Серцевий напад стався в цього великого актора 22 лютого 1992 р. у Новому театрі в Познані. Його останніми словами була репліка з «Короля Ліра» Шекспіра.

Тадеуш Ломницький, безсумнівно, був одним із найвидатніших акторів ХХ ст. у Польщі, без останку відданим театру. Багато його ролей залишаться в пам’яті наступних поколінь.

Акторську кар’єру Тадеуш розпочав після Другої світової війни у Старому театрі й Театрі імені Юліуша Словацького, грав також у Сілезькому театрі імені Станіслава Виспянського в Катовіце. Із 1949 р. до 1974 р. працював у Сучасному театрі у Варшаві. В 1976–1981 рр. керував ним же заснованим Театром на Волі. Пізніше не мав уже постійної прив’язки до жодної театральної сцени.

Він зіграв багато чудових ролей на підмостках різних театрів і в Театрі телебачення. Головна роль у виставі «Кар’єра Артуро Уї, яку можна було спинити» Бертольда Брехта в постановці Ервіна Аксера викликала розголос серед критиків. Ломницький показав героя як найгірше втілення зла. Поляки пам’ятатимуть його також за роллю Солоного у «Трьох сестрах» Антона Чехова, він чудово зіграв Гою у виставі «Сон розуму» Антоніо Буеро Вальєхо, скерованій проти тоталітаризмів ХХ ст.

Ломницький майстерно виступив також у спектаклі «Постановка «Гамлета» в селі Глуха Дольна». У 1980 р. виконав роль Фантазія у виставі за драмою Юліуша Словацького. Наступного року – Сальєрі у спектаклі «Амадей» Петера Шаффера, режисером якого був Роман Полянський.

Багато суперечок серед критиків і глядачів викликала вистава «У пісок» Тадеуша Ружевича в постановці Ломницького, яка розповідає про діяльність Армії Крайової під час Другої світової війни. Відомими стали теж спектакль 1988 р. «Я, Феєрбах», який оповідав про світлі й темні сторони акторської професії, та «Комедіант» Томаса Бернгарда 1990 р. Чудовою була роль у «Картотеці» Тадеуша Ружевича в 1989 р. Героя і все, що з ним трапляється, покоління, яке пережило Другу світову війну, побачило через перспективу сплюндрованого гуманізму.

Із Театру телебачення варто згадати чудові ролі Ломницького, за якими спостерігала вся Польща. Він зіграв у таких спектаклях: «Мертві душі» Миколи Гоголя, «Макбет» Вільяма Шекспіра, «Картотека» Тадеуша Ружевича, «Ревізор» Миколи Гоголя, «Сталін» Гастона Сальваторе й «Остання стрічка Краппа» Самуеля Бекета. В останній  69-річний Ломницький зіграв роль підстаркуватого Краппа, який прослуховує плівки, записані ним у різні роки життя. Актор чудово відтворив стару самотню хвору і розчаровану людину, яка має проблеми з пам’яттю.

Тадеуш Ломницький не упадав за кіно. Казав про нього: «Збіговисько дурості». Проте воно втягнуло його і дало йому ролі, завдяки яким він отримав велику популярність серед польських глядачів. Поляки пам’ятають його завдяки таким фільмам: «Покоління», «П’ятірка з вулиці Барської», «Пан Володийовський», «Потоп», «Людина з мармуру», «Де б ви не були, пане президенте», «Акція під Арсеналом», «Хроніка любовних пригод», «Лава. Роман про «Дзядів» Адама Міцкевича.

Тадеуш Ломницький (зліва) і Тадеуш Янчар у фільмі «Покоління», 1954 р. Public domain

Тадеуш Ломницький співпрацював із видатними режисерами, зокрема з Ервіном Аксером, Анджеєм Вайдою, Конрадом Свінарським, Єжи Грузою, Казімежом Кутцом. Про нього говорили, що він геній і титан праці.

Актор реалізувався й цілком присвятив себе творчості, однак не зумів налагодити спокійне особисте життя. П’ята з його дружин присвятила йому книгу «Король Лір помер». Побутує теж багато чуток про те, яким він був егоцентриком. Актори згадували, що перед виставою він виглядав із-за куліс і говорив: «Як я їм заздрю. Вони будуть дивитися на самого мене». Коли один із його студентів назвав його маестро, той відповів: «Який маестро? Звертайся до мене: «Боже».

Великий актор, для якого все було театром, а його єдиною роллю було бути актором, народився в Підгайцях на Тернопільщині, а помер у Познані в Новому театрі. Похований на кладовищі Повонзки у Варшаві.

Могила Тадеуша Ломницького на Військовому кладовищі Повонзки у Варшаві

Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG