23 червня лучани вшанували пам’ять в’язнів Луцької тюрми, яких у 1941 р. розстріляли працівники НКВС.
Помолитися за жертв прийшли представники влади, громадські активісти, мешканці міста й рідні в’язнів, які досі згадують і переповідають те, що лишилося в історії.
Лучани хресною ходою пройшли від Свято-Троїцького собору до місця розстрілу, де тепер споруджено меморіал. Варто зазначити, що на меморіальних табличках подано імена не всіх загиблих в’язнів, адже було їх значно більше – близько 2 тис.
Митрополит Луцький і Волинський Михаїл розповів присутнім про тогочасну війну між нацистською Німеччиною та більшовицьким Радянським Союзом, про те, яких втрат зазнала тоді Західна Україна. Додав, що зараз, нарешті, можемо говорити правду про людиновбивство, яке відбулося багато років тому. Митрополит порівняв ті події з теперішньою ситуацією в Україні, закликав українців змінюватися, демократизуватися та пам’ятати трагічні сторінки історії.
Священнослужителі Волинської єпархії УПЦ КП відслужили за загиблими панахиду. Присутні вшанували пам’ять патріотів хвилиною мовчання та поклали квіти до стели з іменами загиблих.
Валентина МЕЛЬНИК
Заява про увіковічення пам’яті жертв луцької в’язниці
23 червня 1941 р. в Луцьку, втікаючи від наступу німецьких військ, радянські кати з НКВС знищили в місцевій в’язниці понад 2 тис. українців і поляків. Серед в’язнів були також росіяни та євреї.
Сьогодні на місці колишньої в’язниці споруджено меморіал, на пам’ятних дошках якого викарбувано тільки імена закатованих українців. Представників інших національностей не згадано.
Важкий спадок доби радянської окупації – це частина нашої спільної та непростої історії. Як показав час, загроза зі Сходу й досі актуальна. Потрібно в повній мірі увіковічити пам’ять жертв НКВС. Встановлення та увіковічення імен усіх закатованих – це наш спільний обов’язок. Це наш борг перед ними. Це потрібно, передусім, наступному поколінню, котре має пізнати всю правду про масштаби злочинів радянського режиму.
Валентин ВАКОЛЮК, головний редактор «Волинського монітора»
