Дивну, захопливу, загадкову, а може, на чийсь смак і жахливу композицію минає в Кракові кожен, хто проходить Плантами від вулиці Вісльна в бік Звєжинецької, тобто з Ринку до Вавеля.
Важко зберігати байдужість і прямувати в тільки собі відомому напрямку без жодного погляду, без хоч би побіжного присвячення уваги білій брилі, яка нагадує все і ні з чим не асоціюється. Влітку з м’яко окреслених форм б’ють цівки води, ніби рядки нот із відкритого фортепіано. Фонтан «Фортепіано Шопена», бо про нього йдеться, був поданий на конкурс ще в 1949 р., але реалізації дочекався лише у 2006 р.
Марія Ярема. Фото Тадеуша Рольке, Public domain
«Фортепіано Шопена» – проєкт Марії Яреми, створений у 1949 р., реалізований у 2006 р. у Кракові Вандою Челковською. Фото Зигмунта Пута, CC BY-SA 4.0
Раніше він видавався новаторським, занадто незрозумілим для широких мас, про інтелектуальне благо яких «дбала» соціалістична влада. Авторкою проєкту була Марія Ярема, одна з найвидатніших представниць польського сюрреалізму. Мисткиня народилася 24 листопада 1908 р. у Старому Самборі, невеликому, трохи провінційному містечку, віддаленому від Львова десь на 90 км.
Марія народилася в сім’ї, в якій любили мистецтво. Її матір закінчила консерваторію, а батько був юристом. Можливо, під впливом старшого брата, який навчався на малярстві, Марія в 1929 р. вступила до Академії художніх мистецтв у Кракові. Вона записалася на курси, які вів Ксаверій Дуніковський, один із найбільш прогресивних професорів цього навчального закладу.
Саме ця риса майстра стала причиною того, що, попри сварливий і важкий характер Дуніковського, скульптура була єдиним змістовним шляхом, яким могла прямувати молода зачарована європейським авангардом Марія Ярема. У творчості мисткині домінує захоплення рухом, а також людською фігурою та місцем, яке вона може займати у просторі.
Її найвидатніші твори з’явилися з початком відлиги в політиці. Раніше, згідно з офіційною доктриною соціалістичного реалізму, прийнятою в 1949 р., авангард був не дуже бажаним. Мистецтво мало бути зрозумілим для мас, а також «національним за формою і соціалістичним за змістом».
Композиція, 1958 р. Public domain
Марія не могла відповідати таким вимогам, тому творила в шухляду і разом зі своїм чоловіком Корнелем Філіповичем із гідністю бідувала. Врешті після сутужних років Ярема створює цикли: «Вирази», «Голови», «Проникнення», «Фігури». Ці роботи виконані в її улюбленій техніці монотипії, яку вона часом сполучає з темперою, олією або лаками. Це різноманіття, а точніше божевілля технік – причина того, що композиції набувають свіжості й легкості.
Із циклу «Вирази». Public domain
Барвисті, часто ніби дзеркальні відображення, продубльовані, здається, напівпрозорі – раз кутасті, іншим разом заокруглені – форми накладаються одна на одну або як тіні безперестанно проникають одна в одну, створюючи відчуття необмеженого руху. У результаті поверхні творів справляють враження миготливих, ніби взятих з іншого виміру, до якого пересічна людина не має доступу.
Марія Ярема, безсумнівно, належала до найсучасніших жінок свого часу. Дефілювання краківськими, неймовірно мистецькими, проте дуже консервативними, вулицями у штанах і ексцентричних головних уборах не було тоді чимось буденним.
Згаданий вище Корнель Філіпович (народився в Тернополі) став чоловіком мисткині після 1945 р. Він був письменником. Після смерті першої дружини пов’язав своє життя з нобелівською лауреаткою Віславою Шимборською. З Марією вони познайомилися на карнавальному балу на початку 1935 р. Ярема тоді була пов’язана з іншим чоловіком і досить довго розмірковувала, якого залицяльника вибрати. Вона була разом із Філіповичем аж до своєї передчасної смерті від лейкемії. Марія Ярема померла 1 листопада 1958 р.
Постать цієї виняткової мисткині з’явилася у спектаклі Тадеуша Кантора «Сьогодні мій день народження». Акторка, яка зіграла роль Яреми, сказала знаменні слова, які могли би підсумувати творчість цієї відомої польки: «Прямі лінії не мусять бути прямими, вони можуть бути динамічними або ритмічними, утворюючи різноманітні кути, трикутники, еротичні та геометричні фігури. Абстракція прекрасна».
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВОВЧИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЕДВАРД ДВУРНІК – МАЙСТЕР ДЕТАЛЕЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВЕЛИКДЕНЬ НА ПОЛОТНАХ МИТЦІВ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ПАПЦЬО ХМЕЛЬ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВІТОЛЬД ПРУШКОВСЬКИЙ – ЗАПІЗНІЛИЙ РОМАНТИК ПОЛЬСЬКОГО МАЛЯРСТВА
