ABC польської культури: Перша скрипка
Статті

Міжнародний конкурс скрипалів імені Генрика Венявського – найдавніші у світі змагання майстрів скрипки. Його лауреатами були найвідоміші музичні знаменитості, як-от Агата Шимчевська, Пьотр Яновський і Вадим Бродський.

Один із найвидатніших композиторів в історії Польщі, скрипаль і педагог Генрик Венявський народився 10 липня 1835 р. у Любліні. Помер у Москві 31 березня 1880 р. Похований у Варшаві на кладовищі Повонзки 7 квітня того ж року.

Портрет Генрика Венявського. Public domain

Похорони артиста стали справжньою маніфестацією шанувальників його таланту. В останню путь майстра проводжали близько 40 тис. людей. Аби вшанувати пам’ять великого митця, заснували конкурс скрипалів його імені. Ініціатором і організатором імпрези став його племінник Адам Венявський, також композитор, віцепрезидент і директор Варшавського музичного товариства, директор столичної Вищої музичної школи.

Перший конкурс молодих скрипалів відбувся в 1935 р., в соту річницю від дня народження Генрика Венявського. Заявки надіслали 160 музикантів із 23 країн світу, з яких журі відібрало до подальших змагань 82 кандидатури. Польщу на першому конкурсі представляли Гражина Бацевич, Броніслав Гімпель, Юзеф Хасид, Генрик Хумек, Броніслава Ротштандт, Адольф Шенкер, Ніна Стоковська, Мечислав Штигліц та Мечислав Швальбе.

Конкурс виграла француженка Жінет Нево, друге місце посів Давид Ойстрах. Серед нагороджених була, зокрема, Гражина Бацевич.

Наступний конкурс відбувся аж у 1952 р. Оскільки Варшава була зруйнована, його перенесли до Познані. Тодішній міністр культури Стефан Дибовський оголосив 11 листопада, що Познань обрали постійним місцем проведення міжнародних конкурсів скрипалів.

У 1996 р. почесним головою журі став сам Ієгуді Менухін. Міжнародне журі очолив професор Кароль Стрия. Першу премію тоді не присудили, а другу отримала японка Рейко Отані. Під час церемонії нагородження Менухін сказав: «Ми, музиканти, насправді є частиною своєрідної лагідної ​​мафії, мафії людей, які творять певну мережу, людей, які сповідують ті самі ідеї, які мають однакові або схожі погляди на красу, на професіоналізм, які стоять зібрані воєдино в одній шерезі».

Складено багато анекдотів, пов’язаних із життям і творчістю Генрика Венявського. Один із них розповіла велика польська художниця Гелена Моджеєвська. Актриса в книзі «Спогади і враження» описує звичаї, що панували в Англії під час світських вечірок, на які, щоб зробити зустріч більш привабливою, запрошували видатних артистів. Звісно, ​​їх зустрічали з великою пошаною і надзвичайно сердечно, але... «перший звук оркестру чи сольного інструменту, наприклад, скрипки чи віолончелі, давав сигнал до загальної гучної розмови. Чим голосніше звучала музика, тим більшим був галас».

«У зв’язку із цим звичаєм, – згадує Моджеєвська, – Генрик Венявський, король скрипалів, як його прозвали свого часу, розповів мені, що одного разу високопоставлена ​​особа в Лондоні запросила його грати в неї вдома. Коли він виступав перед гостями, всі очі й лорнетки звернулися до нього. Серед аудиторії не було чути найменшого шереху. Всі поводилися тихо й зосереджено. Проте як тільки пролунали перші звуки «Каватини» Раффа, всі в салоні почали говорити».

Венявський був людиною не лише великих амбіцій, а й саркастичної дотепності. Тому він вирішив провчити гостей, які зібралися. Скрипаль знав, що тільки гімн «Боже, бережи королеву» може змусити їх замовкнути і навіть підвестися з місця. Він подав знак акомпаніатору, і ось звуки «Каватини» перетворилися на мелодію державного гімну, заграного фортисимо. На його велике задоволення, люди перестали розмовляти, а всі, хто сидів, встали. Але як тільки музикант повернувся до «Каватини», присутні негайно відновили перервані розмови. Він знову інтонував гімн і здобув кілька хвилин мовчання, але коли змінив мелодію, галас став більшим, ніж раніше. Венявський не здавався. Він повторив маневр зі зміною мелодії п’ять чи шість разів. Але наука пішла в ліс. Слухачі лише дивувалися, що це за дивний твір, у якому стільки разів повторюється мотив гімну. Ось таким був Венявський.

