп (підрозділ із кількох осіб, – ред.) «Грізлі» із 18-ї Здолбунівської дружини «Скала» імені єпископа Адольфа-Петра Шельонжека, який в останній день перебування в Костюхнівці під час урочистої переклички отримав булаву, яку триматиме в себе до наступного табору.
10 липня в Гуті (колишній Костопільський район, нині Рівненський) відбулася жалобна меса та вшанування 78-ї річниці трагічних подій на Волині. Харцери, як завжди, не залишилися осторонь. У переддень кілька учасників табору в Костюхнівці приїхали працювати на кухні, аби приготувати обід для учасників заходу. А наступного дня на поминальні заходи до Гути прибули інші харцери з табору та ті їхні колеги з Костополя, які цього року не брали в ньому участі. Після цього учасники табору повернулися до Костюхнівки.
Тим часом свій табір у Костюхнівці продовжували зухи, тобто наймолодші члени харцерства. Його назва «Академія малих дослідників» спонукала їх пізнавати навколишній світ. Щоб відповісти на запитання, що робиться в лісі, вони мандрували лісом, спостерігали за його життям, збирали листочки, а повернувшись у табір, клеїли з них на папері тварин та птахів. Розглядаючи тему «Що робиться в небі?», довідувалися про вітер та робили млиночки з паперу. Малюючи підводний світ, малі дослідники вивчали тему «Що робиться у воді?» Також зухи власноручно робили підставки під чашки.
Під час походів до лісу вони вчилися робити курені й розпалювати вогнище за допомогою одного сірника.
Дехто з дітей на таборі вперше самостійно прав свої речі, кожен дбав про порядок у своїй кімнаті і ніхто не відмовлявся виконувати завдання, які дали інструктори.
Зухи також їздили в Інформаційний центр Рівненської АЕС «Полісся» у Вараші, де слухали про історію створення та роботу атомної станції, побували в Маневичах, зокрема в костелі та краєзнавчому музеї.
Харцери та зухи, хоч і мали різні програми занять, багато часу проводили на спільному відпочинку. Разом грали у футбол, утворюючи змішані команди зі старших і молодших гравців. Мали спільні забави біля тематичних вогнищ. Такі зустрічі були присвячені, зокрема, народам світу, де учасникам потрібно було представити ту країну, яку вони отримали при жеребкуванні, або відомим казкам, у яких можна знайти щось спільне з харцерством.
У шести зухів зі Здолбунова під час табору відбулася довгоочікувана подія: чотирьох хлопців та двох дівчаток прийняли до 18-ї Здолбунівської дружини харцерів «Скала» імені єпископа Адольфа-Петра Шельонжека та 29-ї Здолбунівської дружини харцерок «Горизонт» відповідно.
«Найкращими харцерами стають ті, хто свого часу перебував у зуховій громаді, адже саме тоді закладаються лідерські якості, наполегливість та сила волі», – сказала очільниця 1-ї здолбунівської зухової громади «Лісові друзі» Вікторія Радіца, підводячи підсумки табору зухів.
Відбулися зміни й у старших харцерів, адже дехто з них цього року закінчив школу і не зможе брати активну участь у житті харцерського загону. Вони перейшли до Здолбунівської мандрівної дружини.
16–18 липня в таборі зустрілися представники різних харцерських поколінь. На зліт до Костюхнівки прибули колишні харцери загону «Волинь». Нині, дорослі, вони живуть у різних куточках України і світу.
У суботу, 17 липня, після сніданку та урочистої переклички учасники зустрічі поколінь пішли до Польського лісу, де колись проводилися харцерські табори. Там усі разом у мішаних командах, до яких входили інструктори, зухи та харцери (теперішні й колишні), зіграли в гру. Як розповіла Ірина Котвицька-Окрух, перша дружинова 1-ї костопільської дружини «Арка», спочатку потрібно було придумати назву команди, клич та виготовити паперовий прапорець. Потім було багато різних завдань. Дорослі і малі разом робили курені, стільчики, ноші та готували переправу, грали в гру «Рибалка», де повинні були показати свою влучність, поціливши карабіном у пластикові пляшки, шукали трави, з яких потім на вечерю заварили чай.
Цього дня сьогоднішні харцери мали можливість порозмовляти зі своїми старшими колегами, колишніми харцерами, про їхній скаутський досвід, послухати їхні спогади про участь у таборах. І, звичайно, всі разом співали харцерські пісні. Учасники зустрічі поколінь отримали на пам’ять сувеніри з дерева, зроблені власноруч інструкторами.
За словами Андрія Токарського, заступника керівника загону «Волинь», інтеграція поколінь вдалася. «На зустріч приїхали ті, хто колись був у харцерстві, а сьогодні вже планує віддати до зухової громади своїх дітей», – зазначив він.
У неділю, 18 липня, відбулася подячна меса за 20 років діяльності харцерського загону «Волинь». Її відправили отці Владислав Чайка та Земовит Коперський, які спеціально для цього прибули з Рівного до Костюхнівки.
Таїсія ПЕТРИНА
Фото надали Ірина КОТВИЦЬКА-ОКРУХ та Вікторія РАДІЦА
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
