У квітні 2025 р. має розпочатися ексгумація жертв Волинської різанини в колишньому селі Пужники (зараз Тернопільська область). Фундація «Свобода і демократія» отримала дозвіл української влади на вилучення із землі останків та подальше їх дослідження.

10 січня прем’єр-міністр Республіки Польща Дональд Туск опублікував у мережі Х повідомлення, яке інформує, що нарешті відбувся прорив у питанні відновлення ексгумацій польських поховань на території України: «Нарешті прорив. Є рішення про перші ексгумації польських жертв УПА. Дякую міністрам культури Польщі та України за хорошу співпрацю. Чекаємо на чергові рішення».

Як виявилося, в цьому дописі йшлося про жертв із Пужників – розташованого неподалік Бучача колишнього польського села, яке нині не існує.

Про пошукові роботи, проведені на місці цього населеного пункту, та заплановані ексгумації ми розмовляли з Мацеєм Данцевичем, віцеголовою правління фундації «Свобода і демократія».

Пужники – це неіснуюче село в колишньому Бучацькому повіті Тернопільського воєводства, переважну більшість населення якого становили поляки. «В міжвоєнний період у цьому населеному пункті мешкало близько 800 жителів. Село щонайменше один раз зазнавало нападу в 1943 р. У ніч із 12 на 13 лютого 1945 р. Пужники знову атакував загін УПА. Цей напад призвів до смерті щонайменше 80 осіб. У нас є список імен, складений на основі показів свідків та документів», – говорить Мацей Данцевич.

Імена та прізвища цих людей перераховані на двох пам’ятниках у Польщі. Один із них міститься в костелі в Немисловіцах в Опольському воєводстві, другий – на кладовищі в Ратовіцах у Нижньосілезькому воєводстві. Це символічні нагадування про жертв, встановлені завдяки зусиллям колишніх жителів Пужників, яких після війни вивезли на так звані Повернені землі.

Перед нападом на Пужники сталися дві подібних акції по сусідству. 5 лютого 1945 р. був здійснений напад на частину села Бариш, яке традиційно називали «Мазури» і де проживали поляки та мішані польсько-українські сім’ї. А 7 лютого в поблизькому Заліссі затримали польських мешканців села та поляків з інших сіл, які опинилися там із різних причин: хтось приїхав до родичів, хтось – до млина. У Заліссі вбили до 50 осіб. Ці акції здійснив один і той же загін УПА, яким командував Петро Хамчук на псевдо Бистрий. Як підкреслює Мацей Данцевич, це вдалося з’ясувати завдяки документам, зокрема й документам УПА.

«У Пужниках поляки створили кілька пунктів опору з головним на плебанії, завдяки яким селу вдалося оборонитися. Найбільше жертв було серед тих, хто ховався в імпровізовані схрони, втікав до лісу, прикривався білими простирадлами вночі на снігу. Збереглося також приголомшливе свідчення, яке віряни вважають своєрідним дивом, – одна людина сховалася за скульптурою Богородиці в каплиці й завдяки цьому вціліла», – зазначає віцеголова фундації «Свобода і демократія».

Ця каплиця, споруджена в часи створення самостійної місцевої парафії, тобто на початку ХХ ст., існує досі. Після того, як поляки залишили Пужники, село було повністю ліквідоване радянською владою. Тепер єдиними свідками життя, яке колись тут вирувало, є капличка та кілька знайдених у лісі хрестів і пам’ятників.

«Нападники відступили. Вони навіть зазнали втрат. Є свідчення, що люди на снігу бачили криваві сліди, ніби тягнули пораненого. Недавно під час досліджень в архівах виявилося, що тоді загинув також один із бійців загону УПА. Його не забрали товариші, тіло знайшли наступного дня», – розповідає Мацей Данцевич.

Уранці 13 лютого 1945 р. у селі з’явилися совєти. Цей час поляки використали на похорони. Була зима, тож для поховання жертв скористалися вже готовою ямою. Її викопали німці, які планували хоронити в ній солдатів, померлих у польовому шпиталі. Внаслідок швидкого наступу радянської армії німці відступили, тож яму не використовували. До неї вцілілі жителі Пужників склали тіла знайдених жертв.

«Не виключено, що в деяких випадках когось вдалося поховати окремо. Проте, оскільки в селі залишилися переважно тільки жінки та діти, а до того ж земля промерзла й не було надто багато часу, таких поховань не може бути багато», – зазначає Мацей Данцевич.

Він додає: «Згідно зі свідченнями жителів села, тоді вдалося знайти не всіх жертв. Можливо, дехто загинув у своїх спалених домах, не знайшли також останків тих, хто втік до лісу і вже не повернувся. Деякі дослідники наводять кількість від 80 до 100 жертв, але, за показами свідків, ми маємо задокументовані 80 імен».

Інформація про жертв продовжує доповнюватися. Наприклад, згідно з недавно отриманими свідченнями, в сусідньому селі Порохова жила польська сім’я Мілевських. Хлопець із цієї родини пішов до дівчини в Пужники й не захотів повертатися вночі, тож залишився. Додому він не повернувся, ймовірно, його теж убили.

Коли совєти того ж дня, тобто 13 лютого, відійшли, поляки покинули село. Вцілілі жителі перебралися до поблизьких Коропця та Бучача і звідти в червні 1945 р. виїхали до Польщі.

Згоду на пошуки на колишньому кладовищі в Пужниках фундація «Свобода і демократія» отримала наприкінці 2022 р. Натомість упорядкування цього некрополя тривають уже кілька років. Його проводять харцери Лодзької хоругви Союзу польського харцерства та харцери загону «Волинь».

Як повідомляє співрозмовник, пошуки були непростими, яму з останками жертв цього злочину вдалося знайти лише 24 серпня 2023 р. Після відкриття ділянки розміром п’ять на п’ять метрів було виявлено, що в першому шарі поховання лежать кілька осіб.

«Ми знаємо, що це жертви насильницької смерті, це ствердили антропологи. На останках видно ушкодження. Ця яма має кілька шарів. Скільки осіб лежить у знайденій ямі, ми довідаємося тільки після ексгумації. Після проведення ексгумації ми хотіли би вшанувати цих жертв гідним похованням», – наголошує Мацей Данцевич.

На основі цієї знахідки оформили документацію, яка надала можливість надіслати до Києва прохання про видачу дозволу на здійснення ексгумації та перепоховання.

«Цю документацію ми продовжували доповнювати, і наприкінці 2024 р. наш український партнер, спеціалізоване підприємство «Волинські старожитності», отримав згоду на проведення ексгумації. Документ ми отримали 8 січня 2025 р. й офіційно оголосили про це на пресконференції в понеділок, 13 січня», – розповідає Мацей Данцевич.

Ексгумації проводитиме та сама команда, яка вела пошукові роботи. До її складу входять, зокрема, археологи, антропологи та генетики. Однозначно, це будуть польські фахівці з Поморського медичного університету у Щецині та українські археологи з «Волинських старожитностей». Перемовини щодо інших учасників тривають.

«Думаю, що за подібними принципами, як під час пошуків, ці роботи будуть проходити під наглядом польського Інституту національної пам’яті та української Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни і політичних репресій. Думаю, що експерти із цих організацій будуть присутніми також у ході ексгумацій», – вважає Мацей Данцевич.

Початок підготовчих робіт на пужниківському цвинтарі запланований на квітень, а робоча група має прибути на місце вже після Великодніх свят.

Анатолій Оліх

Фото надав Олексій Златогорський