Лампади пам'яті Пшебража
Статті

У День Спомину Померлих відвідуємо на цвинтарі могили рідних, друзів та знайомих. У цей день на знак нашої пам'яті про померлих запалюємо свічки та лампади на могилах, покладаємо квіти та вінки. Також вписуємо у поминальники імена померлих і просимо Церкву молитися разом з нами за їх душі. Як і кожного року у листопаді приходимо з квітами, лампадами і молитвою на особливе для нашої п'амяті місце – на Пшебраже.

На Волині, у Луцькому повіті, перед Другою світовою війною існувало село Пшебраже – давня польська колонія, заснована у 1864 році. Ця місцевість увійшла в історію як найбільший центр польської самооборони у період, так званої, „волинської різні”. Саме цю функцію вона виконувала ранньої весни 1943 року, коли відділи УПА злочинно діяли проти польського населення Волині, Полісся і Східної Галичини, маючи на меті повністю очистити ці території від поляків.

Знищення загонами УПА польського цивільного населення змусило поляків залишити свої домівки та переховуватися. Одним з таких місць, у якому переховувалися поляки, було село Пшебраже та територія навколо нього. Утворився великий табір для біженців, в якому знайшли прихисток понад 20 000 людей – чоловіків, жінок і дітей з навколишніх сіл і колоній (зокрема, з Олики, Мар'янівки та Колок). Біженці знали, що їм загрожує смертельна небезпека, адже бандерівці планували знищити цей пункт опору, оскільки його захисники були польської національності. Оточеним не залишилося нічого іншого, як боротися за життя. Протягом короткого часу в Пшебраже вдалося організувати озброєну польську самооборону: було створено майстерню, у якій ремонтували пошкоджену трофейну зброю та виробляли автомати Стен. Лінію оборони території, яка, крім Пшебража, охоплювала сім сіл (колоній), оточили окопами, розмістивши в них кулемети та колючий дріт. Південну, не укріплену сторону, страхували пункти опору в сусідніх місцевостях і болото.

Перший штурм і „боротьба за збіжжя”

Перша атака бійців ОУН-УПА на околицю Пшебража відбулася 5 липня 1943 року. Після нападу захисники змогли мобілізуватися і відбити атаку, проте з великими втратами. Одночасно від рук нападників загинуло кількасот беззахисних польських мешканців місцевостей, розташованих неподалік. Після цього загони бандерівців кілька разів здійснювали повторні удари, спалюючи навколишні села. 12 липня 1943 р. керівник самооборони Генріх Цибульський зі своїм загоном провів вдалу попереджувальну атаку на школу кадрів УПА в селі Тростянець, в результаті якої її було знищено та розпорошено загони противника. Цей маневр дозволив захисникам виграти трохи часу, зробивши на певний час неможливими атаки бандерівців.

Біженці, що залишилися в селі Пшебраже, вирішили зібрати збіжжя на всіх навколишніх полях, оскільки розуміли, що не зможуть прогодувати таку велику кількість емігрантів протягом наступних місяців. У липні і серпні женці цілими днями працювали в полі. Їх охороняли озброєні патрулі, оскільки часто доходило до сутичок із загонами УПА. Найбільша така атака відбулася 31 липня, проте була відбита польською самообороною.

Остання атака

УПА готувалася до остаточного знищення польської самооборони в селі Пшебраже. 31 серпня 1943 року підсилені українські (у бою взяло участь також львівське угрупування) сили, за допомогою важкої артилерії розпочали штурм колонії Пшебраже. Захисники попросили про допомогу партизанський загін АК „Луна” підпоручика „Джазгі”, що налічував 107 людей, і самооборону з Рафалівки. Водночас через Варханські болота у напрямі на Германівку пробралася окрема відбірна група захисників Пшебража, що складалася зі 120 людей, підсилена відділом кінної розвідки Пшебража у складі 30 бійців, яка налагоджувала контакти з радянськими партизанськими загонами. Бандерівці не очікували контратаки і зазнали великих втрат. У результаті залишки військ УПА почали відступати. Завдяки цьому тисячі мешканців великої колонії для біженців, якою тоді було Пшебраже, врятувалися від неминучої смерті. Як виявилося, це була остання атака УПА, яка більше не насмілилася нападати на найбільший польський бастіон на Волині. База Пшебраже стала легендарною, як одне з нечисленних польських поселень на волинській землі, яке змогло протистояти братовбивчій антипольській агресії у той жорстокий час.

