Експериментальний театр «Обличчя, маски, пики… У пошуках Польщі» вже має свою історію. Розпочалася вона рік тому з метою підготувати спектакль і показати його в Україні та Польщі.

Організатори проекту хотіли також, щоб його учасники познайомилися й подружилися між собою, показали собі самим, що, попри кілометри, котрі нас розділяють, літературні й мовні труднощі, ми можемо подолати перешкоди і зробити щось разом.

Чому експериментальний? Тому що з кожною зустріччю в Рівному, Ковелі, Луцьку і в Центрі інтеграції в Замлинні ми змінювали концепції, вибрані фрагменти текстів наших прозаїків та поетів, пісні, танці, хореографію, склад акторів і танцюристів. Експериментальний, бо ми не знали куди нас заведуть наші бачення, плани та мрії.

Завдяки самовідданості Еви Маньковської, завдяки Олені Мельничук, Олені Додчук, Марʼяні Якобчук, Мирославі Шергей-Шмирук та Юлії Крук, студентам, учням і танцюристам, фінансуванню й підтримці Генерального консульства РП у Луцьку, фонду «Свобода і демократія» результат експерименту представили у грудні 2017 р. на прем’єрному показі в Рівному. Потім був Болеславець, де виставу відзначили гучними оваціями, а в неділю, 28 січня, колектив проекту прибув до Луцька. Театральний експеримент презентували на сцені Волинського академічного обласного театру ляльок.

Глядачі, представники Генерального консульства РП у Луцьку, голови і члени польських організацій у Луцьку, вчителі, учні й шанувальники театру, сприйняли виставу з великим захопленням. Публіці сподобалося те, що слова про важливі речі, які прозвучали на сцені, зокрема про еміграцію, любов до своєї країни, кохання між людьми, потребу поезії в житті людини, історію, що має свої криваві сторінки, були сказані й заспівані доступно та цікаво для сучасного глядача. Актори оперують різними засобами: словом, танцем, ледь помітним жестом, різними піснями, що відтворюють духовний стан і потреби сучасних людей. Спектакль дає глядачам відчуття і свідомість того, що історія не завершується, вона оточує їх і триватиме далі. Блазень, диявол, ангел живуть у кожному з нас.

«Спектакль захопив мене молодечою експресією, вмінням виразно показувати основний зміст сценарію. А сам сценарій cподобався через продумане поєднання фрагментів польської літератури із сучасною музикою. Елементи гротеску розважали, проте одночасно постійно було присутнє відчуття гіркоти найрізноманітніших подій історії Польщі, яке доносилося зі сцени. Блазень-провідник виразно поєднував, як у художньому плані, так і інтелектуальному, такі різні види мистецтва, як музика, танець і живе слово. Автор сценарію продемонстрував надзвичайне вміння поєднати фрагменти літературних творів різних епох», – сказала Маріанна Серока, вчителька, скерована Центром розвитку польської освіти за кордоном до Тернополя.

Божена Пайонк, учителька, скерована Центром розвитку польської освіти за кордоном до Кременця, котра вже протягом 14 років працює в різних державах на Cході, також поділилася враженнями від прем’єри: «Вистава мені дуже сподобалася. Вона стисла, жива, наповнена молодіжною енергією виконавців. Йдучи до Театру ляльок у Луцьку, я не сподівалася, що отримаю стільки приємних вражень від постановки про Польщу. Мене захопили режисура, сценографія, акторство і хореографія. Були зворушливі, сумні та веселі моменти. Я тоді щиро сміялася. Такий симбіоз емоцій, на мою думку, – це велика цінність цієї вистави. Я не сподівалася, що буду так розважатися й одночасно замислюватися над долею Польщі. Була також вражена таким майстерним і, на мою думку, успішним поєднанням текстів із польської літератури. Побільше б таких вистав».

«Вистава завершилася, а я досі під позитивним враженням від побаченого, почутого, пережитого. Чудовий задум, майстерна сценарна робота, новаторське режисерське бачення і, звичайно, експресивне й запальне втілення на сцені. Я подивований, наскільки тонко передано багато символів польської державності упродовж 40 хвилин постановки. Хотілося б ще побачити нові проекти цього талановитого й амбітного колективу. Творчий потенціал, думаю, в нього величезний», – зазначив Віктор Яручик, викладач Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

І, на щастя, це не кінець. «Перед нами ще плани і мрії. Ми працюємо далі», – сказала після вистави Ева Маньковська. Колектив театрального проекту вже запросили до Ковеля й Житомира. У квітні він поїде на Фестиваль українських театрів до Кракова.

Проект реалізується за кошти Генерального консульства РП у Луцьку та співфінансується в рамках підтримки Сенатом Республіки Польща Полонії та поляків за кордоном у 2017 р. за посередництвом фундації «Свобода і демократія».

Вєслав ПІСАРСЬКИЙ,

автор сценарію проекту «Обличчя, маски, пики… У пошуках Польщі»,
учитель польської мови, скерований до Луцька організацією ORPEG
Фото Анатолій ОЛІХ