Хрест Горошкевичів у Гуті Степанській
Статті

1940 р., а потім 1942 р. були для Гути Степанської дуже скорботними. Черговий спалах епідемії дизентерії спустошив парафію, призвівши до смерті 40 дітей. Тоді помер менший брат мого тата, семилітній Владислав. Він був таким радісним, здавалося, що не помирає, а просто засинає.

Мій тато, Щепан, бавився, вганяючи сокиру в колоду, бо чув про теслю, який робив це, похваляючись своїм умінням – заганяв сокиру між пальці ноги, аж доки одного разу не розрубав великого пальця навпіл. Коли це саме трапилося із моїм татом, він, не зволікаючи, сказав, що то все Владик. Владислава добряче відлупцювали. Невдовзі після цього він помер. Для мого тата почалася чорна смуга в житті. Доля сім’ї була така ж буремна, як і тодішні часи. Війна принесла Горошкевичам кільканадцять жертв: вони гинули й помирали за різних обставин, ніхто з них не має могили. Вцілілу частину колись великої родини вітри історії розвіяли світом. Ми й до сьогодні не знаємо, де вони і що з ними сталося. Чи взагалі пережили війну? Щоби вшанувати померлих і вбитих членів нашої сім’ї, ми встановили на цвинтарі в Гуті Степанській хрест, а точніше три хрести: великий, середній і малий – для вшанування покійних дорослих, молоді та дітей.

Мій тато, як і багато волинських дітей, став жертвою тих часів. Спробую в кількох реченнях розповісти про його життя. Він разом із рідними пережив жахливе вбивство свого брата Сташека, напад на Гуту Степанську, потім страшні дні поневірянь і переховування по лісах і болотах. Урешті Горошкевичів зі смертельної пастки вивели німці. Вони потрапили до селища Шкопау, де працювали на заводі. Голод – ось найкращий термін, що описує період їхнього перебування в Німеччині. Коли їх визволили, вони опинилися в американській окупаційній зоні. Потім кордони зон перемістили, і Горошкевичі потрапили до радянської. Проте вирішили не їхати за океан, чекали на діда Людвіга і брата Казика, які пропали безвісти. Казик знайшовся у 1956 р., а дідусь – ніколи.

Бабці Броніславі дісталося найгірше обійстя в Яблонові біля Жагані. Кращі господарства займали сильні, а з удовою ніхто не рахувався. Вона сама опікувалася малими дітьми. Надіялася, що вдасться повернутися на Волинь. У хаті панував голод, не вистачало коня, самі лише злидні та розпач. Тато пішов до школи, але ходив до неї недовго: мусив покинути навчання і йти пасти корів взамін за старе сало від «куркуля». Все його життя було сповнене важкою працею. І зараз, на схилі свого життя, він продовжує говорити «у нас», коли мова йде про Волинь. Тут, де зараз живе, він завжди почував себе чужаком. Завжди тужив за гутянською землею, землею обітованою. Він був і залишається для мене найбільшим авторитетом.

***

Сьогодні я закінчую свій цикл фоторепортажів. Дякую всім, хто добув разом зі мною до кінця. Редакції «Волинського монітора» дякую за те, що надала мені свої шпальти.

Дякую українцям, які допомагали встановлювати всі ці хрести, не чекаючи вдячності. Тут варто згадати слова отця Владислава Лукасевича: «Коли ти встановлюєш хрест, то його несеш». Скільки чудових людей я зустрів на своїй дорозі, скільки доброти вони виявили і скільки надали допомоги! Для примирення наших народів вони зробили більше, ніж усі разом взяті політики, дипломати й урядовці.

Найвлучніше описують мої почуття до всіх, хто мені зустрівся, слова Святого Йоана Павла ІІ: «Скільки Вас згадую, стільки Богу дякую».

Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ

P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl

1. Моя бабуся Броня. Знімок зроблено в 1945 р. у Жагані у фотоательє «Foto Film St. Dyliński».

2. Діти біля труни матері в 1972 р. Всього бабуся мала 12 дітей, але на 1972 р. кілька вже померли, а Вероніка мешкала у США.

