ABC польської культури: Павел Лозінський – режисер у дорозі
Статті

Павел Лозінський – відомий у Польщі режисер, сценарист і продюсер документальних фільмів. В інтерв’ю для інтернет-радіо «357» на запитання: «Хто ти?» відповів: «Людина в дорозі».

Перша картина «Місце народження», знята ним у 1992 р., розповідає про Генрика Грінберга, який приїжджає в рідні краї, щоб дізнатися, як насправді померли його батько і брат під час Другої світової війни. Він говорить про важкий моральний вибір у той жахливий період та почуття провини за погані вчинки. Лозінський сказав: «Я не хотів їх звинувачувати, а лише показати, перед яким страшним вибором вони стояли».

У фільмі «Моя замальовка з натури в селі Лезьно-Мале» (2002 р.) режисер, який їздить з обліковцями і своєю знімальною групою, показує образ польського села, де господарство не розвивається, люди живуть бідно, але радіють прекрасній природі.

У «Вигнанцях» він розповідає про людей, яких після Другої світової війни примусово переселили з Поділля на «понімецькі» землі. Для них батьківщина залишилася там, на сході. Там усе було краще: краєвиди красивіші, люди доброзичливіші, а вони здоровіші й молодші. Тепер вони змирилися, що все це назавжди втратили. На них не чекає нічого хорошого, крім смерті й визволення від важкого, струдженого життя на не своїй землі.

Наступні картини режисер робив уже без знімальної групи. В «Такій історії» він описує своїх сусідів. Пан Вєсьо був охоронцем, він самотній і живе бідно. В нього – песик і подруга, яку він називає Жабцею. Не відмовляється від чарчини. Його знайомий – довоєнний перукар Здзісьо. Обоє мріють сходити на рибалку і по гриби. Однак коли Вєсьо вибирається до лікарні, перукар відходить у кращий світ. Фільм – сумна рефлексія над минущістю, втратою ілюзій та життям, яке по-різному розпоряджається людськими долями і завжди хистке.

У стрічці «Пані з України» режисер розповідає про свою хатню робітницю, яку він сам найняв. Жінка приїхала, аби заробити на краще життя. Залишила чоловіка, бо той зраджував. Має дочку і внучку, яким хоче допомогти. Вона мріє про будиночок із садом і благополуччя.

Фільм «Хімія» – про людей, хворих на рак. Він вимальовує узагальнений портрет важкохворих людей. Деякі з них одужують і повертаються до нормального життя, до своїх близьких, інші приречені на швидку смерть, але ще мріють про те, щоби побути трохи з дітьми і внуками, сповільнити час і спогади. Стрічка розповідає про різний підхід людей до тяжкої хвороби, скороминущості та смерті.

У 2015 р. Лозінський зняв дві картини про свої відносини з батьком: «Батько і син» та «Батько і син в мандрівці». У першому фільмі вони їдуть на місце народження тата, для якого це сентиментальна подорож, син же більше прагне розібратися в їхніх взаємовідносинах і важких переживаннях. У другому під час подорожі режисер згадує матір, яка трагічно загинула, та обмінюється з татом поглядами на їхні складні відносини як батька і сина. Ця стрічка показує, скільки болю і ран можуть завдати одне одному найближчі люди.

Скріншот із фільму «Батько і син», 2013 р. Справа – Павел Лозінський, зліва – його батько Марцель

У фільмі «Ти навіть не знаєш, як сильно я тебе люблю» режисер показує складні відносини матері й дочки, яким намагається допомогти психотерапевт. Ми бачимо тільки їхні обличчя. Це розповідь про потребу примирення двох людей, які люблять одне одного, але не можуть порозумітися.

Під час епідемії COVID-19 Лозінський зняв стрічку, що складається з розмов із людьми, з якими він говорив із балкона. Потім вона розрослася до картини, в якій люди відповідають режисерові на запитання про сенс життя. Митець назвав її «Балконний фільм». Він знімав цю роботу понад два роки, зустрів сотні людей, розмовляв про речі і банальні, і складні. Режисер зізнався: «Я вирішив зупинитися і почекати, доки світ сам до мене прийде. Я стояв на балконі з камерою два роки і ловив кожного, хто проходив повз. Із цих зустрічей вийшов фільм, який розповідає про людей те, що вони самі захотіли про себе розказати, і про режисера, якому були цікаві ці люди. Мене здивувало, наскільки мало я знаю людей. Майже ніхто не є тим, ким виглядає. Люди несуть у собі загадки і таємниці. Їх нелегко розкласти по поличках. Життя вигадати неможливо».

