«Земля обітована» режисера Анджея Вайди стала великим успіхом і найвидатнішим польським фільмом. 21 лютого минуло 50 років від його прем’єри.

Сценарій фільму на основі книжки Владислава-Станіслава Реймонта написав сам Анджей Вайда. Він був тоді на вершині популярності після фільмів «Канал», «Попіл і діамант», «Попелища» і «Весілля». «Земля обітована» стала хітом свого часу і в рік прем’єри, тобто в 1975 р., отримала гран-прі «Золотий Гюго» в Чикаго та гран-прі «Золоті леви» на Фестивалі польського кіно в Гданську.

Через рік стрічку номінували на «Оскар», проте статуетку тоді здобув фільм японця Акіро Куросави «Дерсу Узала». У кулуарах поїздки по «Оскар» до Голівуду Вайда говорив в інтерв’ю, що дискусія навколо фільму була зведена до польського антисемітизму, а один із журналістів, який приїхав з Ізраїлю, критикував «Землю обітовану», хоча сам її не дивився. Йому було достатньо того, що фільм зняли в Польщі.

Анджей Вайда на зйомках «Землі обітованої», 1974 р. Public domain.

«Земля обітована» чудово передає дух реалій зародження капіталізму в ХІХ ст., де одні люди неймовірно збагачуються за рахунок робітників, яких експлуатують, принижують і позбавляють права на гідне життя. Долі героїв, трьох друзів (поляка Кароля Боровецького у виконанні Даніеля Ольбрихського, німця Макса Баума, якого зіграв Анджей Северин, та єврея Мориця Велтта у виконанні Войцеха Пшоняка), вписані в жорстоку боротьбу за якнайбільший прибуток, де життя робітника не має значення, а важливі тільки інтереси фабрики та її власника. Гра акторів найвищої проби, режисура чудова, дія розвивається стрімко, тож глядач не має часу нудьгувати.

У 1978 р. також побачила світ серіальна версія, яка дуже сподобалася польським глядачам. Натомість через 25 років після прем’єри режисер показав нову, на пів години коротшу, версію фільму. Анджей Северин, Даніель Ольбрихський та Пьотр Фрончевський підкреслюють в інтерв’ю, що коли вони переглядають цю стрічку зараз, то бачать, що вона зовсім не застаріла. Адже в картині розкриваються хижацька сутність людської природи, постійна потреба наживи та безпощадність у бізнесі. Все це означає, що фільм актуальний і в наші сучасні часи штучного інтелекту.

Фільм знімали в Лодзі, на заводах, які продовжували працювали на повну потужність у Польській Народній Республіці, а умови праці на них були жахливі, про що можна прочитати в книжці «Актор. Войцех Пшоняк у розмові з Міхалом Комаром» та в чудовій «Алеї ткаль» Марти Мадейської. Зйомки також проходили в Пабяніце, Вроцлаві, Бельську, Цешині та Скерневіце. У ті роки ще були умови для зйомок такого фільму без витрат на дорогі декорації, адже заводи, вулиці та деякі вокзали нагадували ті, що були в ХІХ ст.

До зйомок залучили трьох операторів: Вітольда Собоцінського, Едварда Клосінського та Вацлава Дибовського. Музику написав незабутній Войцех Кіляр. У цьому шедеврі брали участь 55 акторів, серед яких – Анна Негребецька, Божена Дикель, Францішек Пєчка, Анджей Лапіцький, Войцех Семьон, Збігнев Запасевич, Єжи Новак, Пьотр Фрончевський, Єжи Зельнік, Марек Вальчевський і Тереза ​​Будзіш-Кшижановська. Було виготовлено 600 костюмів, а вартість виробництва склала значну для польського кінематографічного світу суму – 30 млн злотих.

Сьогодні цей фільм також цікаво подивитися. Вайда поєднав майстерність видатних польських акторів, природну сценографію, власний режисерський талант із соціальною рефлексією та питанням, що таке наша земля обітована, до якої ми прямуємо. Він показав, як нещадна гонитва за наживою руйнує людей, веде їх до дегенерації, позбавляє моралі та етики, знищує суспільство, в якому немає єдності та опори.

Учинки багатьох персонажів, особливо Кароля Боровецького, жорстокі й нещадні до робітників. Я пам’ятаю сцену, яка закарбувалася мені в пам’яті на все життя: коли ткацький верстат втягнув і відрізав руку фабричному робітнику, а Кароль сказав: «Скільки тканини коту під хвіст!» Після того, як фабрика згоріла, він втрачає друзів, Макса та Мориця, а також кохання всього свого життя, Анку, яка була для нього справжньою опорою. Наприкінці він стає багатим, має владу над іншими, але є моральним банкротом.

До 50-ї річниці прем’єри «Землі обітованої» лодзький Музей кінематографії підготував виставку «Пів століття «Землі обітованої». На ній можна побачити оригінальні нотатки Анджея Вайди з часів створення фільму, а також інтер’єри, де знімали стрічку. Для виставки зняли відео, в якому виступили актори Даніель Ольбрихський, Анджей Северин, Войцех Пшоняк, Анна Негребецька та творці «Землі обітованої», зокрема другий режисер Єжи Домарадзький, художниця по костюмах Барбара Птак, художниця-гримерка Анна Адамек, асистент постановника Вальдемар Войцех Вальчак і Малгожата Лаврентович-Гранас.

У 2015 р. в голосуванні за найкращий польський фільм усіх часів, організованому Музеєм кінематографії в Лодзі, «Земля обітована» посіла перше місце, випередивши «Рукопис, знайдений у Сарагосі» Войцеха-Єжи Гаса та «Попіл і діамант» також Анджея Вайди.

Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG

На головному фото: Кадр із «Землі обітованої». Public domain