6-11 липня у мене була нагода взяти участь у незвичайній зустрічі молоді із Франції, Німеччини, Польщі та України. 30 осіб приїхало до східної Німеччини, щоб поспілкуватися про політичну ситуацію в Україні.
Семінар, присвячений Україні, організувала та профінансувала Німецько-французька молодіжна співпраця (Deutsch-Französische Jugendwerk). Метою зустрічі була спроба пошуку шляхів вирішення актуальних українських проблем. Участь у проекті взяла молодь із країн Веймарського трикутника (по п'ять осіб із Франції, Німеччини та Польщі) й України (14 осіб, більшість із Донецької області). Зустріч відбувалася у місті Ґневіков біля Нойруппіна.
Основою семінару були дискусії в маленьких міжнародних групах та зустрічі з експертами в галузі ЗМІ та політики. Програма зустрічі була дуже багата та вимоглива, а учасники спілкувалися між собою англійською. Також було забезпечено переклад на українську мову.
У перший день відбулися презентації країн та інтеграція учасників. Наше знайомство стало основою для подальшої роботи. Після інтеграції ми дискутували у групах на теми, пов'язані з українською ситуацією. Серед них були, зокрема: суспільство, Майдан, історія, Україна та Європейський Союз тощо.
Наступний день був дуже насиченим, адже ми поїхали до Берліна. Спочатку ми відвідали Бундестаг. Екскурсію організовано для двох груп: англо- та російськомовної. Після короткої перерви ми взяли участь у конференції на тему політичної ситуації в Україні. Експертами на зустрічі були журналісти та науковці Корнеліно Охман, Наталія Фібріг, Інна Румянцева та Манфред Саппер. Усі вони мали різні, часто контроверсійні думки, так само, як і учасники семінару. Дискусія викликала багато емоцій, українська група не могла стримати сліз від зворушення. На завершення дня у нас відбувся приємний візит до офісу фонду «Allianz», де ми мали нагоду поспілкуватися з політиками, зокрема, з працівниками Посольства України в Німеччині.
Четвер був днем підведення підсумків проекту. Відбулася дискусія на тему перспектив співпраці після семінару. Багато учасників проекту запропонували дальшу роботу, наприклад, за допомогою створення блогів, незалежних ЗМІ або чергових виїзних семінарів. Значна частина осіб висловила бажання і потребу наступної зустрічі, цим разом в Україні.
Попри те, що семінар завершився, учасники не мають наміру просто зайнятися власними справами. Організатор зустрічі врахував плани і потреби молоді та вирішив організувати наступний, більш конкретний проект. Він передбачає, що молоді люди з різних країн (не лише з України і Веймарського трикутника) зустрінуться на кількаденному майстер-класі у західній частині України, наприклад, у Львові. Там вони дізнаються про те, як виглядає політична ситуація у країні, та освоять журналістські навики, а згодом будуть делеговані у малих групах на схід України. Їхнім завданням буде створення детального репортажу, присвяченого актуальним подіям. Потім, після повернення на місце тренінгу, учасники опрацьовуватимуть матеріал на основі зібраної інформації. У рамках проекту отримана інформація буде видана у формі брошури та поширена в інших країнах.
Крім серйозних тем, над якими ми дискутували майже тиждень, ми мали також нагоду познайомитися з культурою наших колег з інших країн. У нас був час на інтеграцію і ми охоче цим користувалися. Майже ніхто не замикався у своїй національній групці, всі спілкувалися з іншими учасниками, відкритими для нових знайомств. У нас був час на спільну гру у волейбол, похід на пиво, вогнище, купання в озері, розмови чи перегляд матчу Німеччина-Бразилія. Протягом інтеграційного вечора ми могли більше дізнатися про історію, політику, географію, менталітет чи кухню інших країн. Кожна національна група представляла все найкраще, що в них є. Не бракувало французьких сирів та вина, німецького пива та ковбасок, польських кабаносів і зубрівки, українських солодощів і горілки. Українці також представили частину своїх традицій, організувавши ніч на Івана Купала та навчивши французів, німців і поляків плести вінки.
Виїзд не вирішив українських проблем, але дозволив усвідомити їх масштаби. У нас була можливість зрозуміти точку зору іноземців, що, без сумніву, збагатило наше мислення. Ми познайомилися з чудовими людьми та налагодили стосунки, які плануємо підтримувати. Також ми здобули натхнення для подальшої діяльності, попрактикувалися у спілкуванні іноземними мовами. У нашій групі сформувалося кілька місцевих та регіональних громадських лідерів. І, що важливо, попри те, що це багатьом здається несуттєвим, ми позбулися взаємних стереотипів та упереджень. Хотілося би, щоб було більше таких зустрічей. У нас така потреба вже назріла.
Аґнєшка БОНДЕР
