Юзеф Бояновський, старший поліціянт зі Здолбунова, до в’язниці НКВС потрапив 1 жовтня 1939 р. Присвяченим йому біографічним нарисом продовжуємо цикл статей про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою.
Народився Юзеф Бояновський 7 жовтня 1889 р. у Котлінах (нині Лодзьке воєводство). Його батько Матеуш Бояновський володів 12 га землі. Родина жила у власному будинку й займалася сільським господарством. Матеуш помер 1927 р. Завдяки військовому квитку, який зберігається в архівно-слідчій справі, знаємо, що матір Юзефа звали Анною. Інших відомостей про батьків героя цього тексту ми не маємо.
Відомо, що на початку німецько-польської війни на території Генерал-губернаторства в Котлінах мешкали брати Юзефа Антон (44 роки; тут і далі вік родичів подано станом на грудень 1939 р.), Мар’ян (42 роки), Людвік (29 років) і сестри Марія та Олена. Брат Тадеуш (31 рік) жив у Любліні, де працював лікарем.
Юзеф Бояновський закінчив п’ять класів землеробського училища.
Із 1915 до 1917 р. він перебував на службі в царській армії, звідки демобілізувався у званні старшого унтерофіцера.
Службу в польській поліції Бояновський розпочав у 1923 р. У 1924 р. він отримав підвищення, ставши старшим поліцейським. Із військового квитка відомо, що першим місцем його служби був Острог. У графі «У надзвичайному випадку належить повідомити (кого? детальна адреса?)» зазначено: місто Острог, вулиця 3 Травня, № 33 (нині це вулиця Князів Острозьких).
Станом на 1939 р. Юзеф Бояновський мешкав у Здолбунові на вулиці Церковній, 6 (нині теж Церковна) разом із дружиною Іреною (41 рік). Вони побралися 1908 р. Подружжя виховувало трьох дітей: Генрика (21 рік), Марію (16 років) та Едварда (12 років).
1 жовтня 1939 р. Юзефа Бояновського арештував Рівненський повітовий відділ НКВС.
На єдиному допиті, який відбувся 18 грудня 1939 р., він розповів, що 16 років перебував на службі в поліції. За цей час не мав жодних нагород і не знає нікого з поліціянтів Рівненського повіту. Зі своїх колег він назвав Францішка Клодоса, Антона Кмечіка, Яна Пентка, Андрія Котлярського, Станіслава Лещинського та інших. Слідчого традиційно цікавили секретні співробітники поліції. В’язень відповів, що таких не знає.
На тому ж допиті Юзеф Бояновський визнав себе винним у тому, що служив у польській поліції та «вів боротьбу з революційним рухом робітничого класу і селянства».
Про потоковість слідчих справ, які одночасно перебували у виробництві управління НКВС у Рівненській області, свідчить розроблений енкаведистами бланк обвинувального висновку, в якому слідчому потрібно було вписати персональні дані поліціянта та стаж його роботи в польській поліції. Відповідно до цього документа, поліціянтам інкримінували «активну боротьбу з революційним рухом, тобто злочини, передбачені ст. 54–13 КК УРСР». Такий документ, датований 24 грудня 1939 р., наявний і в справі Бояновського. Він також свідчив про те, що слідство було завершено, а справу передано на розгляд Особливої наради НКВС. На рішення цього органу арештований чекав у рівненській в’язниці понад 17 місяців.
Постановою Особливої наради від 7 червня 1941 р. «за активну боротьбу проти революційного руху» Юзефа Бояновського засуджено на вісім років виправно-трудових таборів. Термін покарання він відбував у «Карлазі».
Заключенням Рівненської обласної прокуратури від 23 червня 1989 р. Юзефа Бояновського реабілітували.
Подальша доля героя цього тексту та його родини нам не відома.
Тетяна Самсонюк
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» кандидатка історичних наук Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
