Як Польща повернула собі «Червоні маки на Монте-Кассіно»
Статті

Її назва говорить про квіти, які цвіли на схилах Монте-Кассіно. Ще кілька років тому права на цю відому польську пісню належали урядові Баварії. Як Польщі вдалося їх повернути? У 78-му річницю битви під Монте-Кассіно портал dlapolonii.pl нагадує розповідь Вальдемара Доманського.

Пісня «Червоні маки на Монте-Кассіно» була написана між 12 і 18 травня 1944 р. біля підніжжя монастиря на Монте-Кассіно. Це сталося за день до остаточної перемоги і здобуття гори. Пісню створювали з надією, що вона знадобиться під час святкування тріумфу. Першим її виконавцем був Гвідон Боруцький, якому акомпанував ансамбль пісні і танцю «Реф-Рена». Твір виконували для солдатів 120-го Полку подільських уланів Другого корпусу Польських збройних сил, які, власне, й узяли Монте-Кассіно. Як заявив головнокомандувач, генерал Казімеж Соснковський, «під досвідченим командуванням генерала Андерса Другий корпус у переможній битві за Монте-Кассіно написав найпрекраснішу сторінку нашої армії в цій війні».

Як народжувалася ця пісня? Перші строфи були створені під час квартирування акторського колективу Театру польського солдата при Другому корпусі Польських збройних сил в Італії в містечку Кампобассо поблизу Монте-Кассіно. Автор слів Фелікс Конарський написав їх у ніч з 17 на 18 травня 1944 р. і пішов із цим текстом до свого друга, автора музики Альфреда-Льонгіна Шютца, польського єврея. Мелодія, яку той написав, здавалася складною. Були побоювання, що через це її не сприймуть, але сталося інакше. «Червоні маки на Монте-Кассіно» назавжди увійшли в пантеон польських національних пісень. Її назва говорить про квіти, які цвіли на схилах Монте-Кассіно, коли йшли бої, і могли надихнути авторів своїм кольором, схожим на кров, пролиту на полі битви. Для поляків це свята пісня – бувало й так, що коли хтось намагався під неї танцювати, міг отримати по обличчю.

Про те, що авторські права на цей твір належать баварському відповіднику польської кампанії ZAIKS (Спілка авторів і сценічних композиторів), я дізнався, коли вів на краківському Центральному ринку «Уроки співу» – імпрезу, під час якої виконують найважливіші польські пісні задля патріотичного виховання публіки. В інтернеті я знайшов інформацію про гданського юриста Богуслава Вєчорека, який спеціалізується на авторському праві, й описав цей випадок. Ми зустрілися і дійшли висновку, що візьмемося за повернення цих прав.

Чому ми платили Німеччині тантьєми за виконання «Червоних маків…»? Бо автор музики Альфред-Льонгін Шютц помер бездітним на території Баварії і за місцевими законами весь його доробок і майно включно з правами на мелодію перейшли у власність Баварії. Ми різними способами намагалися звернути на це увагу польської влади. Я написав до Міністерства культури листа, в якому повідомив про цю проблемну ситуацію, проте відповіді не отримав. Як директор Бібліотеки польської пісні, за підтримки Богуслава Вєчорека, я надіслав листа також до уряду Баварії. Ми описали в ньому цю музичну колізію і попросили передати права. Про справу довідалася журналістка «Deutsche Welle» і якогось дня зателефонувала до мене. В результаті в німецькій газеті вийшла велика стаття на цю тему, а вслід за нею з’явилися перші сигнали з боку держчиновників. Через кілька тижнів я отримав листа від уряду Баварії, в якому була заявлена готовність передати права Польщі. Велику допомогу в цій справі надала редакція «Deutsche Welle», яка в особистих розмовах із баварськими урядовцями наголошувала на емоційному значенні пісні для поляків і підкреслювала, що вона фактично виконує функцію другого гімну Польщі. Уряд Баварії, який уже багато років має з нами добрі відносини, прийняв інформацію із зацікавленістю і зрозумів символічне значення жесту передачі «Червоних маків…» Звісно, я мав надію, що ці права передадуть Бібліотеці польської пісні, але цього не сталося. До мене зателефонували представники влади, щоби повідомити, що тепер вони будуть цим займатися, а я не повинен давати інтерв’ю і не можу про це нічого розповідати. А це був плід моєї дворічної праці. Історія якось дійшла до журналістських кіл, які дорікнули чиновникам, що вони приписують собі чужий успіх.

