Під час підготовки до друку статті Тетяни Самсонюк про Станіслава Пахольчика, поліціянта з Рівного, якого у 1939 р. НКВС засудив до восьми років радянських таборів, редакції вдалося зв’язатися з його внуком – Анджеєм Корусом із Вроцлава. Ми попросили його доповнити текст про дідуся.
Анджей Корус багато років досліджує історію своєї родини. Саме завдяки йому діти Станіслава Пахольчика змогли зв’язатися з братом Едвардом, якого останній раз бачили перед тим, як він вступив в Армію Андерса.
Станіслав Пахольчик із товаришем на французько-бельгійському фронті
Станіслав Пахольчик у поліцейському мундирі
Доповнюючи статтю Тетяни Самсонюк, написану на основі слідчої справи Станіслава Пахольчика, заведеної енкаведистами, його внук надіслав таку інформацію.
«У той час, коли народився мій дідусь Станіслав Пахольчик, село називалося Герляхово. Пізніше його перейменували на Герлахово, так воно називається донині. Це можна перевірити в «Історично-статистичному описі Великого познанського князівства», виданому в Лейпцігу в 1846 р. Такий самий запис був у паспорті дідуся Станіслава та його військовому квитку», – написав Анджей Корус.
Він додав, що матір’ю Станіслава Пахольчика була Анна Пахольчик (дівоче прізвище – Войцеховська) 1874 р. н. Інформація про неї була відсутня в архівно-слідчій справі НКВС, яку опрацювала Тетяна Самсонюк.
В архівних документах вказано, що герой її тексту проживав у Рівному на вулиці Вольській, 3. Анджей Корус доповнив цю інформацію: «У міжвоєнний період Станіслав Пахольчик проживав разом із дружиною Вікторією (1896 р. н., дівоче прізвище – Мацьковська), моєю бабусею, в кількох населених пунктах на так званих Східних Кресах: в Костополі (точно в 1927 р.), Березному (точно в 1937 р.) та Рівному до моменту арешту у вересні 1939 р. За інформацією, яку мені надали бабуся Вікторія та її діти (зокрема, і Станіслава, моя мама), у Рівному вони проживали на вулиці Вольській, 7, натомість на тій самій вулиці в будинку № 15 жили батьки мого тата Болеслава Коруса, чоловіка найстаршої дочки Пахольчиків – Станіслави. Це мої спогади з юності».
Станіслав Пахольчик. Фото з паспорта
Паспорт Станіслава Пахольчика
Витяг із документа про прописку
Анджей Корус надіслав також відомості про те, що Станіслав Пахольчик 11 квітня 1927 р. закінчив курси старших сержантів у Поліцейській школі Келецького воєводства. Його нагородили медалями «Десятиліття здобуття незалежності» (квітень 1929 р.), «За війну 1918–1921 рр.» (квітень 1930 р.), бронзовою медаллю «За багаторічну службу» (липень 1938 р.) і бронзовим Хрестом заслуги (липень 1938 р.).
Команда державного поліцейського поста в Костополі
Акт нагородження Станіслава Пахольчика медаллю «Десятиліття здобуття незалежності»
Диплом про нагородження Станіслава Пахольчика бронзовою медаллю «За багаторічну службу»
Акт нагородження Станіслава Пахольчика бронзовим Хрестом заслуги
«Після арешту у вересні 1939 р. через кілька днів його перевезли з Рівного до Острога, де винесено вирок», – написав Анджей Корус. Натомість у слідчій справі згадано тільки Рівне.
Місцем ув’язнення став табір в Івделю під Свердловськом (із 1991 р. Єкатеринбург у Російській Федерації). Станіслав Пахольчик, як повідомляє Анджей Корус, не вступив до армії, яку формував генерал Андерс: «Він помер від тифу в так званому транзиті (карантині перед початком служби у війську) 1942 р. Місцевість називається Янгінюр під Джалал-Абадом у Киргизії. У той час там формувалася 5-та піхотинська дивізія під командуванням генерала Мечислава Борути-Спеховича. У мене є лист від особи, яка допомагала доглядати дідуся Станіслава аж до смерті. Натомість у польське військо вступив його син Едвард Пахольчик, який був разом із ним».
ВМ
Фото надав Анджей Корус
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
