Повернуті із забуття: Юзеф Брощик
Статті

Слідчий НКВС СРСР Лєнський одразу висунув вирок Юзефу Брощику. На титульній сторінці кримінальної справи він написав: «П’ять років виправно-трудових таборів». Проте під час короткого слідства, що тривало 18–24 грудня, енкаведист збільшив термін ув’язнення.

Насправді слідчого не цікавила провина в’язня. Його визнали ворогом радянської влади ще задовго до її встановлення на Західній Україні, адже він був службовцем польської державної поліції.

Юзеф Брощик народився 21 червня 1886 р. у Малому Лонську (нині Бидгощcький повіт Куявсько-Поморського воєводства). Його батько працював візником на орендованих конях, помер у 1911 р. Відомості про матір відсутні.

Герой цього тексту закінчив чотири класи сільської школи в селі Новий Двір. 1908 р. він потрапив рядовим на службу в німецьку армію, де служив до 1910 р. Пізніше був учасником Першої світової війни 1914–1918 рр.

Із 15 травня 1924 р. і до вересня 1939 р. Юзеф Брощик служив у польській поліції. Останнім місцем його роботи став 2-й комісаріат поліції в Рівному. За багатолітню службу його нагородили двома медалями.

Broszczyk 4

У Рівному він жив на вулиці Легіонів, 72 разом із дружиною Броніславою Петрівною (51 рік; тут і далі вік родичів подано станом на 18 грудня 1939 р.) та двома молодшими синами: 19-літнім Яном та 17-літнім Стефаном.

Їхній 24-річний син Конрад проживав у Здолбунові на вулиці 11 Листопада, працював писарем у повітовому старостві. 22-річна донька Марта була заміжня і мешкала в маєтку Зірне Березнівської гміни Костопільського повіту.

Юзеф Брощик потрапив до рівненської в’язниці 18 вересня 1939 р. Проте вперше його допитали лише 18 грудня 1939 р. В анкеті арештованого, датованій цим днем, енкаведист детально описав затриманого: «Выше среднего, цвет волос темно-русый, распространение седины на лбу, по бокам седина видна, глаза темно карие, нос большой, толстый, усы и борода покрываются на 25 % сединой, худощавый, брови темно-русые, без седины».

Broszczyk 1

Можемо припустити, що енкаведист, який вів справу, був не надто досвідчений. Таке припущення виникає при дослідженні протоколу зазначеного допиту. Зокрема, він цікавився у в’язня, що змусило того вступити на службу. На це Юзеф відповів, що став поліціянтом лише тому, що в нього не було жодної іншої роботи, але він мав велику родину, яку потрібно було годувати.

«Вы знали, что полиция защищает интересы панов, почему вы в ней работали?» – запитав слідчий. Рівнем свого мислення він нагадує червоноармійців, які, прибувши у вересні 1939 р. на Рівненщину, цікавилися, де ті ярма, в які пани запрягали українців, щоб орати лани. В’язень відповів, що, хоч польська поліція і захищала інтереси польського капіталізму, він все ж вважав необхідним працювати в ній, оскільки там платили більше, ніж на фабриці чи заводі.

На запитання слідчого, кого з поліціянтів Рівненського повіту Юзеф знає і де вони проживають на момент допиту, той відповів, що всі, кого він знає, перебувають у в’язниці, окрім старших поліціянтів Антона Олексіюка та Францішека Шверча. Тоді ж колишній поліціянт визнав себе винним у нав’язаних йому злочинах. Цей перший і останній допит у справі арештованого проходив у присутності перекладача НКВС Бензмана.

Обвинувальний висновок оформили 24 грудня 1939 р. У ньому зазначалося, що Юзеф Брощик вів активну боротьбу з революційним рухом і його звинувачують у злочинах, передбачених ст. 54–13 КК УРСР.

