4 жовтня 2016 р. у Рівненському краєзнавчому музеї відбулася конференція, присвячена видатному державному діячу Другої Речі Посполитої Генрику Юзевському, життя та діяльність якого пов’язані з Україною, зокрема з Волинню.
В історико-краєзнавчій конференції «Воєвода Волині Генрик Юзевський» взяли участь науковці Рівненського державного гуманітарного університету, співробітники Рівненського обласного краєзнавчого музею та Державного архіву Рівненської області, члени Товариства польської культури імені Владислава Реймонта, Українсько-польського союзу імені Томаша Падури, Культурно-просвітницького центру імені Томаша Оскара Сосновського, Рівненської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, наукової редакційної групи «Реабілітовані історією».
Доповідачі присвятили увагу Генрику Юзевському як модераторові українсько-польського порозуміння, київському періоду його життя та діяльності, Волинському експерименту, народним університетам на Волині міжвоєнного періоду та питанню поширення знань про діяльність Юзевського.
Учасники конференції мали змогу ознайомитися з відеопрезентацією про Генрика Юзевського та виставкою документальних матеріалів із фондів Рівненського обласного краєзнавчого музею та Державного архіву Рівненської області.
Генрик Юзевський народився 1892 р. у Києві. Його молоді роки проходили в українсько-польському середовищі, адже він навчався у І Державній гімназії в Києві, а згодом на фізико-математичному факультеті Університету Святого Володимира. Був членом Союзу прогресивно-незалежницької молоді та Польської військової організації. У 1917 р. він був учасником бурхливих подій доби української революції. У 1920 р. був членом уряду УНР. Мав приятельські стосунки із Симоном Петлюрою. Нетривалий час очолював кабінет голови Ради Міністрів Юзефа Пілсудського та був Міністром внутрішніх справ в уряді Казімежа Бартеля.
Двічі, в 1928–1929 та 1930–38 рр., Генрик Юзевський був волинським воєводою. На цій посаді він втілював у життя політику мирного співіснування українців та поляків. Вважав, що епіцентром порозуміння має бути саме Волинь, а не Галичина. Був прихильником розвитку місцевого самоврядування, свої зусилля скерував на збільшення частки українців у місцевих органах влади. У двомовних школах впровадили обов’язкове вивчення української мови. Попри нерозуміння з боку радикальних польських та українських сил, воєвода підтримував розбудову українських і українсько-польських громадських організацій.
Комплекс заходів із поліпшення українсько-польських відносин на Волині, зокрема в церковному житті (сприяння переходу на українську мову богослужіння), увійшов в історію під назвою «Волинський експеримент». Це була найефективніша спроба вирішення українського питання в Другій Речі Посполитій.
Валентина ДАНІЛІЧЕВА
