Повернуті із забуття: Ян Палька
Статті

Героя наступного нашого нарису в 1941 р. без відкриття кримінального провадження засудили до восьми років позбавлення волі у виправно-трудових таборах.    

Ян Палька народився в 1899 р. у селі Стшемєшице Бендзінського повіту (в матеріалах справи не вказано, чи мова йде про Стшемєшице Малі чи про Стшемєшице Великі) в родині шахтаря Яна Пальки (помер у 1919 р.) та домогосподарки Марії Пальки (померла у 1911 р.). Брати Владислав (1888 р. народження) та Болеслав (1895 р. народження) працювали на залізничній станції Стшемєшице.


Дружина Яніна (1902 р. народження) разом із дітьми Ежи-Збігнєвом (1925 р. народження) та Барбарою-Казимирою (1931 р. народження) мешкала в селі Стшемєшице на вулиці Пяскова, 4.


Ян Палька закінчив шість класів реального училища. Із 1916 р. перебував у ППС (Польська соціалістична партія) і виконував обов’язки секретаря гмінного комітету цієї партії. Був також членом «Союзу стрільців». Невідомою залишається точна дата, коли чоловіка було мобілізовано до лав Війська Польського. Очевидно, як і більшість військовослужбовців він потрапив на німецько-польський фронт у перших числах вересня 1939 р., а згодом потрапив у полон до Червоної Армії.


Як і багато інших військовополонених, перебуваючи в пункті реєстрації полонених польських вояків, Ян Палька приховав, що він є офіцером польської армії, вказавши, що з 1932 р. був писарем комісаріату прикордонної варти в місті Тарновські Гори.


У грудні 1939 р. в одного з військовополонених табірного пункту «Гоща» (тепер місто Гоща Рівненської області), де перебував Ян Палька, було виявлено й вилучено заряджений «бельгійський браунінг». Цей інцидент став причиною загального обшуку бранців, здійсненого бійцями гощанського гарнізону. Під час обшуку в Яна Пальки виявили три фотографії: одна – його у формі майора (так вважали слідчі Особливого відділу табору № 1 НКВС), дві інших – невідомих осіб, одна з яких була у формі полковника, а інша – офіцера французької армії. Також у речах Яна Пальки було знайдено 15 аерофотознімків невідомої місцевості та інші фото. Це й послужило причиною арешту бранця, здійсненого відділом НКВС 27 стрілецького корпусу 27 грудня 1940 р. Під час слідства Ян Палька перебував у в’язниці № 1 міста Рівного.


Під час особистого обшуку у в’язня вилучили 1 167 злотих 84 гроші, одного записника, 25 листів, 15 лез до небезпечної бритви, різьблену дерев’яну фігурку мисливця з написом «Пам’ятка з неволі».


Серед звинувачень, висунутих Янові Пальці, була традиційна в такого роду слідчих справах антирадянська пропаганда. На ці звинувачення в’язень відповів, що він дійсно казав, що не вірить радянській владі, оскільки остання обіцяла звільнити польських бранців до 15 грудня 1939 р., однак і після цієї дати вони залишалися за колючим дротом. Бранець розкритикував і речі, виготовлені радянською легкою промисловістю: одяг, білизну, взуття. Виконуючи обов’язки завідувача складом, Ян Палька часто чув нарікання військовополонених на те, що видані ним речі вже за 10–15 днів рвалися та ставали непридатними для носіння. На це він заявляв, що не може нічого вдіяти, оскільки радянська влада кращої якості речей виготовляти не може.


Як й інші його побратими по неволі, Ян Палька покладав провину за програну Польщею війну на представників інших національних груп, кажучи: «Польщу перемогли так швидко, тому що: по-перше, німці були набагато сильнішими за поляків, по-друге, у нас, окрім поляків, були білоруси, українці та євреї, які не хотіли воювати». Не заперечував він і своїх критичних висловлювань стосовно євреїв, які, на думку бранця, «…в таборі зайняли усі керівні посади».