Сумна в цьому всьому є тільки історія Альфреда-Льонгіна Шютца, який десятиріччями не отримував тантьємів за свою творчість від Польщі. Коли композитор помер у 1996 р., його дружина не мала за що його поховати, він був тільки номером на кладовищі, а гроші на нагробок зібрала мюнхенська Полонія.

***

Текст написано для проєкту «Dla Polonii», який фінансує Канцелярія голови Ради міністрів РП у рамках конкурсу «Полонія і поляки за кордоном 2021 р.» Публікація відображає лише погляди автора і не представляє офіційну позицію Канцелярії голови Ради міністрів РП.

Вальдемар Доманський,
культурний і громадський діяч, журналіст, засновник і директор Бібліотеки польської пісні

Джерело: dlapolonii.pl

Схожі публікації
Із вдячності полякам українці прибирають польські місця пам’яті в Україні
Статті
Тисячі українців з ранньої весни з власної ініціативи прибирають польські місця пам’яті, які містяться в Україні, зокрема кладовища. На їхню думку, це не тільки знак вдячності, але й знак солідарності і дружби з поляками, а також винятковий історичний шанс, щоби перенести наш союз на якісно новий рівень – пише Оліх Анатолій, український журналіст польського походження, який особисто бере участь у акції.
14 червня 2022
«Там, де він грав, був народний театр». Спогади про Єжи Трелю
Статті
Він був живим пам’ятником театру, а дехто навіть казав: «Там, де грає Треля, там і є народний театр». Видатний польський актор Єжи Треля помер 15 травня в Кракові у віці 80 років.
18 травня 2022
Охман – голос Польщі просто з Америки
Статті
Син поляків, які вже багато років живуть у США, повертається до Польщі, щоб навчатися сольного співу. Аби спробувати власні сили, він подає заявку на участь у телевізійному шоу талантів і виграє. Знайомтеся: Кристіан Охман – молодий музикант, який представляв Польщу на конкурсі «Євробачення–2022» у Турині і посів 12-те місце.
16 травня 2022
Професор Рафал Латка: За замахом на Йоана Павла ІІ стояла радянська влада
Статті
Радянський Союз прийняв рішення усунути Йоана Павла ІІ таким чином, щоб ніхто не підозрював, що за замахом стоїть безпосередньо Москва. Безчинність західних спецслужб їм це тільки спростила – пише професор Рафал Латка з Інститутут національної пам’яті Польщі. 13 травня минає 41-а річниця замаху на життя Папи Римського Йоана Павла ІІ.
13 травня 2022
Світ із п’яти елементів
Статті
Світ повинен шукати нестандартні рішення. Тільки так ми можемо зупинити ефект доміно. Україна сьогодні подарувала нам надію, змінюючи геополітику.
05 травня 2022
Солідарні проти російської агресії
Статті
«На рівнинах України зараз вирішується доля нашого континенту. Йде надзвичайно драматична боротьба за безпечне майбутнє, свободу, ідентичність та добре ім’я всієї Європи. Час дискусій закінчився. Настав час солідарності та рішучих дій», – пише президент Польщі Анджей Дуда.
04 травня 2022
Українська «мокра робота» Путіна
Статті
82 роки тому росіяни зробили «мокру роботу», яка по цей день вкрита ганьбою і соромом – вони здійснили Катинський злочин, убивши на заході Росії і сході України майже 22 тис. польських офіцерів, підофіцерів і прикордонників, ув’язнених під час нацистсько-радянського нападу в 1939 р. Сьогодні вони повторюють своє варварство в Україні – пише американський письменник Аллен Пол, автор відомої книги про Катинський розстріл.
14 квітня 2022
Росія крізь віки. Геноцид як політичний інструмент
Статті
«Політика територіальної експансії шляхом жорстоких убивств або поневолення місцевих громад має в Росії багатовікову традицію. Те, що сьогодні відбувається в Україні, ми бачили раніше в багатьох регіонах, зокрема й у Польщі. Прикладом є той же Катинський злочин, 82-гу річницю якого ми саме відзначаємо», – пише професор Войцех Матерський, історик, дослідник Катинського злочину та автор книг на цю тему.
13 квітня 2022
Директорка Інституту «Полоніка»: Ми робимо все, щоб врятувати спільну культурну спадщину Польщі та України
Статті
«У той час, коли тисячі поляків рятують безцінне людське життя і допомагають воєнним біженцям з України, ми також стараємося на території цієї країни, на яку напала Росія, підтримувати збереження матеріальної культурної спадщини», – пише Дорота Янішевська-Якуб’як, директорка Інституту «Полоніка».
31 березня 2022