«Руанда зараз тут, в Україні». Складна розмова про геноцид
Події

10 років тому письменник і перекладач Андрій Бондар переклав українською мовою книгу польського репортажиста Войцеха Тохмана про геноцид у Руанді. «Цього репортажу до 2022 р. не хотів видати жоден український видавець. Головний аргумент для відмови: Руанда – це так далеко. І тут 2022 р. і Руанда зараз тут, в Україні». Цього року нове життя отримав також український переклад відомої книги Войцеха Тохмана про геноцид боснійців «Ти наче камінь їла».

Складна розмова про геноцид із Войцехом Тохманом, одним із найкращих польських репортажистів, була останньою подією, організованою цього року в Луцьку командою Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера» за підтримки Генерального консульства РП у Луцьку. Зустріч, яка пройшла 20 грудня у Волинській обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки, була присвячена репортажу «Ти наче камінь їла», який розповідає про геноцид, здійснений сербами щодо боснійців під час війни 1992–1995 рр.

Книга Войцеха Тохмана про трагічні події в Боснії вийшла 20 років тому. За цей час її кілька разів перевидавали та переклали різними мовами світу. У 2022 р. у львівському видавництві «Човен» побачило світ друге видання цього репортажу українською мовою.

Перше видання книги «Ти наче камінь їла» українською мовою побачило світ у 2009 р., проте, як зазначив Андрій Бондар, воно пройшло повз українського читача: «Не було ніякого резонансу, тому що ця тема українців не цікавила. Як сьогодні з’ясувалося, дарма. Через якихось 13 років уся ця історія, що відбувалася під час війни в Боснії, повторилася в нас за тими ж лекалами». У 2009 р. він відкрив для себе репортаж Войцеха Тохмана й відразу вирішив перекласти його українською.

«Я переклав її за місяць, після цього пів року мав свою першу в житті депресію», – поділився з луцькими читачами Андрій Бондар.

Уперше до охопленого війною Сараєва тоді ще 23-річний Войцех Тохман поїхав на зламі 1992–1993 рр. як учасник конвою з гуманітарною допомогою. «В оточеному місті ми застали замерзлих, голодних і наляканих людей», – згадував автор, який приєднався до зустрічі в Луцьку дистанційно.

Він додав: «Коли бачиш людей у таких жахливих обставинах, то через якийсь час хочеш повернутися до них, щоб перевірити, як вони це все пережили. Мені вдалося дістатися туди роком пізніше, через кілька днів після бійні на ринку Маркале (ринок у Сараєві, двічі обстріляний під час облоги міста, – авт.). Місто після двох років облоги було майже мертве, а водночас там було дуже багато енергії. Люди намагалися будь-якою ціною вижити, влаштовували концерти і виставки».

Наступного разу Войцех Тохман приїхав до Сараєва вже після війни, у 2000 р. Він долучився тоді до Еви Кльоновської, фахівчині із судової антропології, яка ексгумувала масові поховання в Боснії: «Я зорієнтувався, що є величезна група жінок різного віку і статусу та з різних куточків країни, із сіл, Сараєва, Сребрениці, які стоять над могилами, які відкриває Ева. Вони чекали, щоб вона знайшла їхніх чоловіків. І тоді я зрозумів, що переді мною постає велика тема для книги, тема про воскресіння, про відповідальність живих за своїх померлих».

Після розповіді про геноцид у Боснії і Герцеговині Войцех Тохман написав книги про масові вбивства в Руанді («Dzisiaj narysujemy śmierć», укр. «Сьогодні ми намалюємо смерть») і Камбоджі («Pianie kogutów, płacz psów», укр. «Спів півнів, плач собак»).

На запитання про схожість геноцидів, учинених у цих країнах, Тохман зазначив, що не варто їх порівнювати: «З погляду жертви кожна смерть єдина, окрема й найжорстокіша. Важливі почуття цих людей, про яких ми розповідаємо».

Під час зустрічі в Луцьку була порушена тема генези геноциду, емоцій репортера, що висвітлює трагічні події, а також травматичного досвіду людей, які живуть у країні, охопленій війною.

На думку Тохмана, кожен геноцид – це процес. Аналізуючи його, ми можемо зрозуміти, чому одні люди вбивають інших. Він звернув увагу на дегуманізацію як одну зі складових цього процесу, зокрема прирівняння певної етнічної групи чи цілого народу до щурів, тарганів або, як це роблять зараз росіяни, до нацистів.

