Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті поручника Владислава Даховського – керівника школи в Степані, одного з кількох офіцерів родом зі Степані та околиць, убитих у Катині. Місцем його спочинку мав стати цей цвинтар, а не яма смерті в Катинському лісі.
Коли Даховські в серпні 1939 р. поїхали на море, Владислав із тривогою спостерігав за військовим транспортом на станціях, які вони минали. Це не обіцяло нічого хорошого. Ще у травні міністр закордонних справ Юзеф Бек сказав: «Мир – річ цінна й бажана. Наше покоління, постраждале у війнах, безумовно, заслуговує на мир. Але мир, як і майже всі справи цього світу, має свою ціну. Високу, але розумну. Ми в Польщі не знаємо поняття миру будь-якою ціною. Є лише одна річ у житті людей, націй та держав, яка є безцінною. Це честь».
Остання щаслива спільна сімейна відпустка швидко закінчилася. Поручник Даховський, вийшовши на залізничній станції в Малинську, отримав наказ негайної мобілізації. Він відвіз сім’ю до Степані, одягнув мундир, попрощався і більше вже ніколи не повернувся. Даховський ще встиг написати лист із табору в Козельську, наступного вже не було. Однієї ночі прийшли совєти і вивезли його сім’ю до Казахстану. Сусіди робили вигляд, що нічого не знають і нічого не чують.
На новому цвинтарі у Степані хоронили поляків з усієї великої степанської парафії. Спочивають на ньому теж жертви бандерівських злочинів. Хрест на цвинтарі встановили й обгородили колишні парафіяни, в основному зі Степані й Гути Степанської, під керівництвом генерала Чеслава Пьотровського в 1998 р.
Кладовище в Степані
Сліди могил
До цього дня збереглися лише поодинокі надгробки, написи на яких майже неможливо розібрати
Кладовищу не дали зарости кози, корови та коні
На цвинтарі ще ростуть кілька кущів дикої ружі
Пам’ятник дуже зруйнувався через те, що був неякісно виготовлений (фото зроблено у 2010 р.)
Яким було моє здивування, коли я побачив, що українці трохи його підремонтували. Велике спасибі (фото зроблено у 2011 р.)
Напис на пам’ятнику
Біля хреста стоять (зліва направо) Гжегож Наумович, Мацей Войцеховський, Януш Горошкевич і Віктор Крот
Владислав Даховський
Владислав Даховський із сином та дружиною повертається з костелу в Степані
Текст і фото 1–9: Януш ГОРОШКЕВИЧ
Фото 10–11 із родинного архіву Пьотра Даховського, сина Владислава Даховського
P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl.
***
Текст опублікований у рубриці «Шляхом волинських хрестів навколо Гути Степанської з Янушем Горошкевичем».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ВИРКA. МІСЦЕ КОСТЕЛУ ВОЗДВИЖЕННЯ СВЯТОГО ХРЕСТА
КОЛОНІЯ СТИДИНСЬКA, ГМІНА ВЕЛИКИЙ СТИДИН
СТЕПАНЬ НА ГОРИНІ: МІСЦЕ КОСТЕЛУ СВЯТОГО АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА
ЛЯДИ – МІСЦЕ ВІЧНОГО СПОЧИНКУ СТАНІСЛАВА БРУСИЛА
ХРЕСТ «ІСУСЕ, ПОРЯТУЙ НАС» В ОМЕЛЯНЦІ БІЛЯ ГУТИ СТЕПАНСЬКОЇ
СТАРА КАМ’ЯНКА, ПАРАФІЯ ГУТА СТЕПАНСЬКА
ГУТА СТЕПАНСЬКА: НОВИЙ ЦВИНТАР
ЯНОВА ДОЛИНА У ГМІНІ КОСТОПІЛЬ
СТАРИЙ ЦВИНТАР У ГУТІ СТЕПАНСЬКІЙ
