Традиція паломництва або ж прощі здавна знана у християнському світі. Ходили прочани до святих місць і на Волині. Спробували відродити цю перервану традицію віряни римо-католицької парафії Святих Апостолів Петра і Павла у Луцьку – в неділю, 7 серпня, відбулося перше піше паломництво з Луцька до санктуарія Божого Милосердя у Ківерцях.
Колись на Волині католицькі прощі ходили до досить багатьох місцевостей, де знаходилися чудотворні ікони: до Клеваня, Мельниці, Затурець, Боремля, Дедеркал, Дружкополя, Любомля… Ківерець у цьому переліку не було, оскільки санктуарій Божого Милосердя установив тодішній апостольський адміністратор Луцької дієцезії, єпископ Станіслав Широкорадюк лише у 2014 р. Тобто традиції паломництва до цього храму теж, відповідно, не було. «Але чому б не спробувати провести таку прощу в рік Божого Милосердя?» – подумали луцькі католики й організували паломництво. Вирішив взяти участь у ньому і я.
Виходили ми з кафедрального собору о 8 годині зранку після благословення єпископа Віталія Скомаровського. Невелика наша колона (а назбиралося нас 22 чоловіки) пройшла від собору через базар та Глушець до меморіалу. Там отець Василь Плахотка, капелан паломництва, провів короткий молебень біля могили Василя Мойсея, і ми вирушили далі.
Погода була просто чудова: спочатку трохи накрапав дощик, але не було спеки, яка вже кілька тижнів у буквальному сенсі цього слова допікає волинянам. Дорогою ми співали релігійних пісень, молилися за Україну та за здійснення особистих намірів. Цікаво було спостерігати реакцію лучан, які не звикли до таких заходів, але ця реакція була доброзичливою. Паломницьку колону супроводив автомобіль поліції, ми попрощалися й подякували їм уже за Луцьком.
Потім польовими та лісовими дорогами через Прилуцьке та Сапогове ми пішли до Ківерець. Дорогою наша колона збільшилася вже до 27 чоловік. Наймолодший паломник із нашої групи, якому не сповнилося й трьох років, йшов і власними ніжками, і їхав у дитячому візку. Розпогодилося, світило сонце, проте занадто жарко не було – просто ідеальні умови!
Людям, які не ходили в паломництва, може здаватися, що це така собі нудна хода, в якій тільки моляться. Це неправда: в паломництві є час і на молитву, і на відпочинок, і на спілкування. На привалах ми знайомилися, жартували, ділилися як хлібом, так і своїми враженнями. Гарна волинська природа – небо з хмарами, ліси, луки у квітах – все це додавало нам гарного настрою і сил.
Якось навіть непомітно для себе ми пройшли цих неповних 20 кілометрів. Потім був відпочинок під костелом і о 15 годині, тобто в годину Божого Милосердя, єпископ Віталій Скомаровський відправив урочисту месу. Отримавши Боже благословення і подякувавши Богові Отцеві, ми з новими силами та наснагою поверталися до своїх домівок. Маємо надію, що це паломництво стане традиційним, і очікуємо, що наступного року до Ківерець нас піде більше!
Анатолій ОЛІХ
Фото автора
