Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті

Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.

Стефан Яжомбковський (у матеріалах кримінальної справи його прізвище записано російською як Яжонбковський) народився 1897 р. у селі Вулька-Плебанська Люблінського воєводства в селянській родині. Максим Яжомбковський, батько хлопця, володів дев’ятьма десятинами землі, власним будинком і сільськогосподарськими будівлями. Родина мала коней, корів та свиней. Окрім Стефана, в подружжя Яжомбковських були сини: Ян (62 роки, тут і далі вік подано станом на 1940 р.) та Станіслав (40 років). У 1940 р. обоє мешкали в Люблінському воєводстві.

1910 р. герой цього тексту закінчив чотири класи сільської школи. З 1910 до 1919 р. працював у батьківському господарстві. 1919 р. померли його батьки. Того ж року Стефана призвали до війська, де він до 1921 р. служив магазинером у військовому ветеринарному лазареті. Демобілізувався у званні рядового, а наступного року вступив на службу в поліцію в Любліні.

У 1926 р. Яжомбковський став молодшим поліціянтом поліційного відділу в Глинську Чеському Рівненського повіту (нині Глинськ у Здолбунівській міській громаді Рівненського району Рівненської області). Прибувши в село, він оселився в Миколи Якубчика. 1927 р. одружився з Любов’ю Углірж (35 років) та переїхав до свого тестя, чеха Юзефа Угліржа, власника парового млина в Глинську Чеському. Стефан і Любов виховували двох доньок: Ірину (10 років) та Олену (вісім років). Станом на 1940 р. обидві дівчинки були ученицями.

Перенісши операцію через травму, отриману під час бійки в Новосілках (нині село у Здолбунівській міській громаді), Стефан був змушений залишити службу 1932 р. Від польської держави він отримав пенсію в розмірі 90 злотих.

Щоб забезпечити родину, Стефан Яжомбковський одержав концесію на торгівлю горілчаними виробами і відкрив крамницю в одному із сіл Дубенського повіту (його назва записана нерозбірливо, нам не вдалося її прочитати), куди переїхав разом із сім’єю. Згодом родина переїхала до Рівного, де Стефан відкрив крамницю з продажу бакалії та спиртного. Зі встановленням радянської влади торгівлю довелося припинити. У вересні 1939 р. Стефан став безробітним, тож разом із дружиною та дітьми повернувся до дому свого тестя.

18 червня 1940 р. НКВС арештував Стефана Яжомбковського та доправив у в’язницю в Рівному.

Свідком у його справі залучили Миколу Якубчика, жителя Глинська Українського. Він заявив, що не може підтвердити фактів боротьби Стефана з революційним рухом, які інкримінували в’язню як основний злочин. Якубчик розповів, що Яжомбковського звільнили з поліції через хворобу, після чого він торгував у Рівному, зокрема алкогольними напоями. За словами свідка, після встановлення радянської влади Стефан повернувся до Глинська й ніде не працював.

Житель Глинська Українського Каленик Варварук, також залучений як свідок, заявив, що в період, коли Стефан працював поліціянтом, у Глинську Чеському перед Днем Конституції 3 травня та Днем Незалежності Польщі відбувалися арешти місцевих жителів. Підтвердити участь підозрюваного в арештах Варварук не міг, але припустив: оскільки той служив у поліції, то мав би бути причетним до арештів. Свідок заявив, що не чув від арештованого антирадянських висловлювань.

Серед свідків був також Юрій Вернюк, житель Арестова (нині Орестів у Здолбунівській міській громаді), якого в 1930 р. викликали до постерунку поліції у Глинську за незаконне зберігання вогнепальної зброї. Останній запевняв слідчого НКВС, що Стефан та інші працівники поліції побили його. Ці свідчення в’язень заперечив 7 серпня 1940 р. під час очної ставки з Юрієм Вернюком.

20 серпня 1940 р. слідство у справі Стефана було завершено, про що свідчить обвинувальний висновок, підготовлений слідчим слідчастини УНКВС, сержантом держбезпеки Духовним.

Постановою Особливої наради при НКВС від 2 листопада 1940 р. за «активну боротьбу проти революційного руху» Стефана Яжомбковського засуджено до восьми років виправно-трудових таборів. Термін покарання він відбував у «Івдельлазі».

Заключенням прокуратури Рівненської області від 19 жовтня 1989 р. Стефана Яжомбковського реабілітовано. Його подальша доля нам невідома.

Тетяна Самсонюк

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Юзеф Афент
Статті
Наш черговий нарис присвячено Юзефу Афенту, старшому поліціянту 2-го комісаріату поліції в Рівному, арештованому радянською владою на другий день після її вторгнення на територію Другої Речі Посполитої.
21 вересня 2022
Повернуті із забуття: Єжи Толвінський
Статті
Криміналіст із Рівного Єжи Толвінський – один із багатьох польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр. Його 1940 р. засудили до восьми років виправно-трудових таборів за службу в «польсько-панській» поліції.
09 вересня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Слівінський
Статті
Одним із героїв книги «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941», яку нещодавно видала редакція «Волинського монітора», був Владислав Слівінський. На початку 1941 р. за підпільну антирадянську діяльність його засудили до 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах.
25 серпня 2022
Повернуті із забуття: Болеслав Хиль
Статті
Черговий нарис у циклі про польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячено Болеславу Хилю з Клевані. У листопаді 1939 р. Військовий трибунал 5-ї армії Українського фронту засудив його до розстрілу за те, що він був поліціянтом і в часи Другої Речі Посполитої «займався арештами комуністів».
19 липня 2022
Антон Мацєєвський: продовження історії
Статті
17 липня 1944 р. у битві під Анконою в Італії загинув уродженець Рівного Антон Мацєєвський. Перед вступом до лав Армії Андерса він був в’язнем радянських таборів, до яких потрапив за приналежність до польського підпілля.
17 липня 2022
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022