Скріншот із «Балконного фільму», 2021 р. Кілька з численних героїв стрічки, зняті з балкону автора

Єдиний його художній фільм «Клітка» – це розповідь про старого чоловіка і хлопця, яких доля звела тоді, коли вони почувалися самотніми і всіма покинутими.

Павел Лозінський говорить, що у зніманні художнього кіно його приваблюють спілкування з людьми, пошуки кожною людиною правди про себе та навколишній світ, інтимність і справи, про які не говорять або про які говорити дуже важко. Його цікавлять звичайний світ, звичайні люди і справи, які відбуваються з кожним із нас та з яких формуються наше коротке життя і його сенс.

Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG

Схожі публікації
ABC польської культури: «Весна, ах, це ти»
Статті
Радісний щебет птахів, відчутне на дотик лагідне тепло сонячних променів, яке жене по блакитному небу кавалькади вже не сірих хмар, а білих пухнастих хмаринок. Нові поклади енергії, всюдисуща зелень свіжих одеж світу і надії на краще завтра… Як не любити весну? Безперечно, любили її також польські митці зламу ХІХ–ХХ ст.
31 травня 2022
«Там, де він грав, був народний театр». Спогади про Єжи Трелю
Статті
Він був живим пам’ятником театру, а дехто навіть казав: «Там, де грає Треля, там і є народний театр». Видатний польський актор Єжи Треля помер 15 травня в Кракові у віці 80 років.
18 травня 2022
Охман – голос Польщі просто з Америки
Статті
Син поляків, які вже багато років живуть у США, повертається до Польщі, щоб навчатися сольного співу. Аби спробувати власні сили, він подає заявку на участь у телевізійному шоу талантів і виграє. Знайомтеся: Кристіан Охман – молодий музикант, який представляв Польщу на конкурсі «Євробачення–2022» у Турині і посів 12-те місце.
16 травня 2022
ABC польської культури: Без останку відданий театру
Статті
Серцевий напад стався в цього великого актора 22 лютого 1992 р. у Новому театрі в Познані. Його останніми словами була репліка з «Короля Ліра» Шекспіра.
12 травня 2022
ABC польської культури: Вацлав Шимановський – скульптор, який вирізьбив музику
Статті
Шопенівський конкурс щоразу доводить до червоного кольору емоції меломанів. Я трохи орієнтуюся в цій темі, адже, як і багато хто, завжди нетерпляче очікую вердикту журі. При нагоді на екрані телевізора, рано чи пізно, з’являється одна з найвідоміших скульптур.
19 квітня 2022
Ярослав-Марек Римкевич – правда про природу світу та людину
Статті
Ярослав-Марек Римкевич помер 3 лютого 2022 р. Він був поетом, есеїстом, літературним критиком, драматургом і політичним публіцистом.
27 березня 2022
ABC польської культури: «Рибалка»
Статті
Коли я тільки починала трохи більше пізнавати навколишній світ і зрозуміла, що існують фарби й олівці, зокрема столярний олівець, а їх використання приносить мені величезне задоволення, у вільні хвилини зайнялася виведенням своїх перших ліній і кольорових плям на папері.
17 березня 2022
ABC польської культури: Маріуш Щигел – польський майстер репортажу
Статті
Маріуш Щигел – журналіст, репортер, есеїст, письменник і викладач. Найбільшу популярність серед читачів йому принесла книга «Ґоттленд», написана 2015 р. Газета «Le Figaro» відгукнулася про неї так: «Це не книга, а просто самоцвіт».
15 лютого 2022
ABC польської культури: «Nec Mergitur»
Статті
Як багато ровесників, послухавшись батьків, особливо тата, він вступив на юридичний факультет у Петербурзі. Проте зацікавлення молодого Фердинанда скеровувалися абсолютно в іншому напрямку – ще в гімназії він був наполегливим і ретельним учнем рисунку й композиції.
31 січня 2022