17 днів служби в польській державній поліції вистачило Петру Кралю, щоб бути засудженим радянськими карально-репресивними органами на вісім років виправно-трудових таборів.

Петро Краль народився 1906 р. у Володимирці на Рівненщині. Його батько Леонтій Станіславович Краль працював столяром. Мати Юлія (1875–1936 рр.) була домогосподаркою та займалася вихованням синів Стефана, Романа і Владислава. 1920 р. жінка почала торгувати ковбасними виробами, отримавши необхідний патент. До 1936 р. родина мала ковбасний цех, а вироби продавала в рундуку біля свого будинку. Петро, мешкаючи разом із матір’ю, допомагав їй вести бізнес.

1937 р., уже після смерті матері, він побудував крамницю. Через непомірні податки підприємцю довелося припинити виробництво, а крамницю переобладнати в чайну. Патент на чайну був оформлений на сестру Петра, що, як він пояснив слідчому НКВС, давало йому можливість уникнути сплати податку. Жодних відомостей про неї ми не маємо. Маючи постійних клієнтів, Петро продовжував приймати приватні замовлення на виготовлення ковбаси, яку робив із сировини замовників.

У Володимирці Петро Краль мешкав разом із дружиною Станіславою Іванівною (1915 р. н.) на вулиці Сталіна, 10 (назва вулиці подана станом на 1940 р.). Дітей у подружжя не було.

До 1935 р. разом із Петром проживав і працював його брат Роман Краль. 1936 р. він побудував і відкрив власну ковбасну майстерню і крамницю. Другий брат Владислав Краль не мав власного приміщення, він орендував ковбасну майстерню і крамницю в Рафалівці. Третій брат Степан Краль мешкав у Володимирці. Він займався переважно сільським господарством, лише зрідка виготовляв ковбасні вироби на продаж. 10 квітня 1940 р. його арештував НКВС.

Петро Краль закінчив сім класів Володимирецької міської школи. У 1928–1930 рр. він проходив строкову службу у Війську Польському. В цей час закінчив курси інструкторів фізкультури. Був демобілізований у званні капрала. Після повернення зі служби працював інструктором у місцевому клубі Союзу стрільців.

1 вересня 1939 р. у зв’язку з початком німецько-польської війни Петро Краль був мобілізований на службу в поліцію. Командування постерунку, почувши про наближення Червоної армії до Володимирця, прийняло рішення про евакуацію. Разом із колективом новоспечений поліціянт залишив місто і прибув на залізничну станцію в Рафалівці. Звідти поліціянти направилися потягом до Ковеля. На одній зі станцій їх наздогнали червоноармійці. Аби уникнути розправи, чоловіки розбіглися найближчою лісосмугою. Через кілька днів Петро дістався додому. Невдовзі він знову налагодив виробництво та продаж ковбаси.

10 квітня 1940 р. Володимирецький райвідділ НКВС арештував Петра Краля й доправив його до в’язниці НКВС у Рівному. Слідство вів начальник Володимирецького райвідділу НКВС Кваша. Він намагався зарахувати Петра до інформаторів польської поліції. Коли це не вдалося, зробив спробу приписати в’язня до польського антирадянського підпілля. Проте Петро категорично заперечив такі звинувачення. Він не визнав своєї провини і в тому, що, перебуваючи на службі в польській поліції, проводив активну боротьбу проти робітничо-революційного руху.

1 липня 1940 р. слідство у справі Петра Краля було завершене, про що свідчить обвинувальний висновок, підготовлений старшим слідчим слідчастини УНКВС, сержантом держбезпеки Сакуненком.

Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 25 жовтня 1940 р. Петра Леонтійовича Краля засудили до восьми років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Термін покарання він відбував в «Ухтіжемлазі».

4 вересня 1941 р. на основі Указу Президії Верховної Ради СРСР в’язня амністували як громадянина Польщі. Після амністії Петро відправився до міста Бузулук Чкаловської області, про що свідчить копія посвідчення, наявна в архівно-слідчій справі, яка зберігається в Державному архіві Рівненської області.

Заключенням прокуратури Рівненської області від 30 листопада 1990 р. Петра Краля реабілітовано. На сайті «Strony o Wołyniu» ми знайшли інформацію про те, що після війни він жив у Польщі. Помер у 1996 р.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЕНРИК ПИТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ СТЕЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАН ЛАНУХА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: РАДЯНСЬКІ РЕПРЕСІЇ ПРОТИ СЛУЖБОВЦІВ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІЦІЇ