1935-й увійшов в історію футболу Волинського воєводства як сезон різноманітних скандалів – незавершені ігри, напад на суддю, дискваліфікації та їх відміна, розбиті шибки в автобусі, зняття команди з чемпіонату, підозри в підкилимних іграх тощо.
На старт нового чемпіонату класу А Волинського окружного союзу футболу (ОСФ), президентом якого в січні переобрали майора Леопольда Окуліцького, знову вийшли 10 команд. Проте цього разу розширилася географія учасників – замість двох клубів Рівного, що припинили діяльність, до когорти найкращих команд Волинського воєводства додались «Стрілець» із Янової Долини та Кременецький спортивний клуб (КСК). Клуб із Янової Долини Костопільського повіту (нині село Базальтове Костопільського району Рівненської області) одразу став одним із лідерів змагань, хоча в матчі першого туру, в якому дебютанти зустрічались між собою в Кременці, впевнено переміг КСК (6:2). Згодом КСК зіграв надрезультативний матч у Луцьку проти Поліційного спортивного клубу (ПСК), який завершився перемогою поліціянтів (8:6).
Із кадровими втратами вступили в новий сезон фаворити попереднього чемпіонату. «Гасмонея» з Рівного передала трьох своїх найкращих гравців до лав львівського однойменного клубу, а зі складу ПСК Луцька, чинного чемпіона Волині, чотирьох гравців призвали на військову службу. Але навіть із такими втратами фаворити залишалися лідерами, перемагаючи суперників.
На фото: «Гасмонея» (Рівне). В центрі – президент Волинського ОСФ Леопольд Окуліцький і відомий польський футболіст Кароль Кассок. Фото з Державного цифрового архіву Польщі (nac.gov.pl).
Чемпіонат потихеньку набирав обертів, коли вибухнув перший скандал. Наприкінці квітня в Луцьку рівненська «Гасмонея» перемогла однойменний луцький клуб (2:1). Але після гри, як зазначав загальнопольський часопис «Przegląd Sportowy», стався нечуваний випадок хуліганства: «На рівненську команду, яка сідала до автобуса, напали місцеві «лжепатріоти» і закидали камінням. В автобусі вибили всі шибки, гравці приїхали до Рівного покривавлені. Цей нечуваний прояв бандитизму в спорті заслуговує найширшого резонансу і покарання винних».
Не встигло керівництво окружного союзу зреагувати на цей інцидент, як стався інший: у Рівному не завершився поєдинок між місцевим Військовим спортивним клубом (ВСК) і луцьким ПСК. Як написав «Przegląd Sportowy», за рахунку 2:1 (один із голів для військових забив колишній луцький «поліціянт» Казімеж Косяж) на 72-й хвилині «гравець поліціянтів Нагенгаст вдарив лінійного суддю, за що його усунули з поля. Це був другий гравець гостей, вилучений із поля за брутальну гру. Повстала загальна перешкода, внаслідок чого суддя Ракочи перервав змагання». Яка саме «загальна перешкода» сталась, не уточнено. Але, згідно з рішенням Волинського ОСФ, тоді дискваліфікували одразу п’ятьох гравців поліційного клубу: Францішека Нагенгаста, Олександра Мирослава та Едварда Петровського – на рік, Тадеуша Пюршеля – на три тижні, Володимира Мазура – на одну гру.
Керівництво ПСК пригрозило, що зніме команду зі змагань. Вочевидь, вдалося досягти компромісу, адже поліціянти продовжили боротьбу і в наступній грі перемогли ковельську «Гасмонею» (3:0). Забитими голами відзначилися раніше дискваліфіковані Олександр Мирослав і Тадеуш Пюршель, ще один гол забив Леонід Молчановський.
На фото: ПКС (Луцьк) у Ковелі. Фото з архіву Михайла Зеленова, гравця ПСК Луцька в 1931–1939 рр. Знімок надав син футболіста Ярослав Зеленов.
Проте зі змагань зняв свою команду щойно згаданий клуб «Гасмонея» з Ковеля. Причина, яка згадувалася в пресі, полягала в небажанні керівництва воєводського футболу зареєструвати нового воротаря ковельського єврейського клубу Костянтина Янковського. Він саме повернувся до рідного міста після виступів за клуб 7-го піхотного полку з Любліна, де проходив військову службу. При цьому Люблінського ОСФ дав дозвіл на реєстрацію. Цікаво, що попередній воротар ковельських гасмонейчиків, Миколай Хмелявський, без перешкод перейшов до лав «Стрільця» з Янової Долини.
Тож замість наступних ігор у чемпіонаті ковельська «Гасмонея» поїхала до Каменя-Каширського, де перемогла місцевий спортивний клуб «Уженднічи» (4:2), який роком пізніше, у 1936 р., став членом Волинського ОСФ.
На жаль, про подальший перебіг змагань у волинському класі А інформації дуже мало. Мабуть, репортери втратили інтерес до скандального округу. Місцеве видання «Wołyń» у номері від 7 липня опублікувало поточне турнірне становище команд, але наступного разу про футбол у воєводстві згадало аж через місяць, наводячи чутки про нібито досягнуті домовленості про чемпіонство й розподіл доходів за участь у міжокружних змаганнях. «У кожному разі перебіг цих відомостей є симптомом нездорової спортивної атмосфери, що панує на Волині, і повинно бути грізним моментом для футбольної влади для затвердження змагань. Чемпіоном Волині має стати та команда, котра своє право на цей титул здобула перемогами на зеленій траві й дає найвищі гарантії гарної репрезентації волинського футболу», – резюмував автор матеріалу.
