Ян Парандовський був видатним знавцем літератури і культури древніх греків та римлян. У роботі й житті йому були близькі гармонія співіснування природи з культурою, мистецтва з буденним життям, життєвого поспіху і спокійного споглядання краси. Він цінував епоху Відродження і Просвітництва. Цього року минає 100 років від появи його книги «Міфологія. Вірування і перекази греків і римлян», яку знає кожен польський школяр.

Його внучка Йоанна Щепковська у 2008 р. згадувала дідуся у «Щоденнику»: «Я виросла на Старій Охоті (район Варшави, – перекл.). На Зиморовича в передвоєнній кам’яниці жив мій дідусь Ян Парандовський. У цій квартирі Гомер і антична культура були в кожному реченні й на кожній полиці».

Його літературним дебютом був есей про Жана-Жака Руссо, написаний у 1913 р. Шістьма роками пізніше він видав книгу «Більшовизм і більшовики в Росії», в якій викрив істинне обличчя пролетарської революції в Росії, умови життя, насильство й диктатуру, які замінили царське панування. Ця книжка була винятком у його творчості, вона постала під впливом власних переживань і спостережень у молоді роки. Це видання за часів соціалізму в Польщі внесли у список забороненої літератури.

Заслужено популярними стали ще такі його твори: «Пригоди Одіссея» про найвідомішого античного скитальця та «Троянська війна», створена на основі гомерівської «Іліади». Те, що він не міг дати в «Міфології», призначеній для шкіл, помістив у книзі «Ерос на Олімпі», яка описує різні еротичні аспекти стосунків олімпійських богів. Книжка «Небо у вогні» була присвячена бунту молодості, «Алхімія слова» – твір про письменницьке мистецтво.

Під час Літніх Олімпійських ігор у Берліні в 1936 р. на олімпійському конкурсі літератури і мистецтва Ян Парандовський отримав бронзову медаль за роман «Олімпійський диск». Через рік Польська академія літератури нагородила його за видатні літературні досягнення Золотими лаврами.

Це завдяки Парандовському поляки можуть насолоджуватися чудовою прозою «Одіссеї», перекладеною з грецької. Він теж автор трагедії «Медея», допрем’єрний показ якої відбувся в Театрі імені Адама Міцкевича в Ченстохові в 1964 р. Інші його популярні книги – це біографії «Петрарка» і «Король життя» про Оскара Вайлда. Варто ознайомитися і з дещо призабутими книжками: «За замкненими дверима часу», «Під замкненими дверима часу», «Сонячний годинник», «Оповідання. Античність і ренесанс», «Три знаки зодіаку».

Книги Яна Парандовського

Парандовський надзвичайно любив польську мову. В «Алхімії слова» він писав: «У поточній мові проявляються всі людські темпераменти, вади й чесноти, розчарування, недосконалості, дивацтва». У роздумах над «Алхімією слова» в 1951 р. можна знайти таку думку про мову: «Підкріплювати свою поважність ускладненою лексикою – це старовинний привілей мілких умів, швидких пер і невігласів». Тож усі його книги написані бездоганною, але зрозумілою кожному польською мовою.

Збігнев Рашевський, видатний знавець театру, у 2004 р. так згадував про Парандовського: «Подейкують, що коли Парандовський наприкінці епохи сталінізму знову став дозволеним, Едвард Охаб, перший секретар Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії, запевнив його, що він прочитав усі його книжки і є шанувальником його таланту, проте йому дивно, чому автор у своїх творах на сучасну тематику ніколи не вживає вислову «Народна Польща». «Я закінчив гарну класичну гімназію у Львові. А там мене вчили, що приєднаний до іменника прикметник зменшує силу цього іменника», – відказав Парандовський».

Автор «Міфології» Ян Парандовський народився в 1895 р. у Львові. Його матір’ю була Юлія Парандовська, а батьком, як з’ясувала порівняно недавно (книга вийшла у 2014 р.) внучка Яна Парандовського, польська акторка й письменниця Йоанна Щепковська, – відомий богослов Іван Бартошевський, греко-католицький священник, який отримав сан задовго до народження сина. Ян як позашлюбна дитина взяв прізвище матері, хоч батько і його родина мали великий вплив на його виховання.

У Львові Ян ходив до IV класичної гімназії імені Яна Длугоша, а потім вивчав філософію, археологію, історію мистецтва та літератури в Університеті Яна Казимира. Під час Першої світової війни працював учителем у Росії – у Воронежі та Саратові. Тут побачив, що таке більшовизм і совєтська Росія.

Після війни закінчив навчання в університеті. У 1922–1924 рр. працював у видавництві Альфреда Альтенберга. Дописував до видань: «Gazeta Poranna», «Tygodnik Ilustrowany», «Wiadomości Literackie». У 1924–1926 рр. здійснив поїздки до Франції, Греції та Італії. В 1929 р. переїхав до Варшави. Працював секретарем редакції місячника «Pamiętnik Warszawski». У 1930 р. став членом польського ПЕН-клубу. В 1933–1978 рр. був головою цієї організації та багаторазово представляв Польщу на міжнародній арені.

Під час Другої світової війни Ян Парандовський брав участь у конспіративному культурному русі. Його книги, документи та рукописи згоріли під час Варшавського повстання. Після війни керував кафедрою античної культури і порівняльної літератури в Люблінському католицькому університеті (KUL). У 1946. отримав професорське звання ординарного професора. В 1948–1949 навчальному році був деканом відділу гуманітарних наук у KUL. Належав до Варшавського наукового товариства, співпрацював із часописами «Tygodnik Powszechny» і «Twórczość», відновив діяльність ПЕН-клубу, був його багаторічним головою.

Ян Парандовський помер 26 вересня 1978 р. у Варшаві, похований на цвинтарі Повонзки. Дружина письменника Ірена Парандовська написала після його смерті книгу «День Яна» та заснувала літературну премії Польського ПЕН-клубу імені Яна Парандовського.

У сторіччя виходу «Міфології» Йоанна Щепковська в чималому дописі на своєму профілі в соцмережі знову згадала дідуся: «Отож, підлітка-школяра IV класичної гімназії імені Яна Длугоша у Львові відправили на перездачу з грецької мови. Грецька та латинська тоді були обов’язковими, вони належали до канону, без якого, як вважалося, й мови не може бути про хорошу освіту. Тому, оцінивши знання та зацікавленість грецькою як незадовільні, юного Янека навантажили на канікули каторжною роботою. Він мусив сидіти у старих книгах, вивчати історію Стародавньої Греції, її складну та мертву мову. Замість гасати улюбленим Львовом, у спекотне літо із самого ранку він вирушав до бібліотеки розшифровувати фрази Гомера. І… пропав. Він закохався у древній світ безповоротно, на все життя. Із цих канікул він повернувся як знавець мови такого рівня, що в 14 років переклав обширні фрагменти творів Гомера. Став також підпорою для однокласників. Пригнічені кількістю міфічних богів, вони просили Янека, щоб той зробив якийсь конспект, своєрідну шпаргалку, яка допоможе зорієнтуватися в лабіринті грецької міфології. Тож він розпочав цю дружню роботу, систематизуючи світову історію згідно з древніми переказами. Це не була робота «скопіювати – вклеїти»… Це були великі пошуки, а відправною точкою були томи енциклопедії, які ми зараз бачимо на вітринах музеїв».

Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG

На головному фото: Ян Парандовський. Кадр з фільму «Jan Parandowski. W powiększeniu»