Зі своєю черговою книгою «Луцьк: архітектура. Найкращі проєкти 1920–1930-х років», уже четвертою в доробку, познайомив лучан краєзнавець, дослідник луцької архітектури і начальник відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради Олександр Котис.
Знайомство з новим виданням відбулося 23 травня у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва, яка міститься у мурах колишнього бернардинського монастиря.
Як повідомив автор, нова книга стала результатом багаторічної дослідницької роботи в архіві. За 13 років він повністю опрацював кілька тисяч архівних документів технічного відділу Луцького магістрату, які стосуються сотень будівель та реалізованих і нереалізованих проєктів 1920–1930 рр. До презентованої книги увійшли майже сто з них – найцікавіших, найпомітніших і яскравих проєктів громадських, освітніх, промислових, спортивних та житлових будівель.
Обкладинка книги
Дослідник розповів про міжвоєнний період ХХ ст. як про епоху, яка принесла на вулиці міста сучасну архітектуру, а також згадав про видатних архітекторів, які дуже професійно і творчо формували тогочасне місто. Серед них ‒ Сергій Тимошенко, Францішек Кокеш, Казимир Школьницький, Юрій Бородін, Пилип Пилипчук, Тадеуш Крафт.
«Вивчаючи роботи радянських архітекторів, які розглядали містобудівну ситуацію в Луцьку та її зміни впродовж історії, зустрів тезу «післявоєнне місто на польському кістяку». Малося на увазі, що післявоєнні архітектори високо оцінювали праці міжвоєнних зодчих, які бачилися їм польськими, хоча це були представники різних національностей. Врахування історично складеного рельєфу Луцька, всіх цих пагорбів, річок і боліт, охорона історичної забудови, а також намагання надати всьому цьому сучасних обрисів та застосувати новітні підходи – те, що якісно відрізняло міжвоєнних луцьких урбаністів. Більшість із них були фахівцями високого рівня, що підтверджується тим, що держава надала їм право проєктування всіх типів споруд. Луцьк як воєводське місто концентрував на Волині найбільше таких архітекторів. Навіть сьогодні знайомитися з амбітними містобудівними ідеями тих архітекторів надзвичайно цікаво. До того ж, луцьку архітектуру тоді творили й архітектори з Варшави, Кракова, Гдині, що ще більше додавало розмаїтості образу міста», ‒ поділився з «Волинським монітором» автор книги.
Будинок родини Степів. Арх. Олексій Петров, 1938 р.
Кінотеатр «Polon». Арх. Францішек Кокеш, 1939 р.
Олександр Котис неодноразово наголошував, що урбаністичний розвиток Луцька міжвоєнного періоду був надзвичайно динамічним, а деякі проєкти досі вражають своїми масштабами і новаторством.
«Найбільшим відкриттям під час дослідження теми архітектури міжвоєнного Луцька стала кількість і масштаби будівництва в той час. Сотні проєктів, від приватних хатинок до великих кінотеатрів, млинів і навіть багатоквартирних будинків, від проєктування терас кав’ярень до гігантських містобудівних планів, як-от осушення заплави Глушця, показують реальні можливості й той неймовірний культурний ритм, в якому жив міжвоєнний Луцьк. За це я його й дуже люблю», ‒ зізнався автор.
Будинок Звіліна Перкаля, 1923 р.
Будинки Гути Вайнрайх, 1922 р.
Вілла Міни Кронштейн. Арх. Казимир Школьницький, 1927 р.
Наприкінці краєзнавець анонсував свої наступні дослідження, під час яких він хоче розповісти про інвесторів і фундаторів зразків луцької архітектури 1920–1930-х рр., завдяки яким Луцьк відчуває себе причетним до європейської урбаністики.
Книга, яка є фактично чудово ілюстрованим фотоальбомом зі світлинами, проєктами та кресленнями луцьких будівель того часу, вийшла друком у тернопільському видавництві «Крок» за сприяння Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку. З нею можна ознайомитися у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва, Волинській обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки та інших книгозбірнях міста.
Роман Павлюк
Фото з події: Анна Романчук
Фото архітектурних проєктів, опублікованих у книзі, надав Олександр Котис
На головному фото: Будинки Гути Вайнрайх, 1922 р.
