Пам’ять, вшанування жертв тоталітаризму, гідний спротив антилюдським елементам – головні проблеми, які обговорили 16 травня в приміщенні редакції «Волинського монітора».
Редакційний колектив газети, члени Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської приймали у себе в гостях директора Бюро публічної освіти Інституту національної пам’яті Польщі, доктора Анджея Завістовського, керівника Секції освіти ІНП Кароліну Кольбушевську, в. о. Генерального консула РП у Луцьку Кшиштофа Савіцького, а також місцевих істориків, краєзнавців, дослідників польсько-українських взаємин.
Анджей Завістовський розповів про зміни, які чекають Інститут національної пам’яті Польщі, та продемонстрував усім присутнім презентацію про пошук місць поховань останків жертв тоталітаризму. В Польщі нині ведеться активна робота зі знаходження таких місць, відбуваються ексгумації, експертизи, перепоховання і вшанування пам’яті людей різних національностей, які постраждали від рук комуністичного та фашистського тоталітарних режимів. Жилі будинки у Варшаві та Болеславці, складське приміщенні в Кракові, в’язниці у Радзиню Підляському та Новогарді, приміщення Люблінського замку, поле в Аностазеві досі ховають таємниці людей, загиблих у слідчих ізоляторах і розстріляних у підвалах та на подвір’ях. Їхні імена тільки зараз, завдяки сучасним експертизам ДНК, стають відомими широкому загалу. Багато із таких місць масових вбивств вдалося знайти завдяки новому пошуково-навчальному проекту Інституту національної пам’яті Польщі «Слідами злочину». В рамках цієї ініціативи дослідники, вчителі, діти допомогли в пошуках місць злочинів комуністів і фашистів.
Особливу увагу під час презентації Анджей Завістовський приділив показу археологічно-ексгумаційних робіт у Квартирі «Л» на Повонзківському кладовищі, що у Варшаві. У цьому місці, яке ще відоме під назвою «Лончка», в невідомих могилах поховані жертви комунізму, страчені в 1945–1956 рр. Починаючи з 2012 р., там вже було віднайдено приблизно 200 осіб. Десятки з них, завдяки раніше засекреченим документам та свідченням родичів і знайомих, вдалося ідентифікувати й гідно поховати. Рідні загиблих через понад півстоліття знайшли своїх близьких і тепер можуть покласти квіти до їхніх могил.
Досі в декого виникають запитання, чи варто ворушити минуле, діставати з небуття тіла закатованих людей. Як засвідчує практика, з кожним роком така важка робота дослідників та експертів отримує все більшу підтримку від громадськості, бо це все потрібне для того, щоб віддати належне людям, котрі заплатили життям, виборюючи незалежну Польщу.
У своїй лекції Анджей Завістовський звернув увагу на те, що потрібно поширювати знання про боротьбу з комуністичним устроєм, котрий було встановлено насильницьким шляхом, та про величезну кількість жертв, які Польща понесла в 1944–1956 рр. Комуністичний режим не оминува також Україну. Після перегляду важких кадрів презентації розгорнулася жвава дискусія, під час якої учасники заходу порушили теми відродження пам’яті про католицьке кладовище в Луцьку, яке було знищене комуністами. Нині на його місці знаходиться Меморіал слави. Представниця Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук розповіла про проблему вшанування полеглих українців, поляків, євреїв у Луцькій тюрмі біля Замку Любарта в 1941 р. Журналіст-телевізійник Василь Ворон звернув увагу на труднощі ексгумації сотень загиблих у Володимирі-Волинському.
Присутні дійшли висновку, що нині ми не маємо чого ділити. Наше завдання – разом заповнювати «білі» плями спільної історії задля творення майбутнього, в якому не залишиться місця для агресії, ненависті та вбивств.
Представники Інституту національної пам’яті Польщі подарували всім охочим нові книги, які вийшли друком у Варшаві та містять розповіді про особливості створення кладовища «Лончка» та про майора Ієроніма Декутовського, «Запору» (1918–1949 рр.).
Віктор ЯРУЧИК
