Шляхом волинських хрестів навколо Гути Степанської з Янушем Горошкевичем.
Цей фоторепортаж я присвячую моєму багатолітньому приятелеві, нині покійному Миколі Федоровичу Загоруйку, першому повоєнному сільському голові Гути Степанської, порядній і добрій людині. Коли я укладу всі Його розповіді, вийде об’ємна й надзвичайно цікава книга.
Колонія Острівки, в якій жили українці й поляки, після відновлення Польщею незалежності дуже швидко розросталася. Особливо відзначалося господарство Дембських, розташоване на великій площі, де використовували багато різного устаткування. Після приходу совєтів цю родину розкулачили. Українці по-різному ставилися до поляків. Грищенки стали дуже активними націоналістами. Друга впливова українська родина, Загоруйки, зайняла нейтральну позицію, щоправда, не маючи виходу, вони пішли до УПА, але були пасивними вояками. Один із Загоруйків під час облави на Острівки врятував сусідів, які сховалися в ямі з-під льону. Він став над ямою із гвинтівкою й вигукнув: «Тут нікого немає». Облава пішла далі. Інший із Загоруйків, Сергій, одружився з Ядвігою Мокшицькою з Вирки. Він не зрікся дружини, і його вбили разом із нею. Було ще декілька українських сімей, але дуже бідних, які боролися хіба що з голодом.
Острівки перестали існувати кривавої ночі з 16 на 17 липня 1943 р.
Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ
P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
РОМАШКОВЕ, ГМІНА ВЕЛИКИЙ СТИДИН
ГАЛИ В ГМІНІ АНТОНІВКА САРНЕНСЬКОГО ПОВІТУ
ХОЛОНЕВИЧІ – КРИНИЦЯ, ЯМА СМЕРТІ