У Волинському краєзнавчому музеї в рамках фестивалю «Стравінський та Україна» відбулася фотовиставка «Маестро і джаз» або «Портретування джазу вчора і сьогодні».

Портретування джазу

Роботи фотохудожника Олександра Більчука відображають найяскравіші моменти і дійових осіб процесу відродження джазових традицій у нашому місті.

Ігор Стравінський писав про своє «портретування джазу» і це визначення цілком підходить до робіт Олександра Більчука. Митець намагається популяризувати ідею імпровізації, дух братерства і свободи, який ми відчуваємо під час виконання джазу і який не визнає кордонів, стереотипів, вікових, класових та расових обмежень, поділу на аматорів і професіоналів.

Разом із Олександром Більчуком ми експонували унікальну колекцію видавництва «Ініціал»: автентичні африканські ударні інструменти, вінілові платівки із джазовими записами та радіоприймачі кінця 50-х років. Із двох знайдених нами найстаріших радіоприймачів, що представлені в експозиції, німецький фірми «GRUNDIG», вироблений у 1958 році, дотепер приймає радіопрограми на ДВ, СВ, і УКВ.

Джазові традиції Луцька

У другій половині минулого століття поодинокі клуби філофоністів і джазові клуби об’єднували справжніх фанів джазу, які у Луцьку уважно стежили за подіями на динамічній джазовій сцені Польщі і мріяли про власний «Джаз Джемборі». До кінця 80-х область була закрита для іноземних музикантів, одначе, завдяки співпраці Луцька та Замостя, лучанам пощастило вже у 80-і почути і побачити вокальний квартет «VOX» і біг-бенд Вєслава Перегорульки.

На початку 90-х свято прийшло і на нашу вулицю: Луцькі виконавці грали музику із «Країни Діксі» (південь Штатів), а українські теми мали виразні особливості «новоорлеанського стилю». Словом, «Диксиленд бенд» талановитого педагога і тромбоніста Андрія Тітяєва дотепер залишається феноменом нашого культурного середовища, а його фонограми – мотиваційним чинником для послідовників місцевих джазових традицій.

Процес відродження джазових традицій у Луцьку розпочався за сприяння Джазового клубу імені Мечислава Коша у Замості. Навесні 2005 року його президент Гжегож Обст запросив управління культури Волинської облдержадміністрації до участі у проекті «Нью кооперейшн Замость – Луцьк». Натомість я запропонував моєму польському колезі спільними силами відродити традицію «Музичних діалогів над Бугом». У травні 2005 року на концерті до Дня Європи у Палаці школярів заграли філармонічний ансамбль Г.Гусенцева та група «COLORSQАD» (м. Замость).

Три роки поспіль волинські музиканти брали участь у проекті, який розпочинався концертом на площі Ринок у Замості, а завершувався на сцені театру імені Шевченка у Луцьку, оформленій за сприяння видавництва «Ініціал». Молоду джазову еліту в липні 2005 року представив волинянам старійшина польської джазової сцени Ян «Пташин» Врублевський,

Українсько-польська співпраця вкотре принесла чудові плоди: цього разу на джазовій сцені: відродження традиції «музичних діалогів» з 1987 року, створення Луцького джазового клубу (2007 рік), чотири циклічні джазові імпрези протягом року, що клуб організує за сприянням Генерального консульства РП у Луцьку. Надаючи підтримку членам клубу в організації фестивальних заходів, Сергій Єфіменко організує цикл концертів «Джаз у філармонії»: традиційними стали програми піаніста і композитора Олександра Саратського, на луцькій сцені звучали джазові твори видатного українського композитора Мирослава Скорика в авторському виконанні.

Василь ВОРОН

Фото Олександра БІЛЬЧУКА