Якби там не було, у вирішальній грі чемпіонату в Костополі, де проводив домашні матчі зухвалий дебютант із Янової Долини, клуб «Стрілець», луцький ПСК переміг опонента з рахунком 2:1 і вдруге став чемпіоном Волинського округу. Повідомляючи результат цього поєдинку, часопис «Wołyń» подав і турнірне становище команд: тільки дві найкращі команди в зазначений термін завершили свої виступи в класі А, на інших учасників змагань ще очікували догравання.
Турнірне становище команд, опубліковане у виданні «Wołyń» 18 серпня 1935 р.
Пізніше стався ще один прикрий епізод. Гра між командами «Гасмонея» (Рівне) і КСК (Кременець) не була завершена: на 68-й хвилині виникла бійка між гравцями, до якої долучилась публіка. Довелося втрутитись поліції, яка наводила порядок, застосовуючи гумові кийки.
Тим часом ПСК Луцька вдруге взяв старт у змаганнях за вихід до Державної ліги, де його суперниками знову, як і рік тому, були львівські «Чорні» та «Ревера» зі Станіславова (нині Івано-Франківськ).
Але першим опонентом волинського чемпіона став чемпіон Люблінського ОСФ, клуб «Стрілець» із міста Седльце, який ще минулого року грав у Державній лізі, але не зміг там втриматися.
Обидва матчі, і в Седльці, і в Луцьку, завершилися перемогами лучан (відповідно 2:1 і 3:1). У першій грі за поліціянтів голи забили Пюршель і Молчановський, в другій – Молчановський, Яніцький і Берент.
Проте наступні виїзні матчі принесли розчарування. У Станіславові проти місцевої «Ревери» ПСК спочатку програвав із рахунком 0:4. І хоча зумів майже наздогнати господарів, поле все ж залишав переможеним (3:4). А от «Чорні» розгромили луцьких поліціянтів із рахунком 7:1.
До честі луцького ПСК він зумів відігратися в матчах з обома суперниками. Спочатку з рахунком 2:0 команда подолала «Реверу», а в останній грі, яка вже не мала турнірного значення для «Чорних», що достроково стали переможцями групи, ПКС Луцька перемогла львівського чемпіона з переконливим рахунком 6:2. Голи для переможців забили Сельський, Берент, Яницький, Барановський і Молчановський, котрий відзначився двічі. ПСК Луцька завершив ці змагання на другому місці.
Підсумкове турнірне становище команд групи ІІІ змагань за вихід до Державної ліги.
Пізніше поліціянти вже втретє стали переможцями міських змагань за Кубок президента Луцька Мечислава Венжика, випередивши ВСК, у складі якого найпомітнішими були Єрш і Приступа, і «Гасмонею», де свій останній сезон проводив головний бомбардир клубу Соломон Пінус – із 1936 р. Пінус грав за львівську «Гасмонею».
Подібні змагання відбулися і в Рівному. Переможцем став клуб «Стрілець» із Янової Долини, що випередив місцеві ВСК, «Гасмонею» і «Погонь».
Сергій ГРУДНЯК
P. S. від автора: Матеріал підготовлено на основі публікацій у пресі за 1935 р. у виданнях «Wołyń» (Луцьк) і «Przegląd Sportowy» (Краків).
Буду щиро вдячний усім, хто поділиться зі мною будь-якими відомостями про діячів і гравців волинського міжвоєнного футболу, їхніми фотографіями чи іншими матеріалами. Ви можете знайти мене у «Facebook» (Serhiy Grudnyak) чи відправити лист на електронну пошту: sgrudnyak@gmail.com.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
1921 РІК: ПОЧАТОК ФУТБОЛУ У ВОЛИНСЬКОМУ ВОЄВОДСТВІ
1922 РІК: ПЕРШИЙ ЧЕМПІОНАТ ДЛЯ ВОЛИНСЬКИХ КОМАНД
1923 РІК: КОВЕЛЬСЬКА КОМАНДА ПЕРЕХОДИТЬ ДО КЛАСУ А
1924 РІК: ВСК КОВЕЛЬ СЕРЕД ЛІДЕРІВ КЛАСУ А
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1925–1926 РОКАХ: ПЕРШІ ДОСЯГНЕННЯ «СОКОЛА»
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1926 РОЦІ: ПОВЕРНЕННЯ «ГАЛЛЕРЧИКА»
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1927 РОЦІ: СЕЗОН ПЕРЕД «РОЗЛУЧЕННЯМ»
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1928 РОЦІ: ПЕРШИЙ ВЛАСНИЙ ЧЕМПІОНАТ
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1929 РОЦІ: СКАНДАЛЬНИЙ ЧЕМПІОНАТ
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1930 РОЦІ: НАЙВИЩИЙ ЗЛЕТ «СОКОЛА»
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1931 РОЦІ: УТВОРЕНО ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ СОЮЗ ФУТБОЛУ
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1933 РОЦІ: ОСТАННІЙ УСПІХ РІВНЕНСЬКОЇ «ГАСМОНЕЇ»
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1934 Р.: КІНЕЦЬ ГЕГЕМОНІЇ РІВНОГО АБО ЧЕМПІОНАТ СКАСОВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