Пам'ять і застереження

Поляки перебували в своєму бастіоні аж до кінця січня 1944 року. Тоді наступ Червоної Армії діаметрально змінив ситуацію на Волині. На жаль, давнім мешканцям Пшебража, як і врятованим утікачам, не судилося довго радіти відносному миру.У 1945 році вони були змушені виїхати на територію Польщі у рамках, так званого, обміну населенням. Комуністична влада змінила назву місцевості на Гайове. Нині там проживає лише українське населення, репатрійоване з польської сторони Бугу. Про драму воєнних місяців нагадують сьогодні лише могили захисників Пшебража на кладовищі, яке було відновлене у 2001 році завдяки старанням польських властей. Могили вбитих лише за те, що були поляками. Вони застерігають від повернення злочинних ідеологій сліпого націоналізму і закликають пам'ятати минуле, щоб мати майбутнє.

Валентин ВАКОЛЮК

Схожі публікації
Запрошення на вебінар про стандарти діяльності добровільних пожежних команд
Статті
Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні запрошує представників українських громад, добровільних пожежних команд та всіх зацікавлених на вебінар «Початок дорослої розмови про стандарти діяльності добровільних пожежних команд».
26 червня 2026
Польські фразеологізми: Навіщо це мені?
Статті
Ось питання, яке в середній школі лунає частіше, ніж шкільний дзвінок. Може навіть скластися враження, що цей вираз – неофіційне гасло учнів, написане невидимими чорнилами на кожній парті. Навіщо мені історія? Навіщо хімія? Навіщо польська мова, фізика, географія і біологія?
26 червня 2026
«Польська без кордонів». Фундація «Свобода і демократія» приймає заявки
Можливості
Інститут розвитку польської мови оголосив новий грантовий конкурс «Конкурс 5. Польська без кордонів – підтримка інших форм викладання польської мови». У зв’язку із цим фундація «Свобода і демократія» розпочала прийом заявок від партнерів та виконавців спільних проєктів.
25 червня 2026
Римо-католицька катедра в Луцьку відзначатиме 35-ліття повернення храму католикам
Події
Римо-католицька парафія Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку запрошує на святкування 35-ліття повернення храму католицькій спільноті. Рішення передати кафедральний собор законному власнику виконавчий комітет Волинської обласної ради прийняв 25 червня 1991 р.
25 червня 2026
Польський інститут книги проводить конкурс підтримки перекладів
Можливості
Інститут книги в Польщі оголосив другий у 2026 р. набір на програму ©Poland, у рамках якої надасть гранти на підтримку перекладів польської літератури іншими мовами.
24 червня 2026
Лист до редакції: Антоній Вітчак – мій прадід
Статті
«Дякую за те, що нагадали цю забуту історію. Антоній Вітчак – мій прадід. Завдяки вам через 86 років нарешті стало відомо, що саме з ним сталося», – написав до редакції «Волинського монітора» Вітольд Зайонц із Польщі.
24 червня 2026
У Пужниках розпочався черговий етап пошукових робіт
Події
22 червня розпочалися пошукові роботи з метою виявлення поховання жертв злочину в Пужниках (нині Тернопільська область). Фінансування робіт здійснюється в рамках програми Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща «Місця національної пам’яті за кордоном».
23 червня 2026
Репресовані волинські поляки: Олександр Тухольський, начальник в’язниці
Статті
Олександра Тухольського, начальника в’язниці в Каліші, працівники НКВД арештували 26 жовтня 1939 р. Його на вулиці Луцька впізнала колишня засуджена, яка відбувала покарання в очолюваному Тухольським пенітенціарному закладі.
22 червня 2026
У Луцьку для дітей організували «Пікнік з рятувальниками»
Події
19 червня в центральному парку Луцька відбувся «Пікнік з рятувальниками». У спеціально облаштованих зонах діти могли приміряти форму працівників ДСНС, спробувати свої сили на смузі перешкод, навчитися працювати з металошукачами і накладати турнікет, дізнатися, навіщо пожежники використовують дрони.
20 червня 2026