Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті

Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».

Едмунд Кастнер народився 12 жовтня 1899 р. в родині столяра Романа Кастнера в Бялогоні (таку назву має частина міста Кельце). Інших відомостей про родину, з якої він походив, в архівно-слідчій справі немає. Едмунд закінчив три класи гімназії. З 1918 до 1923 р. служив у Війську Польському, був писарем господарської частини.

Із 1923 р. Кастнер працював на посаді писаря при начальнику 1-го комісаріату поліції в Рівному. Пізніше, коли його арештували енкаведисти, під час допитів від нього хотіли почути інформацію про специфіку й напрямки діяльності польської політичної поліції. Серед її основних завдань, як свідчив поліціянт, було насадження агентури в комуністичній партії, що нелегально діяла на Волині.

1932 р. Едмунда Кастнера перевели на посаду коменданта постерунку поліції у Клевані. Сюди він приїхав із дружиною Софією Станіславівною (1905 р. н.) та сином Антоном (рік народження невідомий). Родина придбала в містечку будинок.

Перед Кастнером як комендантом постерунку стояли наступні завдання: забезпечувати спокій та правопорядок у підпорядкованих йому населених пунктах, стежити за виконанням судових рішень, своєчасно інформувати відповідні органи про політичні настрої місцевого населення та відстежувати діяльність політичних партій. Едмунду були відомі прізвища конфідентів, які перебували на постійному зв’язку з працівниками політичної поліції в Клевані. Власних конфідентів, як стверджував він під час допитів у 1939 р., у нього не було.

Робота з виявлення політичних настроїв населення та діяльності політичних партій проводилася через залучених інформаторів. Загалом із постерунком одночасно співпрацювали 29 інформаторів, обраних із лояльних до польської влади громадян. Оскільки місцева поліція не мала конспіративної квартири, звіти від інформаторів збирали на вулиці, під час патрулювання чи на ярмарку в Клевані.

До радянських казематів Едмунд Кастнер потрапив у двадцятих числах вересня 1939 р. Основне питання, яке цікавило слідчого, молодшого лейтенанта держбезпеки Кучепатова, – це список конфідентів та інформаторів поліції, особливо тих, хто працював під прикриттям у місцевому нелегальному осередку комуністичної партії. На допиті 26 вересня 1939 р. з арештованого «вибили» інформацію про відомих йому осіб, які співпрацювали з очолюваним ним постерунком.

Слідчий цікавився, яким чином поліція розбудовувала свою мережу інформаторів серед комуністів і комсомольців. Едмунд розказав, що зазвичай після поширення листівок чи забороненої літератури проводили масові арешти осіб, запідозрених у нелегальній діяльності в тій чи тій забороненій партії. Дехто з арештованих зізнавався у скоєних злочинах. Саме їх зазвичай вербували та достроково звільняли з-під варти. Інформатори, які давали поліції відомості, часто й не здогадувалися, що по суті співпрацюють із нею.

Молодший лейтенант Кучепатов розпитував і про арешти, здійснені за матеріалами, отриманими клеванським постерунком. В’язень розповів, що з 1932 р. постерунок арештував понад 80 осіб, запідозрених у нелегальній політичній діяльності.

Від завербованих інформаторів поліціянт дізнався про жителів Сухівців, Новосілок і Новоставу Дольного, які в 1920 р. воювали на боці Червоної армії і вбивали поляків.

У власноручному зізнанні, написаному під час перебування у в’язниці, арештований охарактеризував мережу інформаторів постерунку та систему органів правопорядку, суду і прокуратури Польщі. Він, зокрема, зазначив, що поліція переслідувала передусім членів нелегальних організацій КПЗУ та ОУН. Особи, запідозрені в приналежності до цих партій, не могли працевлаштуватися, а якщо й отримували роботу, то з великими труднощами. Вони перебували під ретельним наглядом. Траплялися випадки, коли напередодні державних свят, як-от 1 Травня, їх арештовували на кілька днів. Під свій контроль постерунок брав осіб, які поверталися з місць відбування покарання за нелегальну політичну діяльність. Серед них – Аникій Гуц, який повернувся з Берези Картузької 7 листопада 1937 р.

Доказами антикомуністичної діяльності до слідчої справи, в якій разом з Едмундом Кастнером проходили ще 18 осіб, стали звіти Клеванського постерунку поліції, адресовані слідчому Повітового відділку Державної поліції в Рівному та підписані героєм цього тексту.

В обвинувальному висновку від 10 жовтня 1939 р. зазначалося, що Едмунд Кастнер став організатором білого терору в Клеванській гміні. Йому також закидали застосування тортур і побиття під час допитів обвинувачених у приналежності до комуністичної партії та комсомолу, а також те, що він і його співробітники організовували масові обшуки, під час яких били місцеве населення, зривали дахи з будинків і знищували запаси продуктів. Приписували йому й розстріли осіб, запідозрених в антипольській діяльності.

Після завершення слідства справу передали на розгляд Військового трибуналу 5-ї армії Українського фронту. Його виїзне засідання відбулося 23–25 листопада 1939 р. за головуванням воєнного юриста 3-го рангу Кондратенка.

Під час суду Кастнер заявив, що звинувачення йому зрозумілі, винним себе він не визнає і готовий надати суду свої покази. Судове засідання розпочалося о 12.00 23 листопада. На момент оголошення перерви о 15.15 допитали лише Едмунда Кастнера. Насамкінець він сказав, що особисто ніколи не вірив, що «війська робітничо-селянської Червоної армії дійдуть до Західної України». Він був переконаний, що «з маленької Польщі буде велика Польща з територією від моря до моря, тобто від Балтійського до Чорного».

За злочини, передбачені ст. 54–13 КК УРСР (активна боротьба з революційним рухом) і ст. 54–2 КК УРСР (збройне повстання), Військовий трибунал засудив Едмунда Кастнера до найвищої міри покарання – розстрілу. Вирок виконали в Рівному 5 лютого 1940 р. Цього дня розстріляли також Болеслава Хиля, Борислава Граніса, Францішка Кобачинського, Тихона Козачка, Зиновія Кондратчука й Василя Романуху, про яких ми розповімо в наступних текстах рубрики.

Заключенням прокуратури Рівненської області від 31 січня 1993 р. Едмунда Романовича Кастнера реабілітовано. У документі зазначено, що на час винесення вироку Кастнер був громадянином Польщі й не підпадав під юрисдикцію СРСР, тому, згідно зі ст. І Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р., він підлягає реабілітації.

Тетяна Самсонюк

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

Схожі публікації
Репресовані волинські поляки: Співробітник військової розвідки
Статті
У фонді 4666 Державного архіву Волинської області трапляються справи проти польських військових офіцерів. Оскільки служба в армії сама собою не є злочином, військовослужбовців, аби створити видимість законності, совєтські «правоохоронці» звинувачували в контрреволюційній діяльності.
27 лютого 2024
Репресовані волинські поляки: Маневицький експлуататор
Статті
Основну групу серед поляків, заарештованих за перших совєтів, тобто в 1939–1941 рр., становили поліціянти, конфіденти поліції та службовці. Проте серед затриманих траплялися і представники багатших прошарків суспільства.
13 лютого 2024
Репресовані волинські поляки: Поліціянти з Піддубців та їхні конфіденти
Статті
Продовжуючи розповідати про арештованих службовців поліції, пропонуємо вашій увазі огляд кримінальних справ, заведених на поліціянтів із села Піддубці під Луцьком і на одного з таємних співпрацівників поліції. Нині документи зберігаються в Державному архіві Волинської області.
16 січня 2024
Репресовані волинські поляки: Поліціянти, вороги совєтської влади
Статті
17 вересня 1939 р. Совєтський Союз без оголошення війни напав на Польщу, яка відчайдушно боронилася від армії Третього Рейху. На захоплених територіях, серед яких була Волинь, під репресії потрапили насамперед ті, хто становив потенційну небезпеку для нових господарів. Зокрема, чисельною групою арештованих стали службовці поліції.
04 січня 2024
Репресовані волинські поляки: Справа ковельських порушників кордону
Статті
Серед численних справ проти поляків, яких звинуватили в контрреволюційній діяльності, здебільшого вигаданій, інколи трапляються справи, пов’язані з іншими правопорушеннями. Одна з таких – справа проти жителів Ковеля, яких затримали при нелегальному перетині кордону.
12 грудня 2023
Репресовані волинські поляки: Подальша доля не відома
Статті
Кримінальна справа, якщо обвинувачений на момент її завершення залишався живим, переважно не містить інформації про його подальшу долю. Проте засудження на певний строк ув’язнення не має ставати вироком на забуття.
30 листопада 2023
Репресовані волинські поляки: Смерть в ув’язненні
Статті
У минулому номері «Волинського монітора» ми розповідали про репресованих поляків, чиї справи Волинський обласний державний архів нещодавно виклав у вільний доступ. Продовжуємо знайомити читачів із їхніми долями.
16 листопада 2023
Репресовані волинські поляки: «Помістити у виправно-трудовий табір»
Статті
Державний архів Волинської області (ДАВО) оприлюднив чергові кримінальні справи із засекреченого раніше фонду. Серед них – справи, відкриті проти жителів Волині польської національності.
31 жовтня 2023
Едвард Хлєбік, учитель із Нивецька: продовження історії
Статті
«Із великим зацікавленням я прочитала статтю під назвою «Повернуті із забуття: Едвард Хлєбік». Я – Зофія Чілверз, у дівоцтві Хлєбік. Едвард Хлєбік був моїм дідусем», – так починається лист до редакції «Волинського монітора», завдяки якому ми дізналися про подальшу долю ще одного героя рубрики «Повернуті із забуття».
28 вересня 2023