Католицьке кладовище в Сарнах зруйнували на початку 80-х років. Людські останки, захоронені на ньому, не знайшли вічного спочинку – історія порозкидала їх.
На початку 80-х років минулого століття католицький цвинтар у Сарнах зрівняли бульдозером, а на його місці влаштували стадіон і базар. Про це кладовище нині нагадує лише хрест, поставлений у 1997 р. біля місцевого костелу.
Перші поховання на католицькому кладовищі в Сарнах здійснили під час Першої світової війни. Велика кількість могил військових, які зʼявилися тут у 1916 р., свідчила про близькість фронту. Коли після війни в Сарнах створили католицьку парафію, ці могили визначили природні й очевидні межі цвинтаря, порослого молодим сосняком. Кількамісячне бомбардування Сарн німцями в 1944 р. поклало початок руйнуванню кладовища. У розритій бомбами землі валялися кістки похованих. Ще до закінчення війни поляків почали вивозити за Буг, тож вони не встигли упорядкувати цвинтар.
На цьому кладовищі в братських могилах були поховані вбиті бандерівцями Теодоровичі й Солярчики з Янівки, Дзєканські, Фелінські, Корецькі, Шумські з Фольварку й багато-багато інших.
Однак згадаю лише двох похованих у Сарнах: Едварда й Антонія. Доля звела їх і залишила на цьому цвинтарі. Едвард у пошуках роботи приїхав від келецької біди до волинської. Разом із такими ж робітниками копав канал у Янівці. Було це влітку 1939 р. У Фольварку Едвард познайомився із Зофією Шумською, почав несміливо приходити під її дім. А вона мала вже кавалера, Адама Фелінського, який не збирався втрачати дівчину. У неділю після обіду Едвард пішов із другом до Фольварка. Коли місцеві їх побачили, то погналися за ними. Двоюрідний брат Адама поцілив Едварду каменем у голову, коли той утікав. Антоній Фелінський ударив його палицею і вбив на місці. Зрозумівши, що накоїв, Антоній упав на землю ніби вбитий. Пізніше того ж дня пішов у сарненський поліцейський відділок, де зізнався у скоєному. Його допитали й відпустили, а на зворотній дорозі він повісився в лісі.
Звертаюся до власника території в Сарнах, де колись знаходилося католицьке кладовище, з проханням встановити хрест на тому місці. Хрест – ні для кого не ворог.
Пам’ятник біля костелу, що нагадує про колишнє кладовище в Сарнах
Пам’ятник біля костелу, що нагадує про колишнє кладовище в Сарнах
Пам’ятна дошка на хресті
Територія, де був цвинтар. Тепер тут стадіон
Територія, де був цвинтар. Тепер тут стадіон
Територія, де був цвинтар. Тепер тут стадіон
Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ
P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl
***
Текст опублікований у рубриці «Шляхом волинських хрестів навколо Гути Степанської з Янушем Горошкевичем».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