3. Тітка Вероніка Лозінська, дівоче прізвище Горошкевич. У червні їй виповниться 100 років. До сьогодні має чудову пам’ять. На фото із синами (зліва направо) Станіславом, Романом і Крісом.

4. Януш Горошкевич виготовляє хрест.

5. Хрест, встановлений у Гуті Степанській. На першому плані – покійний пастор Петро Юрчук.

6. Хрест урочисто освятив отець Сергій Забейда у травні 2008 р.

7. Пам’ятний хрест сім’ї Горошкевичів у Гуті Степанській.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

МІСЦЕ КОСТЕЛУ ПРЕСВЯТОГО СЕРЦЯ ГОСПОДА ІСУСА В ГУТІ СТЕПАНСЬКІЙ

ГУТА СТЕПАНСЬКА: НОВИЙ ЦВИНТАР

ГУТА СТЕПАНСЬКА: ХРЕСТ «ІСУСЕ, ПОРЯТУЙ НАС»

СТАРИЙ ЦВИНТАР У ГУТІ СТЕПАНСЬКІЙ

КЛАДОВИЩЕ ВОРЦЕЛІВ У СТЕПАНІ

РАФАЛІВКА В САРНЕНСЬКОМУ ПОВІТІ

АНТОНІВКА НА ГОРИНІ

НЕРУЧЕ У ГМІНІ СИЛЬНЕ

КЛАДОВИЩЕ У ВИРЦІ

ВІЛЬЧЕ У ГМІНІ СИЛЬНЕ

КОШИЩЕ В ГМІНІ КОЛКИ

НОВИЙ ЦВИНТАР У СТЕПАНІ

Схожі публікації
Канікули в Нижній Сілезії
Події
На запрошення фундації «Свобода і демократія» 20 учнів суботньо-недільної школи при Товаристві польської культури Здолбунівщини взяли участь у літньому таборі «Експедиція «Польща» – літні подорожі».
17 серпня 2022
«MedMobility Poland» – підтримка медиків з України
Події
Ти медик з України, перебуваєш у Польщі й хочеш працювати в польській службі охорони здоров’я?
16 серпня 2022
Маневичі вшанували своїх душпастирів
Події
У костелі Зіслання Святого Духа в Маневичах 13 серпня вшанували пам’ять священників, які тут служили. Про це повідомив адміністратор парафії отець Роман Власюк.
15 серпня 2022
Пізнаю Батьківщину предків
Події
Розповім вам про прекрасну екскурсію «Пізнаю Батьківщину предків», яка відбулася 26 липня – 3 серпня.
12 серпня 2022
Спеціальна стипендійна програма для студентів та науковців з України
Конкурси
Національний центр науки (Польща) оголошує спеціальну стипендійну програми для студентів і науковців з України, які через російську агресію знайшли або знайдуть притулок у Польщі.
12 серпня 2022
Польська операція в історії моєї родини. Частина 1
Статті
В історичній пам’яті поляків Волині назавжди закарбувалася трагічна дата 11 липня 1943 р. Натомість для поляків, які за умовами Ризького мирного договору залишилися проживати на території підсовєтської України, зокрема для моєї родини, такою чорною датою стало 11 серпня 1937 р. – день підписання наказу № 00485.
11 серпня 2022
Харцери і пластуни разом на могилах солдатів Армії УНР
Події
Харцери Лодзької хоругви Союзу польського харцерства разом із харцерами загону «Волинь» та пластунами з Рівного й Вінниці під час липневого табору впорядковували могили солдатів Армії Української Народної Республіки в Каліші, Щипьорні та Варшаві.
10 серпня 2022
«Gaude Polonia»: розпочався набір заявок на 2023 рік
Конкурси
Триває набір на Стипендійну програму міністра культури і національної спадщини РП «Gaude Polonia» на 2023 р.
09 серпня 2022
Запрошення на екоказку для маленьких лучан
Події
Із 9 до 23 серпня у сквері Героїв Майдану і Небесного легіону в Луцьку (біля РАЦСу) триватимуть анімаційні заняття для дітей у рамках польсько-українського проєкту.
08 серпня 2022