Про долю Станіслава Пахольчика розповідає його внук
Статті

Під час підготовки до друку статті Тетяни Самсонюк про Станіслава Пахольчика, поліціянта з Рівного, якого у 1939 р. НКВС засудив до восьми років радянських таборів, редакції вдалося зв’язатися з його внуком – Анджеєм Корусом із Вроцлава. Ми попросили його доповнити текст про дідуся.

Анджей Корус багато років досліджує історію своєї родини. Саме завдяки йому діти Станіслава Пахольчика змогли зв’язатися з братом Едвардом, якого останній раз бачили перед тим, як він вступив в Армію Андерса.

Pacholczyk 5

Станіслав Пахольчик із товаришем на французько-бельгійському фронті

Pacholczyk 1

Pacholczyk 1b

Станіслав Пахольчик у поліцейському мундирі

Доповнюючи статтю Тетяни Самсонюк, написану на основі слідчої справи Станіслава Пахольчика, заведеної енкаведистами, його внук надіслав таку інформацію.

«У той час, коли народився мій дідусь Станіслав Пахольчик, село називалося Герляхово. Пізніше його перейменували на Герлахово, так воно називається донині. Це можна перевірити в «Історично-статистичному описі Великого познанського князівства», виданому в Лейпцігу в 1846 р. Такий самий запис був у паспорті дідуся Станіслава та його військовому квитку», – написав Анджей Корус.

Він додав, що матір’ю Станіслава Пахольчика була Анна Пахольчик (дівоче прізвище – Войцеховська) 1874 р. н. Інформація про неї була відсутня в архівно-слідчій справі НКВС, яку опрацювала Тетяна Самсонюк.

В архівних документах вказано, що герой її тексту проживав у Рівному на вулиці Вольській, 3. Анджей Корус доповнив цю інформацію: «У міжвоєнний період Станіслав Пахольчик проживав разом із дружиною Вікторією (1896 р. н., дівоче прізвище – Мацьковська), моєю бабусею, в кількох населених пунктах на так званих Східних Кресах: в Костополі (точно в 1927 р.), Березному (точно в 1937 р.) та Рівному до моменту арешту у вересні 1939 р. За інформацією, яку мені надали бабуся Вікторія та її діти (зокрема, і Станіслава, моя мама), у Рівному вони проживали на вулиці Вольській, 7, натомість на тій самій вулиці в будинку № 15 жили батьки мого тата Болеслава Коруса, чоловіка найстаршої дочки Пахольчиків – Станіслави. Це мої спогади з юності».

Pacholczyk 2

Станіслав Пахольчик. Фото з паспорта

Pacholczyk 3

Паспорт Станіслава Пахольчика

Pacholczyk 6

Витяг із документа про прописку

Анджей Корус надіслав також відомості про те, що Станіслав Пахольчик 11 квітня 1927 р. закінчив курси старших сержантів у Поліцейській школі Келецького воєводства. Його нагородили медалями «Десятиліття здобуття незалежності» (квітень 1929 р.), «За війну 1918–1921 рр.» (квітень 1930 р.), бронзовою медаллю «За багаторічну службу» (липень 1938 р.) і бронзовим Хрестом заслуги (липень 1938 р.).

Pacholczyk 4

Команда державного поліцейського поста в Костополі

Pacholczyk 7

Акт нагородження Станіслава Пахольчика медаллю «Десятиліття здобуття незалежності»

Pacholczyk 8

Диплом про нагородження Станіслава Пахольчика бронзовою медаллю «За багаторічну службу»

Pacholczyk 9

Акт нагородження Станіслава Пахольчика бронзовим Хрестом заслуги

«Після арешту у вересні 1939 р. через кілька днів його перевезли з Рівного до Острога, де винесено вирок», – написав Анджей Корус. Натомість у слідчій справі згадано тільки Рівне.

