Міжнародний конкурс скрипалів імені Генрика Венявського – найдавніші у світі змагання майстрів скрипки. Його лауреатами були найвідоміші музичні знаменитості, як-от Агата Шимчевська, Пьотр Яновський і Вадим Бродський.

Один із найвидатніших композиторів в історії Польщі, скрипаль і педагог Генрик Венявський народився 10 липня 1835 р. у Любліні. Помер у Москві 31 березня 1880 р. Похований у Варшаві на кладовищі Повонзки 7 квітня того ж року.

Портрет Генрика Венявського. Public domain

Похорони артиста стали справжньою маніфестацією шанувальників його таланту. В останню путь майстра проводжали близько 40 тис. людей. Аби вшанувати пам’ять великого митця, заснували конкурс скрипалів його імені. Ініціатором і організатором імпрези став його племінник Адам Венявський, також композитор, віцепрезидент і директор Варшавського музичного товариства, директор столичної Вищої музичної школи.

Перший конкурс молодих скрипалів відбувся в 1935 р., в соту річницю від дня народження Генрика Венявського. Заявки надіслали 160 музикантів із 23 країн світу, з яких журі відібрало до подальших змагань 82 кандидатури. Польщу на першому конкурсі представляли Гражина Бацевич, Броніслав Гімпель, Юзеф Хасид, Генрик Хумек, Броніслава Ротштандт, Адольф Шенкер, Ніна Стоковська, Мечислав Штигліц та Мечислав Швальбе.

Конкурс виграла француженка Жінет Нево, друге місце посів Давид Ойстрах. Серед нагороджених була, зокрема, Гражина Бацевич.

Наступний конкурс відбувся аж у 1952 р. Оскільки Варшава була зруйнована, його перенесли до Познані. Тодішній міністр культури Стефан Дибовський оголосив 11 листопада, що Познань обрали постійним місцем проведення міжнародних конкурсів скрипалів.

У 1996 р. почесним головою журі став сам Ієгуді Менухін. Міжнародне журі очолив професор Кароль Стрия. Першу премію тоді не присудили, а другу отримала японка Рейко Отані. Під час церемонії нагородження Менухін сказав: «Ми, музиканти, насправді є частиною своєрідної лагідної ​​мафії, мафії людей, які творять певну мережу, людей, які сповідують ті самі ідеї, які мають однакові або схожі погляди на красу, на професіоналізм, які стоять зібрані воєдино в одній шерезі».

Складено багато анекдотів, пов’язаних із життям і творчістю Генрика Венявського. Один із них розповіла велика польська художниця Гелена Моджеєвська. Актриса в книзі «Спогади і враження» описує звичаї, що панували в Англії під час світських вечірок, на які, щоб зробити зустріч більш привабливою, запрошували видатних артистів. Звісно, ​​їх зустрічали з великою пошаною і надзвичайно сердечно, але... «перший звук оркестру чи сольного інструменту, наприклад, скрипки чи віолончелі, давав сигнал до загальної гучної розмови. Чим голосніше звучала музика, тим більшим був галас».

«У зв’язку із цим звичаєм, – згадує Моджеєвська, – Генрик Венявський, король скрипалів, як його прозвали свого часу, розповів мені, що одного разу високопоставлена ​​особа в Лондоні запросила його грати в неї вдома. Коли він виступав перед гостями, всі очі й лорнетки звернулися до нього. Серед аудиторії не було чути найменшого шереху. Всі поводилися тихо й зосереджено. Проте як тільки пролунали перші звуки «Каватини» Раффа, всі в салоні почали говорити».

Венявський був людиною не лише великих амбіцій, а й саркастичної дотепності. Тому він вирішив провчити гостей, які зібралися. Скрипаль знав, що тільки гімн «Боже, бережи королеву» може змусити їх замовкнути і навіть підвестися з місця. Він подав знак акомпаніатору, і ось звуки «Каватини» перетворилися на мелодію державного гімну, заграного фортисимо. На його велике задоволення, люди перестали розмовляти, а всі, хто сидів, встали. Але як тільки музикант повернувся до «Каватини», присутні негайно відновили перервані розмови. Він знову інтонував гімн і здобув кілька хвилин мовчання, але коли змінив мелодію, галас став більшим, ніж раніше. Венявський не здавався. Він повторив маневр зі зміною мелодії п’ять чи шість разів. Але наука пішла в ліс. Слухачі лише дивувалися, що це за дивний твір, у якому стільки разів повторюється мотив гімну. Ось таким був Венявський.

Могила Генрика Венявського на кладовищі Повонзки у Варшаві. Public domain

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG

На фото: 1. . На головному фото: Дім у Любліні, де народився Генрик Венявський. Автор: Ciacho5, CC BY-SA 4.0