Під час опрацювання цієї кримінальної справи мене не полишало відчуття, що я про це писала, що такий сюжет уже був у нашій рубриці. Спершу подумала, що вдруге взяла справу поліціянта, про якого давніше йшлося на сторінках газети. Двічі перевірила й нарешті зрозуміла, в чому річ.
У жовтні 2021 р. на сторінках «Волинського монітора» я розповідала про Яна Турчина, поліціянта з Антополя Рівненського повіту. Тоді я ставила риторичне запитання: чи можна арештувати людину, яка вже перебуває у в’язниці? І документи кримінальної справи дали відповідь: абсурдній владі притаманні абсурдні дії.
Нині вдруге зіткнулася з аналогічним сюжетом, який трапився з колегою Яна Турчина – старшим поліціянтом Яном Адамським.
Ян Адамський народився 13 грудня 1898 р. в селі Щонув Яроцінського повіту (нині Великопольське воєводство). Відомості про його батьків відсутні. Зі справи відомо, що Ян мав двох братів: Францішека (45 років; тут і далі вік родичів подано станом на 1939 р.) та Вінцента (36 років). Обоє перед війною жили в Яблонові Поморському (нині місто в Куявсько-Поморському воєводстві), займалися сільським господарством.
Герой цього тексту закінчив чотири класи сільської школи та школу поліціянтів. Із 1916 р. проходив службу в німецькій армії. Потрапив у французький полон, де перебував до 1919 р. Після повернення з полону вступив на службу до Війська Польського, в складі якого брав участь у радянсько-польській війні. Для лікування хвороби, яку Адамський підхопив у Проскурові, його направили до Перемишля. Після одужання він залишився тут служити до 1921 р.
Після демобілізації 1921 р. Ян Адамський вступив на службу до польської державної поліції. 1932 р. отримав звання старшого поліціянта. За багаторічну безперервну службу в поліції його двічі нагороджували ювілейними медалями.
Достеменно невідомо, коли саме Ян отримав призначення на постерунок поліції в Антополі Волинського воєводства. Тут він мешкав разом із дружиною Вірою (32 роки). Подружжя володіло земельним наділом площею 6 га, який Вірі дістався у спадок.
Яна Адамського арештували 18 вересня 1939 р. Але, як і у випадку зі згаданим вище Яном Турчином, провадження в його справі розпочалося у грудні 1939 р. Лише 17 грудня, коли Адамський уже три місяці перебував у в’язниці НКВС, було видано ордер на його арешт. Наступного дня радянський функціонер оформив анкету затриманого. У ній чітко зазначено дату арешту, який відбувся рівно на три місяці раніше.
18 грудня 1939 р. відбувся перший і єдиний допит Яна Адамського зі стандартним, як для цієї категорії в’язнів, переліком запитань. Тоді ж він визнав себе винним у всіх інкримінованих йому «злочинах»: службі в поліції впродовж 18 років, боротьбі з революційною діяльністю, виконанні наказів керівництва.
На момент оформлення обвинувального висновку 24 грудня 1939 р. Ян Адамський перебував у Рівненській в’язниці НКВС. Нагадаємо, що його колега в цей час був у Старобільському таборі НКВС.
Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 7 квітня 1941 р. за «активну боротьбу проти революційного руху» Яна Адамського засуджено до п’яти років виправно-трудових таборів, рахуючи термін покарання з 18 грудня 1939 р., тобто три місяці перебування в Рівненській в’язниці йому не зарахували.
Термін покарання Ян Адамський відбував у таборі «Сєвввостлаг». Заключенням прокуратури Рівненської області від 21 червня 1989 р. його реабілітували.
Подальша доля героя цього тексту нам не відома.
Тетяна Самсонюк,
кандидатка історичних наук
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» кандидатка історичних наук Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
