Повернуті із забуття: Людвік Пажух
Статті

Герой цього тексту був серед тих польських поліціянтів, які евакуювалися на Волинь під час наступу на Польщу військ Вермахту. Багато хто з них потрапив у тенета радянських карально-репресивних органів.

Людвік Пажух народився 15 серпня 1898 р. у селі Войковіце-Косьцельне (нині Бендзінський повіт Сілезького воєводства). Його батько Францішек (80 р., тут і далі вік подано станом на 1939 р.) займався сільським господарством. Родина мешкала у власному будинку, володіла 8 га землі, мала двох коней, три корови і 18 кіз. Про матір Людвіка відомості відсутні. Він мав трьох братів, Францішека (44 років), Олександра (34 років) і Тадеуша (31 років), та дві сестри, Марію (28 років) і Анету (43 років). Згідно з архівно-слідчою справою, яка стала джерелом нашого дослідження, на початку Другої світової війни Анета, Олександр та Марія жили у Войковіцах-Косьцельних, Франц – у селі Дембово Поліського воєводства, Тадеуш мешкав у Лодзі, займався торгівлею.

Людвік закінчив чотирикласну сільську школу. 1918 р. його засудив німецький суд у Любліні до восьмитижневого ув’язнення за нелегальний перехід польсько-німецького кордону.

Із 1919 р. до березня 1922 р. Пажух перебував на службі в 1-му полку польової артилерії Війська Польського у званні старшого унтерофіцера. За період служби йому довелося побувати на польсько-радянській війні, за участь у якій його нагородили медаллю.

Службу в повітовому постерунку поліції в Радомі герой цього тексту розпочав у червні 1923 р. Через три роки він закінчив чотиримісячну школу поліціянтів, а 1928 р. його перевели на посаду старшого поліціянта. Вже в 1932 р. він перейшов до розшукового відділу, де працював до вересня 1939 р. За сумлінну безперервну працю поліціянта нагородили медаллю за десятилітню службу. За цей час йому неодноразово довелося змінювати напрямки своєї діяльності: в 1933–1935 рр. він працював у бригаді з «обслуговування політичних партій»; із 1935 р. через хворобу його перевели до канцелярії. 

У Радомі Людвік Пажух мешкав із дружиною Францішкою (37 років). Подружжя виховувало дев’ятирічного сина Єжи.

Невідомо, яким чином Пажух прибув до Рівного. Проте з інших архівних джерел знаємо, що поліція з Радома евакуювалася на Волинь. Після встановлення радянської влади у представників польських правоохоронних органів фактично не було шансів оминути репресії НКВС.

До радянських казематів Людвік Пажух потрапив 13 жовтня 1939 р. Слідство в його справі розпочалося у грудні. Ордер на арешт було оформлено 9 грудня, коли Людвік  уже два місяці перебував у застінках НКВС. 

Parzoch 1

Parzoch 2

Parzoch 3

Parzoch 4

Як і в більшості поліціянтів, справа Людвіка Пажуха містить лише один протокол допиту від 18 грудня 1939 р. Окрім біографічних відомостей, слідчого цікавили подробиці його професійної діяльності, зокрема інформація про конфідентів. В’язень розповів, що мав п’ятьох конфідентів і в самому Радомі, і в його околицях. Серед них були особи різних професій: селянин, водій, службовець, найманий працівник. Всі вони мали псевдоніми. Також поліціянт мав мережу інформаторів. На цьому допиті, який проходив у присутності перекладача з польської мови Дорогана, арештований визнав себе винним у тому, що служив в польській поліції та вів боротьбу проти революційного руху робітників і селян.

Parzoch 5

24 грудня 1939 р. слідство у справі Людвіка Пажуха було завершено, про що свідчить обвинувальний висновок, з якого дізнаємося, що подальшу долю в’язня мала вирішити Особлива нарада при НКВС СРСР. Про завантаженість цього позасудового органу ми неодноразово згадували, як і про те, що на свій вирок польські поліціянти очікували місяцями, а іноді й роками. Не був винятком і герой цього тексту. Постанову Особливої наради при НКВС СРСР у його справі було прийнято майже через рік – 2 листопада 1940 р. Людвіка Пажуха засуджено до восьми років виправно-трудових таборів. Свій термін від відбував у «Івдельлазі».

Parzoch 6

Заключенням прокуратури Рівненської області від 31 липня 1989 р. Людвік Пажух підпадає під дію ст. І Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості щодо жертв репресій, які мали місце в період 30–40-х і початку 50-х рр.» Його подальша доля нам не відома.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОНТІЙ КОТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АДАМ ЗДОЛИНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАРЦІН ВАЛЬЧАК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЖЕГОЖ ГОТКОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ БРОЩИК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ТУРЧИН

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПЕТРО КРАЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЕНРИК ПИТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ СТЕЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАН ЛАНУХА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: РАДЯНСЬКІ РЕПРЕСІЇ ПРОТИ СЛУЖБОВЦІВ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІЦІЇ 

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022
Повернуті із забуття: Станіслав Пахольчик
Статті
«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.
28 січня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Рещинський
Статті
Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.
14 січня 2022
Повернуті із забуття: Леонтій Кот
Статті
Леонтій Кот протягом 10 років працював у Басівкутському постерунку поліції. У 1941 р. НКВС засудив його до восьми років виправно-трудових таборів.
15 грудня 2021
Повернуті із забуття: Адам Здолинський
Статті
«Обвинувачується в тому, що служив у польській поліції», – таку графу можна побачити у спеціальному формулярі, на якому слідчі НКВС оформляли обвинувальний висновок. Є такий документ й у справі рівненського поліціянта Адама Здолинського.
26 листопада 2021