«Історія – це стихія жорстокої іронії. Невдовзі після того, як республіканська ідея досягла повної зрілості в Першій Речі Посполитій, настав крах і наша Батьківщина зникла з карти світу», – пише Матеуш Моравецький, прем’єр-міністр Польщі.

Основний закон було прийнято 3 травня 1791 р., «у момент, який повернув нас самим собі». Про це написано у преамбулі до Конституції 3 травня. У буремний час поділів перед нашими предками постало питання власної ідентичності. Відповідь, яку вони дали, не втрачає своєї актуальності вже 230 років. Навіть у ХХІ ст. вона визначає, ким ми є.

Ми не є ані Сходом Заходу, ані Заходом Сходу. Польща лежить у самісінькому серці Європи. Ми не перебуваємо ані в уявній Східній Європі французьких філософів, ані в Mitteleuropa німецьких міністрів. Ми маємо власну ідентичність, яка розвивається тисячу років. Про це знали автори Конституції 3 травня, наші батьки-засновники, які поєднали оригінальну політичну думку епохи Просвітництва з традиціями, які міцно вкорінилися в нашій політичній культурі.

Ці правові акти надавали свободи, які в ті часи не були відомі більше ніде. Польща – не «молода демократія», а одна з найстарших демократій сучасної Європи, вона – старша сестра, а не дочка інших європейських демократій. Перша Річ Посполита відродила республіканські традиції, які зародилися у древньому Римі.

3 травня 1791 р. Польща стала колискою конституціоналізму в континентальній Європі. Наприкінці XVIII ст. вона була островом свободи, оточеним морем абсолютизму. Його бурхливі хвилі досягли свого апогею в тоталітаризмах ХХ ст., які зібрали кривавий урожай. І тоталітаризм, і абсолютизм завжди були чужі нашій політичній культурі.

Якщо з хрещенням Польщі ми стали народом, то 3 травня 1791 р. ми стали ним у сучасному розумінні цього слова. Прийнята цього дня Конституція – це не лише правовий акт, історичний документ, а й свідчення нашої ідентичності. Ця ідентичність базується на трьох основах: праві, свободі та християнстві. Саме цим цінностям ми хочемо підпорядковувати наше спільне життя сьогодні та завтра. 

Конституція 3 травня слугує першоджерелом і боротьби за незалежність у 1914–1921 рр., і ідеї, з якої народилася «Солідарність». Поляк – це передусім вільна людина. Навіть у часи, коли наші предки втрачали зовнішню свободу, в глибині душі вони зберегли внутрішню свободу. Так було під гнітом чужинців. Так було й пізніше, коли на нашу Батьківщину впала зловісна тінь залізної завіси. Усвідомлення власної ідентичності – польської, а відтак європейської – означало, що модель homo sovieticus залишилася чужою для переважної більшості поляків.

В історії Польщі 1791 р. був annus mirabilis – роком дива, який розпочав «легальну революцію», можливу лише на нашій Батьківщині. Ця революція була зроблена Сеймом, а не кривавим політичним переворотом, громадянською війною чи вбивством монарха.

Укріплюючи фундаменти держави і права, Конституція 3 травня водночас захищала свободу індивідуума. Вона чітко відрізнила свободу від свавілля чи анархії, символом якої стало liberum veto в останньому столітті існування Першої Речі Посполитої. Тільки сильна держава може забезпечити свободу своїх громадян. Тож немає свободи без відповідальності за власну державу.

Основний закон від 3 травня поділив державну владу на законодавчу, виконавчу та судову. Принцип поділу влади, постульований Шарлем Монтеск’є та Джоном Локком, автори Конституції доповнили принципом національного суверенітету, який стверджує, що «будь-яка влада людської спільноти бере свій початок із волі народу». Влада, яка не служить народу, втрачає свою легітимність. Це стосується і законодавчої, і виконавчої влади, і судової. Це важливий урок, який нам дає історія.

Конституція 3 травня насправді не скасувала кріпацтво, але проклала шлях до емансипації народу. Одна з її статей уже називає мешканців села «селянами», а не «кріпаками». Водночас вона гарантує, що кожен, «як тільки ступить на польську землю, цілком вільний використовувати своє ремесло, як і де хоче». Це був переломний момент у нашій історії. Досі народ був залежний від шляхти. Наприкінці XVIII ст. польська ідентичність була переосмислена. Поляком міг стати кожен, хто любив Польщу і був готовий жити для неї, незалежно від свого соціального чи етнічного походження. Тому польський патріотизм не має нічого спільного з націоналізмом у німецькій версії, який набув найпотворнішої форми в Третьому Рейху.

Конституція 3 травня також підтвердила свободу віросповідання, яку мали громадяни Першої Речі Посполитої. Вже наприкінці XVI ст. Польща стала оазисом релігійної свободи в Європі. Демократія така цінна, тому що це єдина система, в якій людина є громадянином, а не підданим. Пам’ятаймо, що ідея гідності людини та її свободи виростає із християнського коріння нашої цивілізації. Ми не повинні забувати про цінності, які передає нам Євангеліє. Інакше такі слова, як «демократія» та «конституція», втратять своє значення, перетворюючись на порожні гасла, які знаходять фальшивих захисників. Цьому також вчать нас польські батьки-засновники.

Невдовзі після прийняття Конституції наша історія втратила свою тяглість, а Польща перестала існувати. Одне з гасел, які поширювала Варшава напередодні прекрасної революції 3 травня, проголошувало: «Якщо шляхетство ощасливлює народ, зробімо шляхтою весь народ». У своїй суті воно висловлювало сміливу мрію про загальне виборче право, за яке громадськість у всьому світі мала боротися в ХІХ та ХХ ст. Польща була в авангарді свободи. Однак цю польську мрію різко перервали абсолютистські імперії, які укріплювалися на Сході та Заході.

Ставкою у війні, яка триває за східним кордоном нашої Батьківщини, є не лише наша свобода, але й ідентичність – те, чи ми будемо надалі поляками, коли минуть чергові двісті тридцять чи навіть тисяча років.

Доля Конституції 3 травня дає нам ще один урок. Лише національна держава, а не понаддержавна федерація, може бути надійним гарантом свободи для своїх громадян. Коли Польща зникла з карти світу, ми втратили свободу, а повернули її лише з незалежністю. Якою була б Європа без тих націй, із яких вона складається? Європа існуватиме лише тоді, коли виживуть її народи. Тільки як спільнота солідарних національних держав, які поважають окремішність одна одної, Європейський Союз збереже політичну та моральну силу, щоби протистояти імперіалізму Росії та її «червоним царям». А попереду на нас чекають також інші виклики. Баланс сил у світі може змінитися на наших очах. Особливо в такі неспокійні часи ми повинні свідомо та відповідально формувати власне майбутнє.

Саме це спадщина Конституції 3 травня, про яку ми ніколи не повинні забувати.

Матеуш Моравецький,
прем’єр-міністр Польщі

Джерело: dlapolonii.pl

Текст публікується спільно з польським місячником «Wszystko co Najważniejsze» в історичному проєкті з Інститутом національної пам’яті та Польським національним фондом