Зворушливою була зустріч у музеї ім. Юзефа Чеховіча, присвячена іншому видатному люблінському поетові Юзефові Лободовському.
Наскільки Чеховіч на Люблінщині загальновідомий, бо про нього цензура «народної Польщі» дозволяла багато писати, настільки Лободовського, котрий має багатший літературний доробок, через «діяльність усе тої ж цензури» знають менше. Усі дані, які стосувалися Лободовського, поспіхом знищувалися, оскільки поет, перебуваючи в еміграції, вів польську секцію «Радіо Мадрид» і нещадно викривав лицемірство «великого друга» Польщі – Радянського Союзу.
У 1936 році Лободовський отримав престижну Загальнопольську літературну нагороду для молоді. На фінальній стадії присудження цієї нагороди він переміг пізнішого лауреата Нобелівської премії Чеслава Мілоша. Лободовського оцінили як яскравий талант. Йому тоді було 27 років.
Дещо пізніше Юзеф Лободовський був головним редактором «Люблінського кур’єра», а згодом головним редактором тижневика «Волинь», що видавався у Луцьку.
Перед початком Другої світової війни рецензував літературні програми на «Польському радіо Варшава». У 1939 році був мобілізований, щоб воювати з німецьким окупантом, а згодом із Радянським Союзом, який встромив Польщі «ніж у спину». Відступаючи, перетнув польсько-угорський кордон, де був інтернований. З Угорщини Лободовський утік до Франції, а згодом, коли німці увійшли до Франції, відправився в Іспанію. В цій країні провів більшу частину свого еміграційного життя.
Був чудовим перекладачем української та іспанської літератури на польську мову. Лободовський – поліглот, знав на літературному рівні, окрім своєї рідної мови, польської, ще 10 мов. Серед них найбільше любив українську мову і мав багато друзів серед українських письменників. Окрім того, досконало володів російською, білоруською, іспанською, португальською, французькою, італійською, англійською та німецькою мовами. Також добре знав мову есперанто, яку дуже цінував.
Будучи в еміграції, окрім роботи на «Радіо Мадрид», виступав зі своїми коментарями на «Радіо Вільна Європа» і «Радіо Свобода». У вірші «На власну смерть» писав: «На своїй землі боюся вмирати, без страху зустріну рідну смерть». На жаль, Лободовський помер у 1988 році на чужій землі – в Іспанії. Додому повернувся тільки прах поета, який поховали у склепі його матері на кладовищі, що розташоване на вулиці Ліповій у Любліні.
Адам ТОМАНЕК
