Справа Зигмунта Потушинського яскраво демонструє, якими методами енкаведисти проводили слідство, щоби добитися потрібних їм результатів. На щастя, герой цього нарису пережив і в’язницю, і табір, і Другу світову війну.

Луцького пожежника Зигмунта Потушинського затримали 27 лютого 1940 р. Його звинуватили в контрреволюційній діяльності.

В анкеті арештованого читаємо, що Зигмунт Антонович Потушинський народився в 1910 р. у селі Стубло поблизу Здолбунова. На момент арешту проживав у Луцьку на вулиці Монопольовій, 31, був членом Луцької міської пожежної команди. Освіту мав нижчу, закінчив чотири класи сільської школи в селі Дубова Корчма (нині Городищенська громада в Луцькому районі). Служив у польській армії з 1932 до 1933 р. в артилерії, брав участь у німецько-польській війні.

До складу сім’ї входили дружина Текля (31 рік) і дочка Кристина (один рік). Батьки, Антоній (67 років) та Ельжбета (58 років) Потушинські, жили в колонії Анатолія біля Чарукова. У Зигмунта було шестеро братів і сестер: Володимир, Віктор, Зофія, Марія, Ванда, Леонтина.

Зигмунт Потушинський. Фото з кримінальної справи

Енкаведисти звинуватили затриманого в участі в контрреволюційній повстанській організації та підготовці збройного повстання проти совєтської влади.

На допиті 28 лютого 1940 р. лейтенант держбезпеки Сімонов розпитував Потушинського про участь у німецько-польській війні. Зигмунт заявив, що був на початку вересня 1939 р. поранений і перебував у госпіталі в Томашуві-Любельському. 9 вересня потрапив у полон до німців. Німці перевели його в госпіталь у місті Кутно, а після одужання відправили працювати на одну з ферм поблизу міста Мемель. Звідти він утік у Литву. Його зловили, у грудні 1939 р. інтернували й відправили в Луцьк, а вже в січні 1940 р. він влаштувався в пожежну частину.

На наступному допиті, 1 березня, слідчий Сімонов показав Зигмунту протокол допиту Юзефа Лаціша, його колеги, який заявив, що особисто завербував Потушинського у члени організації в середині листопада 1939 р. У протоколі записано, що Лаціш нібито розповідав Потушинському біля гаражів про Сікорського і про необхідність готуватися до збройного повстання. Зигмунт Потушинський сказав, що в цей час він узагалі був у Литві й такої розмови не було. На цьому допит припинили.

Перший протокол 2 березня містить усього один листок. У ньому записано, що Потушинський зізнався в тому, що в другій половині грудня, після повернення з Литви, йому допомагав улаштуватися на роботу в пожежну частину Юзеф Цісельський. Саме він завербував його в контрреволюційну організацію. «Детальні покази про мою участь у контрреволюційній повстанській організації та про інших відомих мені осіб я дам на наступному допиті», – написано в цьому протоколі.

Потім слідчий провів очну ставку з іще одним звинуваченим у контрреволюційній діяльності пожежником, Антонієм Яворським, і провів ще один допит. У цьому протоколі, теж датованому 2 березня, він записав, як конкретно проходила вербовка Потушинського зі сторони Цісельського. Про правдоподібність цього епізоду може свідчити наступний факт: далі Сімонов звинуватив Потушинського в тому, що це він завербував у члени організації Лаціша! Слідчого не спинило те, що днем раніше він стверджував, що Лаціш вербував Потушинського. На підтвердження цієї тези слідчий навів покази Лаціша, в яких він це засвідчив. Потушинський ці звинувачення відкинув.

На допиті 22 березня, який вів уже слідчий Поляков, Потушинський відкинув усі покази, зафіксовані 2 березня, і сказав, що він нічого подібного не говорив. Коли в нього запитали, чому ж підписав протокол, він відповів: «Я це зробив, тому що був дуже втомлений тридобовим сидінням на слідстві й мені хотілося відпочити. Я вже нічого не розумів». До речі, в протоколі допиту Антонія Яворського, який послужив підставою для звинувачення Потушинського, зафіксовано час початку і кінця допиту. Так-от, його розпочали о 20:00 28 лютого, а завершили 29 лютого о 8:00. Красномовний факт, чи не так?

У справі ще є покази Лаціша про нібито почуту ним розмову між Яворським і Потушинським у листопаді 1939 р., тобто тоді, коли Потушинського в Луцьку не було. Є також протоколи допиту інших свідків, теж пожежників, свідчення яких протирічать одне одному.

Додамо, що 7 квітня слідчий Поляков написав заяву, а в ній вказав, що «під час допиту Потушинський на слідстві дозволяв собі грубість стосовно слідчого». За це Зигмунту Потушинському дали п’ять діб карцеру.

Очевидно, що справа була шита білими нитками. Однак в обвинувальному висновку записано наступне: «Звинувачений Потушинський у висунутому йому обвинуваченні свою вину визнав, а потім від своїх показів відмовився. Його викривають покази спільників, Яворського і Лаціша, які на наступних допитах від своїх показів відмовилися. Враховуючи, що причиною відмови від своїх показів є, безсумнівно, змова обвинувачених […], а також беручи до уваги, що представлене звинувачення слідством було доведено, вважаю слідчі дії у справі завершеними».

Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР.

Згідно з протоколом № 142 від 26 квітня 1940 р., Зигмунта Потушинського помістили у виправно-трудовий табір строком на вісім років, відраховуючи термін від 27 лютого 1940 р. Покарання він відбував у Івдельлазі.

Виписка з протоколу з вироком Зигмунту Потушинському

1 вересня 1941 р. Зигмунта Потушинського амністували на підставі договору Сікорський-Майський. Як свідчить довідка, він відбув до міста Коканд Ферганської області на сході Узбекистану, де формувалася одна з частин Армії Андерса.

Довідка про амністію Зигмунта Потушинського

На сайті krzyz.montecassino.eu ми знайшли інформацію, що Зигмунт Потушинський отримав Хрест Монте-Кассіно № 47035. Він мав чин капрала і воював у 35-й ремонтній частині. Після завершення Другої світової війни він повернувся до Польщі. Помер 25 липня 1988 р., похований на Грабішинському кладовищі у Вроцлаві.

Заключенням прокуратури Волинської області від 4 квітня 1991 р. Зигмунта Потушинського реабілітовано.

***

З архівними кримінальними справами жителів Волині, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сайті Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх

На головному фото: Посвідка про інтернування Зигмунта Потушинського, вилучена НКВД