Із нагоди 95-ї річниці заснування урочисту академію в Луцьку провів «Волинський клуб автомобільний». Ця громадська організація має цікаву й багату історію.

27 грудня «Волинський клуб автомобільний» відзначив 95-річчя свого створення. На урочисту академію із цієї нагоди прийшли члени та друзі організації. Серед них – молодь, яка цікавиться автомобільною справою та історією Волині, а також представники місцевих польських товариств. На заході члени правління ВКА представили присутнім історію клубу, а також ознайомили з ініціативами, реалізованими в останні роки.

Сергій Прозоровський, віцепрезидент ВКА, розповів що громадська організація «Волинський клуб автомобільний» була зареєстрована 11 листопада 2016 р.

«Насправді її історія набагато давніша. «Волинський клуб автомобільний» був створений у 1929 р., а перестав існувати 1 вересня 1939 р., тобто з початком Другої світової війни. Щоправда, документів, які проголошували би саморозпуск чи закриття клубу, немає, тому, коли говоримо про 2016 р., йдеться не про заснування нової організації, а про відновлення», – сказав Сергій Прозоровський.

Своє офіційне літочислення «Волинський клуб автомобільний» веде від внесення організації в Реєстр товариств і спілок Волинського воєводства (6 червня 1929 р., запис № 795) та публікації у грудні 1929 р. у часописі «Авто» комунікату, в якому повідомлялося, що на загальних зборах членів ВКА 8 листопада 1929 р. і засіданні правління 25 листопада 1929 р. було обрано керівництво клубу. Першим його головою був граф Александр Ледуховський, власник маєтку Смордва в Дубенському повіті, а заступниками – інженер Францішек Ксенжопольський, очільник Дирекції державних робіт у Луцьку (зауважимо, що він був теж засновником у 1927 р. Волинського товариства краєзнавства та опіки над пам’ятками минулого), та Станіслав Заленський, власник маєтку в Головниці Рівненського повіту. Одразу після них у списку членів правління ми бачимо ім’я Владислава Андерса, тоді полковника 2-ї окремої кавалерійської бригади в Рівному.

Завданням клубу, як стверджує статут організації, були «підтримка і розвиток автомобільної справи та репрезентація об’єднаних у товаристві автомобілістів Волині». Загалом станом на 1937 р. у міжвоєнній Польщі було зареєстровано 12 подібних клубів. Найстарішим із них був Краківський, заснований у 1908 р., наймолодшими – Люблінський і Поліський, створені в 1937 р.

«Клуби займалися не лише промоцією автомобільної техніки та проведенням пробігів, вони мали набагато більше функцій, ніж ми можемо зараз уявити. Зокрема, автоклуби співпрацювали з дорожньою поліцією, допомагали встановлювати дорожні знаки, давали пропозиції про прокладання нових доріг», – зазначив Сергій Прозоровський.

Як розповів віцепрезидент ВКА, поштовхом до реактивації «Волинського клубу автомобільного» стали знайомство в липні 2015 р. зі співорганізаторами «Волинського рейду», поляками Анджеєм Стравою і Яцеком Щотом, а також стаття про волинський клуб луцького краєзнавця Олександра Котиса.

За основу статуту відродженого ВКА послужив міжвоєнний статут організації, надрукований у Луцьку в 1930 р. «Ми його відкоригували під вимоги сучасного законодавства, а от вступний і щорічний членський внески залишили такими, як вони були тоді, 30 і 60 злотих відповідно. До речі, перший офіс ВКА містився на вулиці Болеслава Хороброго, 9. Цей будинок зберігся, зараз це вулиця Паркова, 5», – розповів Сергій Прозоровський. Емблему клуб теж зберіг – це архангел Михаїл над гербом Волині. До організації належать і українці, і поляки.

Зараз, за словами віцепрезидента ВКА, палітра напрямків діяльності клубу набагато ширша. Одним із них є освітні заходи. У 2017–2018 рр. організація провела низку лекцій про розвиток автомобільної справи в 1920–1930 рр. для студентів факультету транспорту та механічної інженерії Луцького національного технічного університету.

Цікавим для луцької молоді став теж просвітницький проєкт «Об’єднані пам’яттю», скерований на висвітлення сторінок історії, спільних для українського та польського народів. «Ми дуже хотіли якимось чином вшанувати ту допомогу, яку Андерс надав українцям, щоб вони мали можливість записатися в його армію і вирватися зі сталінських таборів», – розповів Сергій Прозоровський про ідею проєкту.

