Чемпіонат Європи з футболу іде повним ходом. Польська збірна, згідно зі своєю багаторічною традицією, з великим тріском швиденько попрощалася з турніром. Утішним призом стала для нас нічия з Францією – можемо хоч цьому порадіти.

Тут, власне, немає про що писати, бо про гру наших збірників-футболістів написано та сказано вже стільки, що й на воловій шкурі не вмістилося би, а толку із цього ніякого. Тож навіщо молоти язиком повітря? Ну, хіба що можна було би дещо сказати про імідж тренера Пробєжа.

Єхидні (а як же інакше?) інтернет-користувачі зауважили, що тренер узяв із собою три ефектних комплекти верхнього одягу, в яких милостиво зволив сфотографуватися перед чемпіонатом. А оскільки їх було три, то, керуючись логікою, зрозуміло, що чолов’яга передбачав тільки три обов’язкових матчі.

Адже врешті-решт туалети, особливо в певному товаристві, не повторюються. Обов’язкову програму відкатали, а далі – лиш чесно зароблена і, звісно, щедро оплачена Польським футбольним союзом відпустка. Насправді негарно заглядати будь-кому до кишені, але я так собі подумала, що польські волейболістки, а особливо волейболісти, які крокують від одного неймовірного успіху до другого (на цей момент у всесвітньому рейтингу вони займають четверте й перше місця відповідно), можуть про такі гроші тільки помріяти.

На жаль, популярність, а особливо масовість футболу стали причиною того, що на польську національну спортивну дисципліну, себто волейбол, ніхто не звертає увагу. Варто при цій нагоді, а також з оказії прийдешніх Олімпійських ігор у Парижі пригадати один фінальний матч, результат якого справжній вболівальник (а кількадесят років тому кожен патріот), навіть якщо збудити опівночі, міг сказати без запинки.

Монреаль, 1976 рік. Незабутній фінал, який назавжди увійшов в історію польського волейболу. Польща проти СРСР. Найбільш пам’ятний матч, який приніс полякам чемпіонський титул, тривав дві години 26 хвилин. Попри те, що змагання розпочалися о 2:30 польського часу, мало хто в цю пору спав. Поляки, взявши по ходу поєдинку два матчболи, після драматичного двобою виграли з рахунком 3:2.

Тодішній тренер Польщі Губерт-Єжи Вагнер розписав 1038 способів атаки. Польща шаленіла. По-перше – тому що здобула чемпіонство, а по-друге (точніше, це й було по-перше) – що перемогла СРСР. Це був символ опору, спротиву та перемоги не тільки на спортивному майданчику.

Влодзімеж Стефанський, Броніслав Бебель, Лех Ласко, Едвард Скорек, Томаш Вуйтович, Вєслав Гавловський, Мірослав Рибачевський, Збігнев Любеєвський, Ришард Босек, Влодзімеж Садальський, Збігнев Зажицький, Марек Карбар – спортсмени, які творили історію. Вони були героями.

Марка, присвячена перемозі польської волейбольної збірної в Монреалі

Кореспондент «Спортивного огляду» Лех Церговський так писав у своєму репортажі: «Вагнер плаче, директор Романський помер, всі очманіли». Поляки очманіли того року ще раз, хоч кількома місяцями раніше. 8 квітня 1976-го. Чемпіонат світу з хокею. У заповненому вщерть катовіцькому Блюдці (пол. Spodek, спортивно-розважальний комплекс у Катовіце) відбувався матч відкриття: Польща – Радянський Союз.

Після розгрому 1:16 на іграх в Іннсбруку польські хокеїсти молилися тільки про якнайменшу ганьбу. Доти біло-червоні програли всі 25 поєдинків із СРСР. Гольова статистика просто трагічна: 31 – 255 на користь росіян. Давид і Голіат. Проте цей матч виявився найбільшим успіхом в історії польського хокею. Поляки перемогли абсолютних фаворитів із рахунком 6:4. Вони зробили це вперше й востаннє в історії. Попри те, що вже наступного дня вони програли Чехословаччині з рахунком 12:0 і вилетіли з дивізіону А, поляки все одно за неймовірні позитивні емоції, які вони отримали під час чудо-матчу, були їм вдячні ще багато років. Тож я зараз мрію, щоб польська футбольна збірна врешті принесла своїм вболівальникам такі позитивні емоції, про які можна тільки мріяти та згадувати.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька та Ковеля організацією ORPEG

На головному фото: Польська і совєтська хокейні збірні виходять на матч 8 квітня 1976 р. Кадр із документального фільму «Криптонім «Об’єкт», або Чудо над Равою», знятого в 45-ту річницю історичної перемоги