21 лютого минуло 130 років від дня народження Казимира Пшемиського – польського педагога, палеонтолога, дослідника Волині.

Казимир Пшемиський народився 21 лютого 1882 року в місті Радомі (Польща). У рідному місті він закінчив чоловічу гімназію і у 1901 році вступив на природничий відділ Варшавського університету. Закінчивши його у 1905 році, Пшемиський вирішує поглибити свої знання з природничих дисциплін і два роки (з 1907 по 1908) навчається у Яґеллонському університеті у м.Кракові. Патріотично настроєний студент активно включився у суспільно-політичний рух польської молоді. К.Пшемиський із друзями організував революційну групу ПСП (Польська соціалістична партія).

У 1908 році молодий вчений переїхав до Одеси, де продовжив навчання у Новоросійському університеті. Його науковим керівником був видатний російський геолог Володимир Дмитрович Ласкарєв. К.Пшемиський брав участь у наукових експедиціях університету, досліджував одеські лимани та інші геологічні об'єкти краю. Польові геопалеонтологічні дослідження та цікаві знахідки сприяли успішному захисту дипломної роботи "Плазуни третинного періоду" (1910). Активно працював молодий геолог у природознавчому товаристві Одеси, а пізніше і Кам'янця-Подільського.

К.Пшемиський – співорганізатор і активіст «Польського дому» в Одесі. Ця громадська організація сприяла підтриманню національної ідентичності польської діаспори на півдні України.

У 1911 році Казимир Пшемиський розпочав педагогічну діяльність. Він викладав у приватній торговій школі міста Тульчина, давав приватні уроки у маєтку поміщика С.Липківського біля Умані. У 1918-1923 роках вчителював у приватній школі, заснованій польським просвітницьким товариством «Польська Матір шкільна» у м.Умань.

У 1924 році Пшемиський переїхав до Варшави, де зайняв посаду старшого асистента Вищої школи сільського господарства.

У вересні 1929 року розпочинається наукова, викладацька, краєзнавча та музейна діяльність Казимира Пшемиського на Волині. Він працював учителем географії у державній гімназії ім. Тадеуша Костюшка у м. Луцьку і тимчасово виконував обов'язки директора новоствореного Луцького музею.

Пшемиський організовував краєзнавчі та туристичні екскурсії для учнів, проводив археологічні та палеонтологічні дослідження волинського краю. Зібрані під час наукових розвідок палеонтологічні та археологічні матеріали вчений передавав до музею. У палеонтологічній колекції Волинського краєзнавчого музею зберігаються скам'янілості та остеологічний матеріал, що поступили до фондів у 30-х роках ХХ століття. Найцікавіші із них – череп тура та ріг викопаного зубра.

У 1933-1934 роках у музей надійшли найцінніші експонати. Під час робіт по впорядкуванню русла річки Глушець, Пшемиський та його учні зібрали колекцію гутного посуду та кераміки. Тоді ж у руслі Глушця були знайдені два мечі ХІV-XV ст.. Вони знаходяться в одній із зал відділу давньої історії Волинського краєзнавчого музею.

У 1936 році, під час розкопок у селі Вишків (нині – це район м. Луцька), дослідник відкрив давньоруське поселення Х-ХІІІ ст..

Колегами Казимира Пшемиського по науковій, краєзнавчій, музейній роботі були С.Мацко, Я.Фіцке, З.Леський та інші польські вчені й педагоги. Він був членом Наукової ради Волинського товариства приятелів наук.

У вересні 1939 року Волинь увійшла до складу Радянської України. У 1939-1940 навчальний рік Пшемиський ще викладає у рідній гімназії з польською мовою навчання, яка була перейменована у середню школу № 4. На початку липня 1940 року педагога заарештували представники органів НКВС і до весни 1941 року утримували у застінках Луцької в'язниці. Останній лист родина отримала із Харківської в'язниці у 1941 році. Місце і час загибелі Казимира Пшемиського невідомі.

Тетяна ТИЩЕНКО