Могила Генрика Венявського на кладовищі Повонзки у Варшаві. Public domain

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG

 

На фото: 1. . На головному фото: Дім у Любліні, де народився Генрик Венявський. Автор: Ciacho5, CC BY-SA 4.0

Схожі публікації
АВС польської культури: Ева Россано – гармонія бронзи і скла
Статті
Ева Россано – одна з найцікавіших постатей сучасного польського мистецтва. Її скульптури розповідають про силу і крихкість людини, існування і проминання. Частина її робіт – з бронзи, яка символізує важкий тягар і гніт драматичної історії людини, а частина – зі скла, яке уособлює світло і яскравість прекрасних досягнень людства. Художниця також малює картини і знімає короткометражні фільми.
13 березня 2026
АВС польської культури: Люди гір. Ванда Руткевич і Єжи Кукучка
Статті
Люди гір не пов’язані виключно з географією чи меншими й більшими висотами, від яких у пересічної людини паморочиться в голові. Їх характеризує певний спосіб мислення, внутрішній ландшафт, межі якого окреслюються не мапою, а відвагою і страхом, впертістю і сумнівом, а ще самотністю.
06 лютого 2026
АВС польської культури: «Wratislavia Cantans» – Вроцлав співає вже 60 років!
Статті
Фестиваль, який започаткували в 1966 р., протягом десятиліть показує нам, що музика – це мистецтво зустрічі тих, хто грає і співає, з тими, хто слухає, в спільній, дружній та захопливій атмосфері.
22 січня 2026
АBC польської культури: На різдвяному столі
Статті
Історія, традиції та культура кожного народу – це також кухня, зокрема страви, які подають на святковий стіл. У Польщі це особливо помітно під час Святвечора, коли на білій скатертині з’являються страви, які, попри ледь помітні вдосконалення або дивні й не завжди продумані зміни, залишаються носіями пам’яті про минулі часи, вірування і навіть те, як мислили наші предки.
23 грудня 2025
АВС польської культури: «Алло, алло, Польське радіо Варшава!»
Статті
Хто б міг подумати, що Польське радіо з нами вже 100 років! Я можу уявити собі життя без телебачення, але без радіо – аж ніяк. Воно завжди було поруч. Я належу до тих людей, які були пов’язані з Програмою ІІІ Польського радіо, із сатиричною програмою «60 хвилин на годину», що виходила в ефір у 1974–1981 рр., та з «Хіт-парадом Програми ІІІ» Марека Нєдзвєцького, який транслювали в 1982–2020 рр.
12 грудня 2025
АВС польської культури: Принц целюлоїдної кіноплівки
Статті
Постать Міхала Вашинського багатогранна й суперечлива, а історія його життя – готовий сценарій для фільму.
28 листопада 2025
ABC польської культури: Збігнєв Цибульський – бунтар у темних окулярах
Статті
Зима 1967 р. 8 січня Збігнєв Цибульський, на той час найпопулярніший актор у Польщі, трагічно загинув на залізничному вокзалі у Вроцлаві. Це сталося під час спроби заскочити з перону в експрес-поїзд «Одра», який відправлявся до Варшави. Після його смерті Польське телебачення організувало показ фільмів за його участю. Пам’ятаю, що в дитинстві я дивився їх у сусідів на чорно-білому телевізорі.
04 листопада 2025
ABC польської культури: Шопенівський конкурс
Статті
Цього року у Варшаві вдев’ятнадцяте зустрілися найкращі віртуози гри на фортепіано. Це було не тільки свято музики видатного польського піаніста й композитора, світових талантів, бурхливих емоцій, але й привід для суперечок через рішення журі. А назвою всьому – Міжнародний конкурс піаністів імені Фридерика Шопена.
30 жовтня 2025
АВС польської культури: Кінофестивалі в країні на Віслі
Статті
Якщо ви завзятий поціновувач кіно, поїздка до Польщі на один із кінофестивалів є дуже доречною. Польський кінематограф уже багато років не лише створює фільми, які високо оцінюють на міжнародному рівні, але й приймає кіномитців з усього світу на престижних фестивалях.
15 жовтня 2025