Світ захоплюється Марією Склодовською-Кюрі, однак замість того, щоб пов’язувати з Польщею, її Батьківщиною, найчастіше її асоціюють із Францією, де вона провела більшу частину свого життя. Про видатну польку, варшав’янку, виняткову особистість і про те, що кожен із нас повинен робити для відновлення пам’яті про Нобелівську лауреатку, 4 липня, в 90-ту річницю її смерті, розповідає Мілка Скальська – заступниця директорки Музею Марії Склодовської-Кюрі у Варшаві.

Кам’яниця на вулиці Фрета, 16 у Старому місті у Варшаві, де з 1967 р., коли відзначали сторіччя від народження Марії Склодовської-Кюрі, функціонує присвячений їй музей, – це місце, де народилася видатна польська вчена. Саме тут з’явилися на світ п’ятеро дітей Маріанни та Владислава Склодовських, серед яких Марія була найменшою. Сім’я не тільки проживала тут. Маріанна провадила в цьому будинку пансіон для дівчат, а Владислав навчав математики та фізики. Обоє передали дітям любов до науки та вміння вчитися, що дозволило Марії в кінцевому результаті отримати звання професора в Сорбонні, що раніше не вдавалося жодній жінці, дві Нобелівські премії, кільканадцять звань доктора honoris causa. 

Перед тим, як це все сталося, в 1883 р. Марія закінчила із золотою медаллю ІІІ Жіночу урядову гімназію у Варшаві. Перші досліди вона проводила в лабораторії фізики в Музеї промисловості та сільського господарства. Вищу освіту була змушена здобувати за кордоном, бо царська влада не допускала жінок у «Привіслянському краї» до навчання у вищих навчальних закладах. Із сестрою Броніславою вони вирішили навчатися в Парижі, але не мали на це коштів. Тож домовилися, що спочатку виїде старша сестра, а менша знайде роботу та буде надсилати їй гроші, після чого в Париж поїде й Марія, а Броніслава допоможе їй на початку. Так і сталося. Марія стала гувернанткою в Щуках біля Цєханова. 

У 1891 р. Марія приїхала в столицю Франції. Там зіткнулася зі щоденними труднощами, бо в її скромній квартирі на мансарді влітку було спекотно, а взимку – холодно. Схожі умови панували також у лабораторії, але вчена була зайнята наукою та вивченням французької мови. Як на часи, в які жила, вона мала добру освіту, але порівняно з французькими студентами мусила багато чого наздогнати. Тож працювала вдвічі більше. У професора Юзефа Вєруша-Ковальського познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, фізиком П’єром Кюрі. В медовий місяць у 1895 р. вони вирушили в подорож на велосипедах. 

Марія та П’єр разом досліджували явище радіоактивності. Вони відкрили два елементи: полоній та радій. У 1903 р. отримали Нобелівську премію з фізики. А через майже три роки після цього 47-літній П’єр загинув, коли переходив вулицю. Марія залишилася з двома малими дочками. Ірен, пізніше Жоліо-Кюрі, також стала лауреаткою Нобелівської премії в галузі хімії. А Ев Кюрі-Лабуїс була журналісткою, письменницею та дипломаткою. 

Будівництво інституту завершилося перед Першою світовою війною, тож через складні умови його відкриття відклали. Марія, яка не могла безпосередньо допомогти своїй Батьківщині відновити незалежність, узяла участь у боротьбі за Францію. Вона організувала мобільні лабораторії для виконання рентгенівських знімків та поїхала разом із дочкою Ірен на фронт, щоб рятувати поранених солдатів. 

Вона ніколи не забувала про своє коріння та підкреслювала своє польське походження. З юності була патріоткою. Вже під час роботи в Щуках вона проводила для русифікованих сільських дітей таємні заняття. Навіть не розглядала можливості навчатися в Петербурзі, хоч така була. Після завершення навчання в Сорбонні вона намагалася отримати посаду на кафедрі фізики Ягеллонського університету, але для жінок двері цього закладу все ще були зачинені. Вона спеціально назвала відкритий нею елемент полонієм, щоб він нагадував про її Батьківщину. Говорячи сучасною мовою, це був дуже добрий піар-хід. У Музеї Марії Склодовської-Кюрі є таблиця з хімічними елементами, якою користувалися на польських землях, загарбаних Пруссією. Полоній із неї витерли. Влада боялася, що це буде викликати патріотичні почуття серед поляків. 

Після утворення Інституту радію в Парижі Марія хотіла створити його відповідник у Польщі. В 1929 р. вона знову поїхала в Америку по гроші. Ще раніше в Польщі також розпочали збір коштів. Можна було, наприклад, купити дорогі облігації або марки та інші «цеглинки» – кожен хотів долучитися до справи великої вченої. Приїзд Нобелівської лауреатки на урочистість відкриття Інституту у Варшаві в травні 1932 р. став її останнім візитом до Польщі.

Розповідаймо про Марію як про найвідомішу польку і варшав’янку у світі, як про вчену всіх часів. Минає власне 100 років від надання їй звання почесної жительки Варшави. Посилаймося на неї. Вона залишила після себе багато досягнень і слів, які підбадьорюють, як, наприклад, ці: «У житті не потрібно нічого боятися, потрібно тільки це зрозуміти». Для сучасників вона – універсальний приклад відважної та вразливої людини. 

До присвяченого їй музею приїжджають гості з усього світу. Найкраще підготовлені до екскурсій японці та китайці. Біографія Марії Склодовської-Кюрі – у них обов’язкова книга в школі та частий подарунок, який корейські підлітки отримують, переступаючи поріг дорослого життя. 

Музей Марії Склодовської-Кюрі популяризує біографію вченої, показуючи будинок, де вона народилася, організовуючи лекції та екскурсії Варшавою слідами Нобелівської лауреатки. Нині заклад готує нову постійну виставку. 

Сьогодні тут проводять також цикл популярно-наукових конференцій про досягнення та вплив видатної вченої, видають листівки з нагоди різних подій, організовують виставку просто неба в Галереї Королівських Лазєнок та ведуть кампанію про донорство кісткового мозку. Марія Склодовська-Кюрі – це не постать із пам’ятників, вона досі жива. Спробуймо бути, як вона. 

 Мілка Скальська,
журналістка, колумністка, викладачка Інституту літературних досліджень Польської академії наук,
заступниця директора Музею Марії Склодовської-Кюрі у Варшаві.

Джерело: dlapolonii.pl