Місцем ув’язнення став табір в Івделю під Свердловськом (із 1991 р. Єкатеринбург у Російській Федерації). Станіслав Пахольчик, як повідомляє Анджей Корус, не вступив до армії, яку формував генерал Андерс: «Він помер від тифу в так званому транзиті (карантині перед початком служби у війську) 1942 р. Місцевість називається Янгінюр під Джалал-Абадом у Киргизії. У той час там формувалася 5-та піхотинська дивізія під командуванням генерала Мечислава Борути-Спеховича. У мене є лист від особи, яка допомагала доглядати дідуся Станіслава аж до смерті. Натомість у польське військо вступив його син Едвард Пахольчик, який був разом із ним».

ВМ
Фото надав Анджей Корус

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ІСТОРІЯ ЖИТТЯ МОГО ДІДА СТАНІСЛАВА СТЕФАНСЬКОГО

Схожі публікації
Репресовані волинські поляки: Поліціянт Антоній Вітчак
Події
Для совєтського «правосуддя» приводом для ув’язнення могла стати звичайна професійна діяльність. Антонія Вітчака засудили до восьми років таборів за те, що він був поліціянтом.
16 березня 2026
Репресовані волинські поляки: Єжи Урбанський із Хотячева
Події
Єжи Урбанського затримали 23 січня 1940 р. на ділянці Володимир-Волинського прикордонного загону при спробі нелегально перетнути кордон між зонами німецької та радянської окупацій.
05 березня 2026
Репресовані волинські поляки: Актор із Варшави Вєслав Баторський
Статті
Якщо в більшості справ арештованих поляків слідчі НКВД фабрикували звинувачення, то в справі Вєслава Баторського взагалі довгий час обходилися без нього. У правовій державі уявити таке неможливо, але в СССР закони, якщо виникала така потреба, не мали найвищої юридичної сили.
16 лютого 2026
Репресовані волинські поляки: Полонені Мельхіор Бала і Станіслав Фійол
Статті
Мельхіора Балу і Станіслава Фійола червоноармійці затримали при спробі перетнути совєтсько-німецький кордон. Так після концтабору для військовополонених вони потрапили в совєтську тюрму.
03 лютого 2026
Репресовані волинські поляки: Працівник луцького банку Максиміліан Корицінський
Статті
Працівника луцького банку Максиміліана Корицінського НКВД звинуватив в участі в антисовєтській підпільній організації. Він, вибудувавши власну лінію захисту, витримав майже півторарічне слідство й добився порівняно м’якого вироку – «всього» п’ять років заслання.
20 січня 2026
Репресовані волинські поляки: Залізничник із Ковеля Міхал-Мар’ян Скула
Статті
Ковельського залізничника Міхала-Мар’яна Скулу енкаведисти намагалися звинуватити в роботі на польську розвідку. Хоч цього довести не вдалося, герою нашого нарису винесли вирок – вісім років таборів.
06 січня 2026
Репресовані волинські поляки: Залізничники з Любомля Леонард Девальд і Казимир Сечка
Статті
На залізничників Леонарда Девальда та Казимира Сечку енкаведисти завели спільну кримінальну справу, оскільки обидва були членами партії ОЗН у Любомлі. Попри те, що справа шита білими нитками, обох чоловіків засудили до восьми років таборів.
10 грудня 2025
«Ця книга – про рівнян». Видання про польське підпілля представили в Рівному
Статті
У Центрі цифрової історії в Рівному відбулася презентація книжки кандидатки історичних наук Тетяни Самсонюк «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941», яка представляє біографічні нариси діячів польського підпілля в місті за перших совєтів.
29 листопада 2025
Репресовані волинські поляки: Пьотр Маліновський, директор школи в Тростянці
Статті
Пьотра Маліновського, директора сільськогосподарської школи з Тростянця біля Луцька, засудили до восьми років таборів, висунувши проти нього стандартне звинувачення в контрреволюційній діяльності.
25 листопада 2025