Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
Стефан Яжомбковський (у матеріалах кримінальної справи його прізвище записано російською як Яжонбковський) народився 1897 р. у селі Вулька-Плебанська Люблінського воєводства в селянській родині. Максим Яжомбковський, батько хлопця, володів дев’ятьма десятинами землі, власним будинком і сільськогосподарськими будівлями. Родина мала коней, корів та свиней. Окрім Стефана, в подружжя Яжомбковських були сини: Ян (62 роки, тут і далі вік подано станом на 1940 р.) та Станіслав (40 років). У 1940 р. обоє мешкали в Люблінському воєводстві.
1910 р. герой цього тексту закінчив чотири класи сільської школи. З 1910 до 1919 р. працював у батьківському господарстві. 1919 р. померли його батьки. Того ж року Стефана призвали до війська, де він до 1921 р. служив магазинером у військовому ветеринарному лазареті. Демобілізувався у званні рядового, а наступного року вступив на службу в поліцію в Любліні.
У 1926 р. Яжомбковський став молодшим поліціянтом поліційного відділу в Глинську Чеському Рівненського повіту (нині Глинськ у Здолбунівській міській громаді Рівненського району Рівненської області). Прибувши в село, він оселився в Миколи Якубчика. 1927 р. одружився з Любов’ю Углірж (35 років) та переїхав до свого тестя, чеха Юзефа Угліржа, власника парового млина в Глинську Чеському. Стефан і Любов виховували двох доньок: Ірину (10 років) та Олену (вісім років). Станом на 1940 р. обидві дівчинки були ученицями.
Перенісши операцію через травму, отриману під час бійки в Новосілках (нині село у Здолбунівській міській громаді), Стефан був змушений залишити службу 1932 р. Від польської держави він отримав пенсію в розмірі 90 злотих.
Щоб забезпечити родину, Стефан Яжомбковський одержав концесію на торгівлю горілчаними виробами і відкрив крамницю в одному із сіл Дубенського повіту (його назва записана нерозбірливо, нам не вдалося її прочитати), куди переїхав разом із сім’єю. Згодом родина переїхала до Рівного, де Стефан відкрив крамницю з продажу бакалії та спиртного. Зі встановленням радянської влади торгівлю довелося припинити. У вересні 1939 р. Стефан став безробітним, тож разом із дружиною та дітьми повернувся до дому свого тестя.
18 червня 1940 р. НКВС арештував Стефана Яжомбковського та доправив у в’язницю в Рівному.
Свідком у його справі залучили Миколу Якубчика, жителя Глинська Українського. Він заявив, що не може підтвердити фактів боротьби Стефана з революційним рухом, які інкримінували в’язню як основний злочин. Якубчик розповів, що Яжомбковського звільнили з поліції через хворобу, після чого він торгував у Рівному, зокрема алкогольними напоями. За словами свідка, після встановлення радянської влади Стефан повернувся до Глинська й ніде не працював.
Житель Глинська Українського Каленик Варварук, також залучений як свідок, заявив, що в період, коли Стефан працював поліціянтом, у Глинську Чеському перед Днем Конституції 3 травня та Днем Незалежності Польщі відбувалися арешти місцевих жителів. Підтвердити участь підозрюваного в арештах Варварук не міг, але припустив: оскільки той служив у поліції, то мав би бути причетним до арештів. Свідок заявив, що не чув від арештованого антирадянських висловлювань.
Серед свідків був також Юрій Вернюк, житель Арестова (нині Орестів у Здолбунівській міській громаді), якого в 1930 р. викликали до постерунку поліції у Глинську за незаконне зберігання вогнепальної зброї. Останній запевняв слідчого НКВС, що Стефан та інші працівники поліції побили його. Ці свідчення в’язень заперечив 7 серпня 1940 р. під час очної ставки з Юрієм Вернюком.
20 серпня 1940 р. слідство у справі Стефана було завершено, про що свідчить обвинувальний висновок, підготовлений слідчим слідчастини УНКВС, сержантом держбезпеки Духовним.
Постановою Особливої наради при НКВС від 2 листопада 1940 р. за «активну боротьбу проти революційного руху» Стефана Яжомбковського засуджено до восьми років виправно-трудових таборів. Термін покарання він відбував у «Івдельлазі».
Заключенням прокуратури Рівненської області від 19 жовтня 1989 р. Стефана Яжомбковського реабілітовано. Його подальша доля нам невідома.
Тетяна Самсонюк
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
