Леонтій Кот протягом 10 років працював у Басівкутському постерунку поліції. У 1941 р. НКВС засудив його до восьми років виправно-трудових таборів.

Леонтій Кот народився 10 червня 1905 р. у селі Подолісся Кобринського повіту (білоруською – Падалессе) в родині білоруських селян. Його батько Лаврентій Кот був власником трьох десятин землі, на якій працював. Родина мешкала у власному будинку. Лаврентій помер, коли його сину виповнилося 10 років. Про матір героя цього тексту відомості відсутні.

Відомо, що він мав братів Романа (50 років; тут і далі вік родичів подано станом на 1939 р.), Максима (45 років), Захара (40 років), Федора (38 років) й Артемія (30 років), а також сестер Пелагею (55 років), Анну (40 років) і Ольгу (31 рік).

Роман напередодні Другої світової війни жив у російському місті Орел. Максим мешкав у СРСР (у справі не вказано точне місце проживання). Захар займався сільським господарством у Подоліссі. Федір жив у Молодечні (БРСР, до Другої світової війни розташоване на території Речі Посполитої). Де проживали й чим займалися Артемій, Пелагея, Анна та Ольга, нам невідомо.

В архівно-слідчій справі, що є джерелом інформації про Леонтія Кота, є відомості, що він закінчив чотирикласне міське училище в Орлі. 1927–1929 рр. провів на строковій службі у Війську Польському.

Як герой цього біографічного нарису потрапив на Волинь, невідомо. Із кримінальної справи, заведеної енкаведистами, довідуємося, що він працював поліціянтом у Басівкутському постерунку поліції. До поліції пішов працювати, оскільки не міг знайти іншого заробітку. Разом із дружиною Ольгою (33 роки) та трьома доньками, восьмирічною Яніною, шестирічною Яриною та дворічною Ядвігою, він мешкав у селі Басів Кут (нині територія Рівного).

18 вересня 1939 р. Леонтія Кота арештували й доправили до Рівненської в’язниці. У зовнішньому описі в’язня зазначено, що він низького зросту, чорноволосий, із карими очима та довгим носом.

Перший допит у його справі провели 14 грудня 1939 р. за традиційною для цієї категорії в’язнів схемою. Тоді ж арештант визнав свою провину. 24 грудня 1939 р. слідство було завершено, про що свідчить обвинувальний висновок, підготовлений слідчим повітового Рівненського відділення УНКВС Корницьким. Проте на вирок в’язень чекав ще понад рік.

Постановою Особливої наради при НКВС від 7 квітня 1941 р. Леонтія Лаврентійовича Кота засуджено до восьми років позбавлення волі у виправно-трудових таборах за активну боротьбу проти революційного руху. Термін покарання він відбував у «Сєввостлазі».

Заключенням прокуратури Рівненської області від 21 червня 1989 р. Леонтія Кота реабілітовано. Його подальша доля нам не відома.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АДАМ ЗДОЛИНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАРЦІН ВАЛЬЧАК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЖЕГОЖ ГОТКОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ БРОЩИК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ТУРЧИН

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПЕТРО КРАЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЕНРИК ПИТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ СТЕЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАН ЛАНУХА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: РАДЯНСЬКІ РЕПРЕСІЇ ПРОТИ СЛУЖБОВЦІВ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІЦІЇ