Письменник, фейлетоніст, а також знавець сілезької мови та культури. Головний мотив його творчості – людина, яка шукає власну ідентичність. Він неодноразово повторював, що жодного з його героїв не можна асоціювати з ним, а коли він творить, всі персонажі стають собою у процесі написання. Ані їх, ані фабулу він наперед не планує. В інтерв’ю 2013 р. Твардох сказав: «Мої романи розумніші за мене».

Свої пригоди з письменництвом Щепан Твардох розпочав із фантастики – оповідань, які потім вийшли у збірці «Безумство ротмістра фон Егерна». Проте він не надто ними пишався. Його перший роман «Вічний Грюнвальд» видано у 2010 р. Для Твардоха все почалося із цієї книги – так він написав в есе, опублікованому в останньому виданні твору. Ця книжка визначила його письменницькі зацікавлення. Автор намагається описувати життя в його найрізноманітніших проявах, часто жорстоких і недобрих, а також протиставляти його тваринність із прагненням звільнитися від неї за допомогою культури та мистецтва. А ще розповідає про людину, вкинуту в невблаганні жорна історії. Героєм його дебютного роману є байстрюк Пашко, який хоче жити серед своїх, проте постійно залишається самотнім, шукаючи своє «Я».

Схожа ситуація з героєм «Морфію», написаного у 2013 р. Костик Віллеманн також шукає свою ідентичність. Він не знає: поляк він чи німець. Має матір – полонізовану сілезійку і батька – німецького аристократа. До того ж він офіцер Війська Польського, який мусить визначитися: йти йому в підпілля чи ні, коли після вересневої поразки відбуваються трагічні для поляків події. Він живе одночасно з дружиною й коханками. Із кожною йому здається, що він є кимось іншим. Однак роман розповідає не про війну. Твір – про пошук відповіді на питання: хто я в цьому єдиному й неповторному житті, в цьому моменті історії? Про питання кризи чоловіка в сучасному світі. Як стверджують критики, наразі це найвидатніша книга письменника.

Роман «Драх» (2014 р.) – це сага про дві сілезькі сім’ї з непростими життєвими стежками, що живуть у ХХ – на початку ХХІ ст., в долі яких втрутилися дві світові війни та два тоталітарні режими. Роман описує долі героїв у регіоні, де взаємно переплелися дві стихії: польська та німецька. Критики назвали його кривавим, брутальним і сповненим еротизму. Проте під сюжетом приховуються одвічні людські питання про першопричину й сенс життя, час, добро і зло, культуру та природу. Автор показує швидкоплинність та ілюзорність людського життя. У 2018 р. Гжегож Кулік переклав роман сілезькою мовою.

Дія роману «Король» (2017 р.) відбувається у Варшаві, за два роки до початку Другої світової війни. Головні герої – боксер Яків Шапіро та інші гангстери з єврейського злочинного світу Варшави. Теми цієї книги – фізичне і психічне насильство, націоналізм, антисемітизм і тоталітаризм, а також політично складний світ міжвоєнного двадцятиліття. У 2020 р. за мотивами роману зняли телевізійний серіал.

У 2018 р. з’явився роман «Покора». Його  герой Алоїз Покора – син шахтаря, який хоче досягти в житті більше, ніж батько, що працював у вугільній шахті. Тлом, як завжди, є історія: Перша світова війна, поразка Німеччини, революція в Росії та Сілезьке повстання. Герої розмовляють польською, німецькою й сілезькою.

Роман «Королівство», який побачив світ у 2019 р., – це продовження «Короля». Дія відбувається в період гітлерівської окупації Варшави. Тут описано долі Ривки і Якова Шапіро, яким вона опікується, а також його сина Давида. Читач бачить жахливий час окупації Варшави і спостерігає за діями німців, поляків і євреїв.

26 жовтня цього року відбулася прем’єра нової книги Щепана Твардоха «Холод». Вона розповідає історію Конрада Відуха – більшовика, якого засудили до заслання, але він тікає з табору й, подорожуючи замерзлою тундрою, потрапляє у Холод. Його жителі розмовляють 3000-літньою прабалтослов’янською мовою, яку письменник назвав коланг, вирощують оленів, полюють на тюленів, ведмедів і ніколи не чули про більшовицьку революцію, Леніна та Сталіна. Критики описують роман як розповідь про долю людини, вкинутої у криваві колії історії, і про уламок часу, в якому можна жити далеко від неї і від цивілізації.

У часописі «Знак» 2012 р. Твардох написав: «Тож хто я – я, сілезець, який пише цей текст польською, а не сілезькою? Кому потрібен такий текст сілезькою? Що це значить: сілезець, окрім того, що це небагато? Я намагаюся весь час відповісти сам собі на питання, яке мені здається фундаментальним, але не знаю чому, адже воно більше нікого, крім мене, не стосується. Тому навіщо про це писати?» Відповідь однозначна: адже автор родом із Сілезії і цей регіон йому найближчий. Це його мала батьківщина.

У романах Твардоха під сюжетами ховаються неустанний пошук його героями сенсу свого існування та мова оповідача, яка приковує увагу й дозволяє краще відчути епоху та дійових осіб роману. Не можна не захоплюватися тим, як автор піклується про достовірність деталей дійсності, в яку занурені його герої. Письменник відомий тим, що завжди детально досліджує все, про що пише. Варто взяти в руки його неоднозначні, багатопланові та суперечливі романи й зрозуміти, чи ми погоджуємося з його твердженням, що він став письменником випадково.

Твардох – популярний автор, якого часто нагороджують. За роман «Морфій» він отримав Сілезькі літературні лаври, премію «Паспорт» журналу «Політика», літературну премію «Nike». Його роман «Драх» дійшов до фіналу цієї ж премії та отримав нагороду Фундації імені Косцельських. Цього року його відзначили Нагородою імені Казімежа Кутца – польського режисера, теж родом із Сілезії.

Щепану Твардоху не байдужі події в Україні. Одразу після початку повномасштабної війни він допомагав біженцям. Увесь цей час навіть шум за вікном викликає в нього асоціації з вибухами ракет. Письменник вважає, що українці жертвують своїми життями не лише за Україну, але й за всю Західну Європу.

Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG

На фото: Щепан Твардох, Лодзь, 2013 р. Автор: Zorro2212, CC BY-SA 3.0. Обкладинка книги «Король», видавництво «Фабула», 2020 р.