У рамках «Об’єднаних пам’яттю» організація увіковічує волинян, які воювали в 2-му польському корпусі. Серед них – понад 40 осіб, які загинули в битві під Монте-Кассіно, з них дев’ятеро – лучани. Цього року з нагоди 80-ї річниці битви під Монте-Кассіно організація провела урочисту академію, присвячену історії Армії Андерса.

У травні 2023 р. з ініціативи ВКА на розі вулиць Ковельської та Братковського в Луцьку відкрили сквер імені Генерала Владислава Андерса. Організація уклала з Луцькою міською радою меморандум про співпрацю, який передбачає подальший розвиток цього місця.

«Чому Старе місто? Бо це візитівка Луцька. Нам довелося пояснювати, чим Андерс важливий для Волині. Були громадські обговорення, врешті ініціативу підтримали депутати міськради. Ми маємо надію, що цей невеликий сквер у майбутньому переросте в публічний простір, де можна буде проводити різні пам’ятні та громадські заходи», – вважає Сергій Прозоровський.

Як розповів віцепрезидент клубу, наприкінці липня 2023 р. на заходах із нагоди 160-річниці Січневого повстання він мав нагоду зустрітися з донькою генерала Анною-Марією Андерс, послом РП в Італії. Її вразило і зворушило, що в Україні, в Луцьку зокрема, пам’ятають її батька і вшановують його пам’ять. Їй подарували копію статуту ВКА і комунікату з іменем батька. Анна-Марія Андерс обіцяла відвідати Луцьк, як тільки цьому сприятимуть обставини.

Черговою ініціативою організації стало встановлення пам’ятного знаку двом пілотам 7-ї ескадрильї імені Тадеуша Костюшка, американцю Артуру Келлі та поляку Станіславові Скаржинському, які загинули 15 липня 1920 р. у бою з більшовиками. Пам’ятний знак розмістили на території Муравищенського лісництва в липні 2023 р.

«У рамках відзначення 95-річчя організації ми хотіли символічно відтворити автопробіг, проведений клубом у 1929 р. Звісно, зібрати, як 100 років тому, близько сотні учасників на двох десятках автомобілів зараз складно, але влаштувати поїздку для трьох десятків студентів автобусом ми змогли», – похвалився Сергій Прозоровський.

Подорож маршрутом 95-річної давнини Луцьк–Олика–Дубно–Кременець–Луцьк стала неабияким подарунком для студентів 1–4 курсів спеціальності «Туризм і рекреація» Волинського фахового коледжу Національного університету харчових технологій. До речі, частина студентів коледжу вивчають польську мову, а студент НУХТ Ярема Ковальчук недавно отримав відзнаку на конкурсі читців у Білостоці.

Ще одним із пріоритетних напрямків діяльності ВКА стало надання гуманітарної допомоги. «Колись благодійність була привілеєм забезпечених людей, зараз це потреба часу», – констатував віцепрезидент клубу.

«24 лютого 2022 р. я отримав десь до чотирьох десятків дзвінків від друзів із Польщі. Телефонували члени ВКА, їхні друзі, учасники пробігів. Усі пропонували допомогу», – пригадав співрозмовник.

Практично весь перший рік повномасштабної війни ВКА організовував і доставляв вантажі гуманітарної допомоги. Вони в основному скеровувалися на підтримку тероборони та внутрішньо переміщених осіб. Улітку 2022 р. вдалося влаштувати десятиденний оздоровчий відпочинок для групи дітей, які були змушені втікати від війни.

«Волинський клуб автомобільний» – активний учасник волонтерського проєкту «Волинський сухпайок», у рамках якого формують набори харчування для бійців, що перебувають на передовій в умовах, де неможливо підвезти гаряче харчування.

До речі, на урочистій академії віцепрезиденту ВКА Сергію Прозоровському вручили подяку від керівництва однієї з військових частин за надану допомогу.

Увесь цей воєнний час організація співпрацювала з «Карітас-Спес Луцьк», департаментом соціальної політики та управлінням соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Луцької міської ради, надавала теж індивідуальну допомогу.

«Хоч наші можливості обмежені, нам вдалося допомогти багатьом людям. Я хотів би подякувати нашим партнерам з обласної і міської влади, друзям із Польщі та України, без яких це було б неможливим. Думаю, в майбутньому нам разом вдасться зробити ще більше», – підсумував Сергій Прозоровський.

Анатолій Оліх