«Ідеться про те, щоб ті, хто має вбивати, вірили, що це служить добрій справі. Тих, кого політики планують знищити, називають шкідниками. Шкідники розносять невидиму хворобу. Люди більше бояться того, чого не бачать. Кому може загрожувати невидима хвороба, про кого людина тоді думає? Про тих, кого найбільше любить, тобто про своїх дітей, внуків тощо. Щоб урятувати свою дитину, людина зробить усе. Йдеться про те, щоби хлопець у Руанді, який іде вбивати, чи російський хлопець в Україні, вірили, що, вбиваючи, вони очищують світ».

Учасники зустрічі розмовляли також про те, як живеться поруч катам і жертвам, зокрема на прикладах Руанди, Камбоджі та Боснії, а також про примирення і прощення.

«Мій досвід навчив мене, що примирення – це щось зовсім інше, ніж прощення. Примирення відбувається зверху. Примирюються народи, спільноти, політики, але це не особисте почуття. Натомість прощення – саме таке почуття. Я зовсім не поділяю очікування від когось прощення. Взагалі очікування від уцілілої жертви прощення, на мою думку, нелюдське. Ніхто не має навіть права сказати вцілілим, які втратили своїх найближчих, що вони повинні пробачити. Ніхто не зобов’язаний пробачати».

«Цю книгу [«Ти наче камінь їла»] нам сьогодні найлегше читати. Вона складна, але для нас сьогодні вона важлива, тому що зараз ми готові прийняти страшні речі. Головний герой цієї книжки – не конкретна людина, а людська скорбота, те, що треба вміти пережити. Тохман пише про боснійців як про людей, які знайшли спосіб для переживання цієї травми через скорботу. Скорбота в мусульман можлива тільки тоді, коли ти побачиш ці кістки і правильно покладеш їх у землю, з молитвою і за певним ритуалом. Це значить, що ти можеш відпустити цю трагедію і травму та знайти сили жити далі. Нас ця робота ще чекає – зуміти пережити цю травму. Нам потрібно шукати способи справжнього осмислення того, що зараз відбувається, того великого болю, якого нам завдають. Без цього ми не підемо в майбутнє. Ця книга показує метод для колективної роботи над собою», – сказав Андрій Бондар.

Текст і фото: Наталя Денисюк

Схожі публікації
Народився на Волині, творив у Римі. Книгу про скульптора Сосновського презентували в Луцьку
Події
Письменник і художник Валерій Войтович представив у Волинському краєзнавчому музеї свою книгу «Оскар Сосновський. Скульптор». Презентація відбулася 27 січня, у день смерті митця.
28 січня 2023
Перша частина «Української трилогії» Юзефа Лободовського вийшла українською мовою
Події
У тернопільському видавництві «Крок» побачила світ книга «Очерети» – перша частина «Української трилогії» Юзефа Лободовського. Українською мовою її переклав Андрій Бондар.
03 січня 2023
У Луцьку відбудеться літературна зустріч з Іздриком
Події
У понеділок, 17 жовтня, в Луцьку відбудеться літературний вечір Юрія Іздрика, а передуватиме йому невелика пресконференція за участю письменника. Про це повідомляє команда Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера».
14 жовтня 2022
У Луцьку розмовляли про Корнеля Філіповича – класика польської літератури родом із Тернополя
Події
Команда Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера» в Луцьку провела зустріч з читачами і презентацію мікросерії книг Корнеля Філіповича, які випустило у світ тернопільське видавництво «Крок».
04 жовтня 2022
Книжкова мандрівка луцьких школярів до Рихвала
Статті
У рамках міжнародного навчального проєкту «Піраміда книг» 7–12 вересня луцькі школярі побували в Польщі.
19 вересня 2022
«Він передбачив геть усе». В Острозі вийшла книга про Станіслава Лема
Статті
«Давайте далі працювати з Лемом, бо, здається, він передбачив геть усе, навіть те, що зараз відбувається в Україні», – цитує свого колегу Дмитро Шевчук, упорядник колективної монографії, присвяченої відомому польському фантасту Станіславу Лему та його творам.
08 вересня 2022
Книжкова співпраця Збаража з польськими містами-побратимами триває
Події
Жителі Збаразької громади збирають україномовні книги для польських бібліотек та українців, які перебувають в Польщі і мають потребу в таких виданнях.
08 серпня 2022
Українська книга в Польщі має майбутнє
Статті
Про сьогодення видавничої справи, українську книгу в Польщі, польську – в Україні та нові проєкти ми розмовляли з директором волинського видавництва «Ключі» Дмитром Головенком.
22 червня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022