На слідстві в’язень категорично заперечував, що вилучені речі належать йому. Він запевняв слідчих, що пред’явлена фотографія польського військовослужбовця у формі офіцера – це не його фотозображення. Для встановлення істини заступник начальника Особливого відділу будівельного табору № 1 НКВС направив вилучені фото на експертизу до Київського інституту науково-судової експертизи. Співробітники установи зробили такий висновок: «Нема підстав вважати, що на знімку № 1 зображений Палька Я. Я., портрети якого наявні на знімку № 2 і 3». Таким чином свідчення в’язня були підтверджені документально.


Проте у звинувачувальному висновку кримінальної справи зазначено: «Палька Ян Янович, будучи палким націоналістом, систематично проводив серед військовополонених контрреволюційну діяльність, вихваляв колишню польську державу, передбачав швидке відновлення Польщі, закликав військовополонених не працювати на будівництві траси, проводив антисемітизм (подано дослівно, згідно із документом – ред.) …»


На судовому засіданні Військового трибуналу військ НКВС Волинської області, що відбулося 6 лютого 1941 р. під головуванням військового юриста Пилипенка, Ян Палька не визнав себе винним в інкримінованих йому злочинах, заявивши, що його вислови стосовно Радянського Союзу були зумовлені незнанням радянських законів. Тобто, якби він знав, що за критику політики «влади рад» можна потрапити на лаву підсудних, то жодних подібних розмов не вів би.


Згідно зі ст. 54–10 ч. 1 КК УРСР вироком Військового трибуналу від 6 лютого 1941 р. Яна Пальку засуджено до восьми років позбавлення волі у виправно-трудових таборах без обмеження громадянських прав.


Постановою Президії Рівненського обласного суду від 21 червня 1989 р. вирок Військового трибуналу від 6 лютого 1941 р. стосовно Яна Яновича Пальки відмінено, справу припинено за п. 2 ст. 6 КПК УРСР за відсутністю в його діях складу злочину. Зауважимо, що під час перегляду справи у 1989 р. було з’ясовано, що військовополоненого було засуджено без відкриття кримінального провадження, що було грубим порушенням норм кримінально-процесуального права. Подальша доля Яна Пальки нам невідома.

 

Тетяна САМСОНЮК

 

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ГУМНИЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН НОВАК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ СТАХУРСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЦИПРІЯН ЛІБЕРА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН МАЛІНОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ ШМИГУЛЯНТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ ШИМАНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОН КНАПІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН ВАГНЕР

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАН СМОЛІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН МАНЬКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ НЕНДЗІ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ ЛЕХОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАКСИМІЛІАН СЛИВІНСЬКИЙ

ЩЕ РАЗ ПРО КАРОЛЯ БЄЛЯКОВА

МАРІЯ І КАРОЛЬ БЄЛЯКОВИ. ЗЛИЙ ЖАРТ ДОЛІ…

НЕОПЛАКАНІ ДУШІ ПРОСЯТЬ ПРО ПАМ’ЯТЬ (продовження про Стефанію Курцвайль)

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАНІЯ КУРЦВАЙЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МЕЧИСЛАВ КВЯТКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ПУТРИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: КАРОЛЬ ГОДОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: КАРОЛЬ БЄЛЯКОВ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ ЗДАНЕВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕНА БАНЬКОВСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ГАЄК

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Болеслав Хиль
Статті
Черговий нарис у циклі про польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячено Болеславу Хилю з Клевані. У листопаді 1939 р. Військовий трибунал 5-ї армії Українського фронту засудив його до розстрілу за те, що він був поліціянтом і в часи Другої Речі Посполитої «займався арештами комуністів».
19 липня 2022
Антон Мацєєвський: продовження історії
Статті
17 липня 1944 р. у битві під Анконою в Італії загинув уродженець Рівного Антон Мацєєвський. Перед вступом до лав Армії Андерса він був в’язнем радянських таборів, до яких потрапив за приналежність до польського підпілля.
17 липня 2022
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022
Повернуті із забуття: Станіслав Пахольчик
Статті
«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.
28 січня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Рещинський
Статті
Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.
14 січня 2022