Фонд партнерства для Центрально-Східної Європи випустив друком брошуру «Забуте січневе повстання. Чортків 1940». Видання присвячено маловідомому збройному виступу поляків проти радянських окупантів, який відбувся в цьому місті в січні 1940 р.
Вересень 1939 р., місяць, коли розпочалася Друга світова війна, змінив долі мільйонів людей. Не стали винятком і долі жителів тихого містечка Чортків на Західному Поділлі – 17 вересня 1939 р., згідно із секретним протоком пакту Молотова-Ріббентропа, вони всупереч власній волі стали громадянами Радянського Союзу. З усіма відповідними наслідками: окупацією, засиллям пропаганди, беззаконням і терором. Місцеві поляки зробили відчайдушну спробу вирватися з лап «визволителів», проте повстання потерпіло поразку.
Довгий час цей епізод історії залишався майже забутим і невідомим для широкого загалу. Його вивченням і популяризацією серйозно зайнялися лише в кілька останніх років. Долучився до поширення знань про Чортківське повстання і Фонд партнерства для Центрально-Східної Європи.
Одним із результатів цієї роботи стало встановлення меморіальної дошки в Чорткові 19 вересня 2021 р. Її вмістили на стіні місцевого домініканського костелу Святого Станіслава, єпископа і мученика. Для встановлення пам’ятного знаку храм обрали невипадково – саме в ньому повстанці складали присягу і з нього вирушали в бій.
Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Славомір Місяк, який був на відкритті меморіальної дошки, прокоментував подію так: «Чортківське повстання було першим антирадянським збройним виступом поляків у період Другої світової війни. […] Попри те, що плани реалізувати не вдалося, воно підтвердило волю жителів окупованих земель, у нашому випадку Чорткова й околиць, боротися з окупантом, ким він не був би».
Дошку встановили з ініціативи Фонду партнерства для Центрально-Східної Європи за фінансової підтримки Міністерства культури і національної спадщини РП. Нещодавно фонд видав брошуру «Забуте січневе повстання. Чортків 1940».
Публікація, яка вийшла польською та українською мовами, висвітлює передумови повстання, його перебіг, причини поразки та наслідки. Авторка тексту Наталія Брижко-Запур, засновниця фонду і членкиня ради фонду, підготувала його на основі останніх досліджень істориків, зокрема матеріалів Інституту національної пам’яті Польщі. Крім сучасних світлин, видання проілюстровано архівними фотографіями міжвоєнного періоду.
«Розмірковуючи над ушануванням Чортківського повстання, ми вирішили, що, окрім відкриття пам’ятної дошки повстанцям, треба також популяризувати знання про виступ чортків’ян проти радянської окупації. […] Особливо для нас важливо те, щоби в самому Чорткові пізнали історію цих драматичних для його жителів часів. Маю надію, що публікація зацікавить також українських істориків і надихне їх на нові пошуки й дослідження Чортківського повстання і доль його учасників», – розповіла Наталія Брижко-Запур.
За її словами, представники міської влади Чорткова зацікавилися продовженням популяризації знань про повстання: «Вони заявили про бажання провести в Чорткові польсько-українську конференцію, присвячену цій забутій сторінці нашої спільної історії. Якщо все складеться добре, така зустріч може відбутися вже цього року. Зацікавлення чортківської міської ради цією справою ми сприйняли, звісно, з радістю і вдячністю».
«Попри те, що Чортківський виступ січня 1940 р. проти окупаційної диктатури не мав шансів на успіх, його учасники гідні пам’яті і шани за їхній героїчний учинок», – вважає Наталія Брижко-Запур.
Історична довідка. У вересні 1939 р. територію Польщі поділили агресори: гітлерівська Німеччина і сталінський Радянський Союз. За домовленостями пакту Молотова-Ріббентропа східні території Польщі, а з ними і Чортків, відійшли до СРСР. Радянська пропаганда облудно називала окупацію «визволенням беззахисних українців і білорусів». Польський народ теж звільнили, за словами Молотова, «від злощасної війни» і «нерозумних керманичів». Уже в перші місяці чортків’яни всіх національностей, і поляки зокрема, відчули на собі, що насправді принесла їм нова влада. Досить лише факту, що під кінець осені 1939 р. у розраховану на 300 осіб чортківську тюрму «визволителі» з НКВС запроторили понад 1200 ув’язнених.
Польська молодь – учні, студенти, харцери – майже одразу з початком окупації почала створювати невеликі конспіраційні групи. Як з'ясували історики, завербувати в них вдалося близько 150 осіб. Десь у період Різдва змовники склали присягу в чортківському костелі, а в ніч із 21 на 22 січня вирушили в бій.
Метою повстання були захоплення тюрми і звільнення в’язнів, а потім втеча захопленим потягом у Румунію. Зброї в повстанців майже не було, але вони розраховували на несподіваність нападу. Ще одним сприятливим фактором була малочисельність радянського гарнізону, адже багато його бійців відбули на фінський фронт. Проте в ніч повстання через сильну хурделицю велика частина змовників, до того ж краще озброєна, до Чорткова дістатися не змогла. Вогнепальної зброї було обмаль, всього кілька одиниць, тому акція захоплення тюрми і вокзалу закінчилася провалом. Розірвати лінії зв’язку теж не вдалося, тому через кілька годин у Чортків прибув бронепоїзд із підкріпленням. Негайно розпочалися арешти.
Справою настільки перейнялися у Кремлі, що в Чортків направили керівника НКВС в Україні Івана Сєрова і Всеволода Меркулова – першого заступника народного комісара внутрішніх справ Лаврентія Берії. Той самий Меркулов – один із головних відповідальних за розстріли в Катині та куратор таборів, у яких тримали полонених поляків. Було заарештовано кількасот осіб. 24 з них розстріляли, багатьох відправили в табори. Точну кількість репресованих не встановлено й донині.
Чортківське повстання стало першим збройним виступом на окупованих совєтами землях. Довгі роки цю сторінку історію замовчували, і тільки тепер вона стає відомою.
Анатолій Оліх
Фото надала Наталія Брижко-Запур
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ДІЯЛЬНІСТЬ СОЮЗУ ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ – 1 НА РІВНЕНЩИНІ