Broszczyk 2

Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 25 жовтня 1940 р. Юзефа Брощика засудили до восьми років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Відлік терміну покарання розпочали з 10 грудня 1939 р. Тобто йому не зарахували трьох місяців, проведених у нестерпних умовах в’язниці НКВС.

Broszczyk 3

Заключенням прокуратури Рівненської області від 21 червня 1989 р. Юзефа Брощика реабілітовано. Подальші долі героя цього тексту та членів його родини нам не відомі.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ТУРЧИН

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПЕТРО КРАЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЕНРИК ПИТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ СТЕЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАН ЛАНУХА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: РАДЯНСЬКІ РЕПРЕСІЇ ПРОТИ СЛУЖБОВЦІВ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІЦІЇ 

Схожі публікації
Репресовані волинські поляки: Співробітник військової розвідки
Статті
У фонді 4666 Державного архіву Волинської області трапляються справи проти польських військових офіцерів. Оскільки служба в армії сама собою не є злочином, військовослужбовців, аби створити видимість законності, совєтські «правоохоронці» звинувачували в контрреволюційній діяльності.
27 лютого 2024
Репресовані волинські поляки: Маневицький експлуататор
Статті
Основну групу серед поляків, заарештованих за перших совєтів, тобто в 1939–1941 рр., становили поліціянти, конфіденти поліції та службовці. Проте серед затриманих траплялися і представники багатших прошарків суспільства.
13 лютого 2024
Репресовані волинські поляки: Поліціянти з Піддубців та їхні конфіденти
Статті
Продовжуючи розповідати про арештованих службовців поліції, пропонуємо вашій увазі огляд кримінальних справ, заведених на поліціянтів із села Піддубці під Луцьком і на одного з таємних співпрацівників поліції. Нині документи зберігаються в Державному архіві Волинської області.
16 січня 2024
Репресовані волинські поляки: Поліціянти, вороги совєтської влади
Статті
17 вересня 1939 р. Совєтський Союз без оголошення війни напав на Польщу, яка відчайдушно боронилася від армії Третього Рейху. На захоплених територіях, серед яких була Волинь, під репресії потрапили насамперед ті, хто становив потенційну небезпеку для нових господарів. Зокрема, чисельною групою арештованих стали службовці поліції.
04 січня 2024
Репресовані волинські поляки: Справа ковельських порушників кордону
Статті
Серед численних справ проти поляків, яких звинуватили в контрреволюційній діяльності, здебільшого вигаданій, інколи трапляються справи, пов’язані з іншими правопорушеннями. Одна з таких – справа проти жителів Ковеля, яких затримали при нелегальному перетині кордону.
12 грудня 2023
Репресовані волинські поляки: Подальша доля не відома
Статті
Кримінальна справа, якщо обвинувачений на момент її завершення залишався живим, переважно не містить інформації про його подальшу долю. Проте засудження на певний строк ув’язнення не має ставати вироком на забуття.
30 листопада 2023
Репресовані волинські поляки: Смерть в ув’язненні
Статті
У минулому номері «Волинського монітора» ми розповідали про репресованих поляків, чиї справи Волинський обласний державний архів нещодавно виклав у вільний доступ. Продовжуємо знайомити читачів із їхніми долями.
16 листопада 2023
Репресовані волинські поляки: «Помістити у виправно-трудовий табір»
Статті
Державний архів Волинської області (ДАВО) оприлюднив чергові кримінальні справи із засекреченого раніше фонду. Серед них – справи, відкриті проти жителів Волині польської національності.
31 жовтня 2023
Едвард Хлєбік, учитель із Нивецька: продовження історії
Статті
«Із великим зацікавленням я прочитала статтю під назвою «Повернуті із забуття: Едвард Хлєбік». Я – Зофія Чілверз, у дівоцтві Хлєбік. Едвард Хлєбік був моїм дідусем», – так починається лист до редакції «Волинського монітора», завдяки якому ми дізналися про подальшу долю ще одного героя рубрики «Повернуті із забуття».
28 вересня 2023