На Волині триває акція зі впорядкування польських кладовищ. У селі Скірче неподалік Луцька теж прибирали католицький цвинтар.
Близько 50 осіб зібралося на толоку, аби навести лад на території католицького кладовища у Скірчі. Жителі цього села щороку прибирають цвинтар. Він порівняно з іншими католицькими некрополями Волині досить доглянутий, але, звісно, роботи все одно завжди вистачає. Цим разом прибирання тривало два дні. Місцеві жителі викосили траву й посадили квіти.
До Другої світової війни в селі проживали разом поляки й українці, місцева католицька парафія з прилеглими колоніями нараховувала в міжвоєнний час понад 1700 осіб. Зараз на місці чималого костелу Успіння Пресвятої Діви Марії і Святого Йоана Хрестителя вціліли тільки фундаменти, над якими височіє встановлений недавно хрест. Храм розібрали в 1957 р. за наказом радянської влади.
На кладовищі збереглося небагато поховань, серед надгробних пам’ятників – плита з могили Еви Фелінської. Ця героїчна учасниця польського визвольного руху, яка мала серед повстанців промовистий псевдонім Скеля, стала першою полькою, засланою до Сибіру. Маєток конфіскували, її шістьох дітей виховували родичі, але Скеля не скорилася перед російською тиранією. Син Еви Зигмунт-Щенсни Фелінський був у 2006 р. зарахований до лику святих Римо-католицької церкви. Ім’я Еви Фелінської носить Товариство польської культури на Волині.
Ініціаторка та учасниця прибирання, працівниця Торчинської територіальної громади Алла Ревуцька так розповіла про акцію: «Ми багато говоримо про те, скільки поляки допомагають нашим людям. У мене теж багато друзів зараз перебувають у Польщі й отримують поміч, вони із вдячністю відгукуються про поляків. Дуже важлива для нас теж гуманітарна допомога. А ми нічим іншим не можемо допомогти полякам, як тільки прибиранням. Зібралася ціла толока – не з примусу, а з якоюсь завзятістю, із щирим серцем. Раніше під час таких акцій виникали питання про історію: хто винен, хто не винен… Прибирали, щоби просто було чисто. Тобто були інші настрої, а зараз – дійсно із вдячності».
«Поляки показали, які вони для нас друзі, як допомагають і що готові далі допомагати. Ні, це не якісь там високі слова – це дійсно щира вдячність полякам за їхню турботу про наших людей», – підсумувала Алла Ревуцька.
«Цвинтар у нас – у центрі села. І на ньому поховані предки. Нехай не наші, а предки поляків, та ми все одно намагаємося утримувати порядок. Тому регулярно косимо, садимо квіти біля хреста, який встановлено на місці костелу. А цього року нам просто не вистачає слів… Поляки – наші брати і сестри. Це найменше, що ми можемо для них зробити, а вони сьогодні для нас роблять дуже багато. Це місце, польський костел і польське кладовище для нашої громади, – святиня», – вважає Світлана Федонюк, староста села Скірче, в сім’ї якої всі мужчини – чоловік Михайло, сини Назар та Іван, брат Володимир – нині воюють у лавах Збройних сил України, захищаючи Батьківщину від російського окупанта.
Анатолій Оліх
Фото з фейсбук-сторінки Торчинської громади
