Герой цього тексту працював у міжвоєнний період у відділках поліції в Сарнах, Любиковичах, Стрільську та Володимирці на Рівненщині. У 1941 р. Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до п’яти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах.

Гжегож Готкович народився в 1902 р. у селі Хойне (у міжвоєнний період гміна Богомілув, нині гміна Сєрадз у Сєрадзькому повіті Лодзького воєводства) в селянській родині Войцеха-Матеуша та Юзефи Готковичів. Його батьки володіли власним будинком, господарськими спорудами, мали кілька корів, двоє коней, обробляли 16 моргів землі.

До 1920 р. хлопець три роки навчався у гімназії в Сєрадзі. З 1924 до 1927 р. служив у Війську Польському у званні капрала. Після демобілізації восени 1927 р. добровільно вступив на службу до польської поліції в Брест-Литовську.

Через місяць молодий поліціянт отримав направлення в Сарни, а потім у Любиковичі Сарненського повіту, де служив упродовж двох років. Згодом Гжегожа перевели в село Стрільськ, де він працював три роки. У 1933–1935 рр. Готкович ніс службу на Сарненському постерунку поліції, звідки його відрядили до Володимирця. Загальний стаж служби в поліції героя цього тексту станом на 1939 р. складав 12 років.

1935 р. родина Готковичів оселилася в колонії Осовик Володимирецької гміни. Дружина Гжегожа Станіслава Іванівна (1914 р. н.) була модисткою. Подружжя виховувало п’ятеро дітей: Яніну-Богомілу (1930 р. н.), Валентину (1932 р. н.), Тадеуша (1933 р. н.), Геновефу (1938 р. н.) і Терезу (1939 р. н.).

1932 р. поліціянт протягом двох тижнів перебував під вартою через службову недбалість – втечу арештанта, якого він охороняв.

9 квітня 1940 р. Гжегожа Готковича арештував оперуповноважений Володимирецького райвідділу НКВС Жуков. Арешт був здійснений на підставі заяви Йосипа Куца, яку той подав до НКВС 26 березня 1940 р.

Того ж дня на допиті Йосип розповів, що 24 березня 1940 р. об 23.00 як члена виборчої комісії на виборах депутатів до Верховної Ради СРСР його направили з урною для голосування в колонію Бурка до Юзефа Філінського. Разом із ним поїхали інші члени комісії: Анна Тюска та Волько Айзберг. Недалеко від Бурки вони помітили людину, що причаїлася в кущах. З’ясувалося, що це був Гжегож Готкович, який перебував на нелегальному становищі й увесь час переховувався. За словами Куца, під час розмови Гжегож тримав руки в кишенях і ніби щось там ховав. Куц запідозрив, що в нього є зброя, тому вирішив його не зачіпати, натомість написав заяву до НКВС.

На першому допиті, який відбувся 10 квітня 1940 р., на запитання слідчого про боротьбу з робітничим революційним рухом Гжегож Готкович відповів: «То, что входило в мои обязанности как рядового полицейского по борьбе с революционным движением я безусловно выполнял беспрекословно, а отсюда вытекала в известной степени борьба против революционного движения».

На наступному допиті, 20 травня 1940 р., Готкович розповів, що брав учать в арештах політичних підозрюваних. Зокрема, в 1937 р., під час масових арештів комуністів і комсомольців, він спільно з комендантом постерунку села Хиночі ув’язнив Андрія Приходька та інших осіб.

Виправдовуючись, Гжегож пояснив, що він не вважає себе винним, оскільки «боротьбу з революційним рухом» здійснював у зв’язку зі своєю службою за наказами керівного складу поліції.

Як і багатьох інших польських поліціянтів, енкаведисти звинуватили Готковича у ворожому ставленні до в’язнів та їх побитті. Факт побиття арештованих він заперечував, але розповів під час допиту, що їх заковували в металеві кайдани.

Факт побиття підтвердив Йосип Шикало на допиті 18 квітня 1940 р. Він повідомив, що 1936 р. напередодні католицького Великодня навпроти його будинку був вивішений червоний прапор. Йосип потрапив у число підозрюваних. Готкович провів у його домі обшук, під час якого нічого не знайшов. Потім він забрав підозрюваного на постерунок поліції, де жорстоко побив і посадив під варту на п’ять діб.

На запитання слідчого про наявність зброї Гжегож відповів, що мав револьвер і карабін, які здав червоноармійцям 22 вересня 1939 р. у Ковелі.

Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 7 травня 1941 р. Гжегожа Войцеховича Готковича засуджено до п’яти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Термін покарання він відбував у «Сєввостлазі».

Заключенням прокуратури Рівненської області від 3 серпня 1989 р. Гжегожа Готковича реабілітовано. Його подальша доля та доля його родини нам не відомі.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ТУРЧИН

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПЕТРО КРАЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЕНРИК ПИТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ СТЕЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАН ЛАНУХА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: РАДЯНСЬКІ РЕПРЕСІЇ ПРОТИ СЛУЖБОВЦІВ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІЦІЇ